Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №571/2353/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/2353/25

Провадження № 22-ц/4815/268/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу представника ПЕРШОЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом ПЕРШОЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Перша всеукраїнська кредитна спілка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 25826,29 грн. боргу за договором про споживчий кредит (кредитна лінія) № 34 та понесені судові витрати – 2422,40 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог ПВКС зазначає, що 01 квітня 2024 року позивачем укладено із ОСОБА_1 про споживчий кредит(кредитна лінія) № 34 за яким остання отримала кредитні кошти у сумі 15 000 грн. ( 2000 грн. готівкою та 13000 грн. – за вказаними нею реквізитами) строком на 12 місяців та була зобов`язана сплатити відсотки у розмірі 89% річних.

У термін, визначений п.2.2. договору, тобто 01.04.2025 ОСОБА_1 не виконала зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в сумі 25826,29 грн., із яких сума кредиту 14196,74 грн. та 11629,55 грн. - сума нарахованих та несплачених відсотків за фактичне користування кредитом. Вказану заборгованість позивач просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПЕРШОЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ заборгованість за договором про споживчий кредит (кредитна лінія) № 34 від 1 квітня 2024 року в сумі 22508,06 грн., з яких:

- 14196,74 грн. залишок заборгованості по кредиту;

-7111,32 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом (проценти);

-1200 грн. - послуги страхування.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПЕРШОЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ 2111,12 грн. понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ПЕРШОЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ вважає, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильного встановлення обставин справи.

В апеляційній скарзі позивач — Перша всеукраїнська кредитна спілка просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом та відповідно змінити розподіл судових витрат. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нарахування процентів поза межами строку кредитування, оскільки проценти були нараховані лише за період дії кредитного договору — до 31 березня 2025 року, що відповідає умовам договору та положенням статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України. Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права нарахування процентів після спливу строку кредитування та зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував ці висновки до спірних правовідносин.

Також апелянт вказує, що суд безпідставно не погодився із поданим розрахунком заборгованості та здійснив власний розрахунок процентів, виходячи лише з графіка платежів, не врахувавши фактичного невиконання відповідачкою умов кредитного договору, прострочення платежів та наявності непогашеного залишку заборгованості. Зазначає, що графік платежів мав орієнтовний характер та був розрахований за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань, тоді як відповідачка після 31 травня 2024 року жодних платежів не здійснювала. У зв`язку із цим апелянт вважає правильним нарахування процентів на фактичний залишок непогашеного кредиту до закінчення строку кредитування.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідачка не подала відзиву та не спростувала поданий позивачем розрахунок заборгованості, а суд першої інстанції, не витребувавши додаткового чи деталізованого розрахунку, безпідставно визнав неможливим перевірити правильність нарахування процентів. На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо обов`язку суду дослідити наданий розрахунок та, у разі необхідності, витребувати додаткові пояснення чи здійснити власний обґрунтований розрахунок.

Разом із тим апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції, стягнувши 1 200 грн витрат на страхування, вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога про їх стягнення позивачем не заявлялась. У зв`язку з цим апелянт просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом збільшення суми стягнення процентів за користування кредитом із 7 111,32 грн до 11 629,55 грн, а також відповідно змінити розподіл судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення оскаржується в частині стягнення заборгованості за відсотками та послуги страхування, а тому в іншій частині не переглядається.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір про споживчий кредит №34 від 01 квітня 2024 року. За умовами цього договору ОСОБА_1 отримала від Першої всеукраїнської кредитної спілки двома платежами (готівковим та безготівковим) грошові кошти (кредит) у сумі 15 000 грн. на строк 12 місяців: з 01 квітня 2024 року по 01 квітня 2025 року (п.2.1., п.2.2. Договору, а.с. 6-10).

Згідно з п. 4.1 умов договору сторонами погоджено сплату процентів за користування кредитом у розмірі 89 % річних. Сторонами узгоджено фіксований тип процентної ставки, який зміні не підлягає. Відповідно до п.5.1. Умов договору, сторони домовилися, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься позичальником згідно із графіком, що є невід`ємною частиною договору.

Графік платежів ( таблиця обчислення загальної вартості кредиту) підписано кредитором та позичальником ( а.с. 10-11).

Згідно графіку платежів та графіку розрахунків сума відсотків за користування кредитом становить 8208,05 грн. ( а.с. 10-11, 11-зворот).

Умовами договору визначено загальні витрати за кредитом – 9408,05 грн. Загальна вартість кредиту 24408,05 грн.

Договір, графік платежів, графік розрахунків підписаний сторонами, що свідчить про те, що сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору та погоджуються на такі умови.

Позивач умови договору виконав в повному обсязі, надавши двома платежами позичальникові кошти у сумі 2000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.04.2024 за підписом одержувача, тобто готівкою через касу та 13000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 14499 від 01.04.2024 на рахунок позичальника у АТКБ «Приватбанк», який вказаний ОСОБА_1 у заяві (а.с. 12,13).

З розрахунку заборгованості станом на 13.08.2025 вбачається, що 31.05.2024 відповідач сплатила кредитору 803,26 грн. у погашення кредиту та 1096,74 грн. - за процентами. У зв`язку з чим, розмір боргу за кредитом станом на 13.08.2025 -14196,74 грн., розмір боргу за процентами – 11629,55 грн. ( а.с. 14)

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився із поданим позивачем розрахунком заборгованості за процентами, зазначивши, що з наданого розрахунку неможливо встановити правильність нарахування процентів у сумі 12 726,29 грн, оскільки у ньому не зазначено дати нарахування процентів у сумі 10 537,76 грн після 31 травня 2024 року. У зв`язку із цим суд визначив розмір заборгованості за процентами, виходячи з умов договору, графіка платежів та графіка розрахунків, згідно з якими загальна сума процентів становила 8 208,05 грн, а з урахуванням сплачених відповідачкою 1 096,74 грн - 7 111,32 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 1 200 грн витрат на послуги страхування.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України кредитний договір це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01 квітня 2024 року між сторонами укладено договір про споживчий кредит №34, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 15 000 грн строком до 01 квітня 2025 року зі сплатою 89 % річних на залишок заборгованості за кредитом. Пунктом 4.2 договору передбачено, що проценти нараховуються з дати надання кредиту до дати його остаточного повернення, при цьому останній день користування кредитом до розрахунку не включається.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснила лише один платіж 31 травня 2024 року у загальному розмірі 1 900 грн, з яких 803,26 грн було зараховано на погашення тіла кредиту, а 1 096,74 грн - на погашення процентів. Інших платежів на виконання умов договору відповідачкою не здійснювалось.

Отже, після проведення вказаного платежу непогашеним залишився основний борг у сумі 14 196,74 грн, на який відповідно до умов договору продовжували нараховуватись проценти за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування — до 31 березня 2025 року включно.

Визначаючи розмір процентів за користування кредитом у сумі 7 111,32 грн, суд першої інстанції виходив із графіка платежів та графіка розрахунків, відповідно до яких загальна сума процентів становила 8 208,05 грн. Однак такий висновок є помилковим, оскільки наведений графік був складений виходячи з належного виконання позичальником умов договору, а саме своєчасного та повного внесення передбачених договором періодичних платежів, унаслідок чого мало б відбуватись поступове зменшення суми основного боргу, на яку нараховуються проценти.

Натомість відповідачка погодженого графіка платежів не дотримувалась, допустила прострочення виконання зобов`язань та після 31 травня 2024 року взагалі не здійснювала погашення кредитної заборгованості. За таких обставин проценти підлягали нарахуванню на фактичний залишок непогашеного тіла кредиту, а не виходячи з орієнтовного графіка платежів, розрахованого за умови належного виконання договору.

При цьому наданий позивачем розрахунок узгоджується з умовами договору, розміром непогашеного тіла кредиту, процентною ставкою та періодом користування кредитними коштами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за процентами ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин справи, а також із неправильним застосуванням умов кредитного договору. У зв`язку з цим зазначене рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі - 11 629,55 грн.

Колегія суддів також не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 1 200 грн страхових платежів.

Як убачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, Перша всеукраїнська кредитна спілка звернулась до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 25 826,29 грн, яка складалась із заборгованості за тілом кредиту та нарахованих процентів. Вимоги про стягнення страхових платежів позивачем не заявлялись, розрахунок позовних вимог таких нарахувань не містив.

Водночас суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, додатково стягнув з відповідачки 1 200 грн послуг страхування, пославшись на умови кредитного договору.

Однак відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною другою статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин суд першої інстанції, стягнувши з відповідачки 1 200 грн страхових платежів за відсутності відповідної позовної вимоги, вийшов за межі заявленого позову та допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання в електронній формі позовної заяви у цій справі Першою всеукраїнською кредитною спілкою у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.

За подання в електронній формі апеляційної скарги у цій справі Першою всеукраїнською кредитною спілкою у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 3633 гривні 60 копійок.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов Першої всеукраїнської кредитної спілки задоволено повністю.

З урахуванням вищевикладеного, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь Першої всеукраїнської кредитної спілки пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у сумі 6056 гривень (2422,40 + 3633,60).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Першої всеукраїнської кредитної спілки задовольнити.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Першої всеукраїнської кредитної спілки заборгованості за відсотками та послугами страхування та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Першої всеукраїнської кредитної спілки відсотки за фактичне користування кредитом у розмірі 11 629,55 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Першої всеукраїнської кредитної спілки судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6056 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.