Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №135/1700/25 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1700/25

Провадження № 2/135/287/26

РІШЕННЯ

іменем України

13.05.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого – судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Котик В.Ю., за участю представника позивача – адвоката Бодачевського Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

21.11.2025 до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій позивач просить: 1) встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з бабою ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_2 , оскільки станом на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована із ним за однією адресою в квартирі АДРЕСА_2 . Інший спадкоємець першої черги ОСОБА_4 спадщину після смерті свого батька не приймала. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася і свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти не складалися.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У ОСОБА_2 залишився єдиний онук, син покійної ОСОБА_4 – ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 постійно проживала в АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю проживав в місті Одеса.

В січні 2024 року ОСОБА_2 почала хворіти та потребувати сторонньої допомоги, тому ОСОБА_1 переїхав проживати в місто Ладижин для здійснення догляду та надання допомоги ОСОБА_2 .

Приблизно 26.06.2024 ОСОБА_1 привіз свою бабу ОСОБА_2 в місто Одеса для консультації та огляду у одному з медичних закладів, проте остання зненацька померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 поховав свою бабу ОСОБА_2 в місті Одеса. Після смерті баби ОСОБА_2 та її поховання ОСОБА_1 повернувся до АДРЕСА_4 в квартиру АДРЕСА_2 , деякий час доглядав квартиру, сплачував житлово-комунальні послуги, а наприкінці липня 2024 повернувся до своєї сім`ї в м. Одеса.

Після смерті ОСОБА_2 спадкові справи не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти померлою не складалися.

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є її онук ОСОБА_1 , інших близьких родичів немає.

Станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_1 станом на день смерті баби зареєстрованого місця проживання на території України не мав, проте постійно проживав в місті Ладижин разом зі своєю бабою за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить акт комісії КП «Ладжитлосервіс» від 07.11.2025.

Нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не підтверджено належними доказами.

Факт спільного проживання ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 на день відкриття спадщини підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та актом КП «Ладжижлосервіс».

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04.02.2026 ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.12.2025 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить поновити йому строк подачі відзиву на позовну заяву та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Ладижинської міської ради про встановлення факту проживання із покійною бабою ОСОБА_2 до дня смерті включно.

Ухвалою суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Бодачевський Р.В. позов підтримав в повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області Масняк О.О. в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши правові позиції учасників судового розгляду та обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, доходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_2 померли, а саме: чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22), дочка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20).

Позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та спадкоємцем за правом представлення на частку його матері ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_2 .

Згідно договору-замовлення від 30.06.2024 ОСОБА_1 організовував поховання ОСОБА_2 (а.с.23).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 28.06.1993, виданого виконавчим комітетом Ладижинської міської ради народних депутатів Вінницької області, зареєстрованого Тульчинським БТІ за реєстровим №1-343 (а.с.24-30).

19.11.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_2 .

З роз`яснення завідувача Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_7 за №651/01-16 від 19.11.2025 (а.с.35) вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а ОСОБА_2 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки виданої Відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області за «23-17-1104 від 05.11.2025, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , до майна якої позивач є спадкоємцем за правом представлення на частку його матері ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_2 , яка померла до відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто за різними адресами. Тому нотаріусом роз`яснено позивачу право звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83304280 від 19.11.2026 встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відсутні спадкові справи та не видавалися свідоцтва про право на спадщину (а.с.36).

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №83304284 від 19.11.2025 відсутня інформація щодо заповітів ОСОБА_2 (а.с.37).

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За положеннями ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника та коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При цьому, за змістом вищенаведених норм для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Суд повинен встановити, зокрема, місце проживання спадкодавця на день його смерті; чи проживав разом із спадкодавцем до його смерті позивач; характер та період його проживання із спадкодавцем; чи було це місце постійним місцем його проживання або тимчасовим.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У постанові від 28.04.2021 у справі №204/2707/19, Верховний Суд зазначив, що для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем, проживання має бути фактичним.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце фактичного проживання особи не залежить від місця її реєстрації.

В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №303/1816/17 місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Разом з тим, відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що на час відкриття спадщини він постійно проживав із спадкодавцем, то саме на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження таких обставин.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно для встановлення факту постійного проживання із нею позивача необхідно довести обставину такого проживання впродовж не менше ніж 183 дні до дати її смерті.

Разом з тим, в ході судового розгляду такої обставини встановлено не було, оскільки суду на її підтвердження жодних належних та допустимих доказів надано не було.

На підтвердження своїх доводів, позивачем, як доказ постійного проживання разом зі спадкодавцем надано до суду наступні докази:

- акт обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 від 07.11.2025, складений членами комісії КП «Ладжитлосервіс», згідно якого працівниками КП «Ладжитлосервіс»: техніком ОСОБА_8 , головним інженером ОСОБА_9 , інженером ОСОБА_10 проведено обстеження житлового приміщення вищевказаної квартири, та встановлено, що у період часу з січня 2024 року по 28.06.2024 року за цією адресою проживали ОСОБА_2 та її онук ОСОБА_1 . За цей період кошти за спожиті житлово-комунальні послуги сплачені в повному обсязі (а.с.38).

- довідку №278 від 12.05.2026 КП «Ладжитлосервіс», в якій зазначено, що згідно відомостей по квартирі АДРЕСА_2 в квартирі постійно проживали у період з січня місяця 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно власниця ОСОБА_2 та її онук ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 в квартирі залишився проживати онук ОСОБА_1 . Про осіб, які проживають в квартирі АДРЕСА_2 на даний час інформації немає;

- письмові пояснення ОСОБА_11 , яка є сестрою дружини позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 ; письмові пояснення ОСОБА_5 , яка є матір`ю дружини позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 ; письмові пояснення ОСОБА_6 , яка є дружиною позивача ОСОБА_1 , місцем проживання яких є м. Одеса.

Суд критично оцінює акт обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та довідку, складені КП «Ладжитлосервіс», оскільки з часу смерті спадкодавця пройшло півтора роки, яким чином комісія встановила факт проживання у квартирі на час смерті ОСОБА_2 її онука ОСОБА_1 в ньому не зазначено, сусіди за місцем проживання спадкодавця не опитувалися і свідками в акті не виступали, разом з тим, свідками в акті зазначені особи, які є близькими особами позивачу у справі і постійно проживають в м. Одеса. Крім того, згідно акту і довідки зазначено про період проживання позивача за відповідною адресою менше 6 місяців.

Позивач ОСОБА_1 в позові зазначив, що в січні 2024 він переїхав проживати в місто Ладижин для здійснення догляду та надання допомоги і проживав разом з ОСОБА_2 в її квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , по 26.06.2024. Проте, до матеріалів справи не долучено жодного належного і допустимого доказу, що ОСОБА_2 потребувала догляду та сторонньої допомоги, а позивач опікувався станом її здоров`я і доглядав її, за життя баби сплачував комунальні платежі за адресою відкриття спадщини, вів із спадкодавцем спільне господарство, купував ліки тощо. Надання позивачем спадкодавцю допомоги при житті та організація її поховання не свідчить про його постійне проживання разом із нею.

Позивачем не надано суду інших доказів, які б вказували на те, що він проживав із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини. В ході судового розгляду позивачем та його представником не ставилося питання про виклик і допит свідків, які б могли підтвердити обставини, які підлягали встановленню судом.

Також, матеріали справи не містять доказів, що за місцем проживання спадкодавця: АДРЕСА_3 , позивач ОСОБА_1 працював, обслуговувався в медичному закладі, отримував поштову кореспонденцію, сплачував житлово-комунальні послуги тощо, що б свідчило про його постійне місце проживання разом зі спадкодавцем.

Аналізуючи подані позивачем та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , її квартира за адресою: АДРЕСА_3 не являлася постійним місцем проживання ОСОБА_1 , та достатніх доказів, які б свідчили, що позивач дійсно постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на момент смерті останньої суду надано не було.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факт його постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , в задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 22.05.2026.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова