Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №644/9465/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/9465/25

Провадження № 2/644/211/26

25.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді – Маркосян М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Скорик Ю.С.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката Зарубіна Є.В.

представника позивача Борисенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, абонентської плати за Індивідуальними договорами, послуги за обслуговування внутрішньобудинкових систем,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтування позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання а також супутні послуги з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 64771,13 грн. та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що є теплопостачальною організацією і надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, та згідно з рішенням Харківського міськвиконкому № 1186 від 20.12.2006 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді м. Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У період з березня 2007 року КП «Харківські теплові мережі» здійснювало технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі укладеного договору з балансоутримувачем зазначеного житлового фонду КП «Жилкомсервіс».

Відповідач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за зазначеною адресою.

Відповідач оплати за комунальні послуги не здійснював, внаслідок чого станом на 31.08.2025 за ним виникла заборгованість у загальному розмірі 64771,13 грн., яка складається з: 58561,17 грн. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2016 по 31.08.2025; 926,28 грн. заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.08.2025; 664,56 грн. заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.08.2025; 1722,16 грн. заборгованості за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.08.2025; 560,12 грн. заборгованості за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.08.2025, 1712,76 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 624,08 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 14.10.2025 було відкрито провадження у справі, розгляд справи проводився у спрощеному позовному провадженні.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача та його представників.

У судовому засіданні 19 травня 2026 взяли участь відповідач, його представник, представник позивача, які надали відповідні пояснення.

У судовому засіданні 19 травня 2026 суд, на підставі статті 244 ЦПК України оголосив до про перехід до стадії ухвалення судового рішення та про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення на 25 травня 2026 на 9-30 год.

Отже, суд розглянув справу на підставі наявних доказів, з урахуванням поданих до суду заяв по суті спору та пояснень учасників справи.

Заяви по суті спору.

Від представника відповідача 02.02.2026 надійшов відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову, зазначив про те, що з 14.09.2021 ОСОБА_1 гарячою водою не користується та послугу з постачання гарячої води не отримує. Виходячи з зазначеного вважаємо вимоги КП «ХТМ» про стягнення 664,56 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.08.2025, а, також, 560,12грн. за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.08.2025 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Зазначає про те, що КП «ХТМ» не надано повний розгорнутий розрахунок заборгованості, тож неможливо встановити його обґрунтованість. Також, позивачем, не додано первинні документи - акт наданих послуг що підтверджують про надання послуг. Також, представником відповідача заявлено про пропуск позовної давності.

Відповідачем, ОСОБА_1 до суду 04.03.2026 подано заяву в якій зазначено про те, що він повністю не визнає нараховану позивачем заборгованість за абонентською платою за Індивідуальним договором з постачання гарячої води та за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, оскільки відповідач відмовився від отримання послуг постачання гарячої води з 14.09.2021, його заява про відмова була прийнята позивачем, гаряче водопостачання було відключено позивачем.

Крім того, відповідачем було подане клопотання про відстрочення виконання можливого рішення суду на один рік.

Також, відповідачем подано до суду заяву від 05.03.2026 про застосування позовної давності до позову КП «ХТМ».

Позивач заяв по суті спору, будь-яких пояснень або клопотань суду не подав.

Обставини встановлені судом.

Розглянувши матеріали позову, відзив, додаткові заяви, пояснення відповідача, заслухавши представника відповідача та відповідача, суд встановив такі обставини та факти.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються КП «Харківські теплові мережі». Зазначене підтверджено позивачем довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 08.10.2025.

Будинок, в якому проживає відповідач підключений до системи централізованого теплопостачання, що не спростовувалось відповідачем.

За статями 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Щодо позовної давності.

Представником відповідача та відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за позовною заявою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

При цьому суд враховує, що 04.09.2025 в набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 №4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено спочатку з 20.04.2020 року, а потім від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025 року.

Позовна заява була до суду АТ «ХТМ» 09.10.2025 тобто після того, як було відновлено перебіг строку позовної давності.

Згідно зі статтею 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; а, також, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як вважає суд, з 30 січня 2024 року по 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності зупинявся, строк позовної давності за цей період, який дорівнює 583 дням не враховується в загальний трирічний строк позовної давності, отже, суд вважає, що застосуванню підлягає позовна давність, відносно позовних вимог, трирічний строк за якими сплинув станом на дату подання позову позивачем плюс 583 дні на яких строк позовної давності був зупинений протягом періоду дії воєнного стану. Для позовної заяви АТ «ХТМ» до ОСОБА_1 , вимоги, які заявлені поза межами позовної давності це вимоги, які виникли до 05.03.2021 року.

Позовні вимоги щодо заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії та гарячої води, з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та систем постачання гарячої води заявлені в межах строку позовної давності., але вимоги про стягнення заборгованості за теплопостачання, 3% річних та інфляційних втрат частково поза межами строків позовної давності.

Судом самостійно, виходячи із нарахувань позивача, не спростованих відповідачем, здійснено обрахунок заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, які подані позивачем в межах строку позовної давності., 3% річних та інфляційних втрат, та зазначає, що в межах позовних вимог позивачем за період з квітня 2021 по серпень 2025 нарахована заборгованість за теплопостачання в розмірі 39554,27 грн., і за період з квітня 2021 по листопад 2021 3% річних в розмірі 28,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 73,92 грн.

В іншій частині вимоги щодо стягнення заборгованості за теплопостачання, 3% річних та інфляційних втрат, задоволенню не підлягають в зв`язку з пропуском позивачем позовної давності.

Правове обґрунтування та висновки суду.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

За вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Зважаючи, що відповідачем неналежним чином виконано обов`язки зі сплати комунальних послуг, за відсутності доказів ненадання чи неналежного надання послуг з теплопостачання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, заявлені в межах позовної давності, а також коштів, пов`язаних з технічним обслуговуванням внутрішньо будинкових систем теплопостачання та абонентської плати за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії.

Відповідач заперечив щодо стягнення з нього 664,56 грн. заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.08.2025 та 560,12 грн. заборгованості за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.08.2025 оскільки не є споживачем послуг з постачання гарячої води.

З цього приводу суд зазначає наступне.

14.09.2021 за заявою ОСОБА_1 , Індустріальною філією Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», було виконано відключення послуги з гарячого водопостачання квартири за місцем проживання Відповідача, що підтверджується Актом опломбування обладнання гарячої води та листами КП «ХТМ», долученими до матеріалів справи. Отже, з 14.09.2021 ОСОБА_1 гарячою водою не користується та послугу з постачання гарячої води не отримує, не є споживачем послуги з постачання гарячої води.

Згідно з Правилами постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023), послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, та вимогами цих Правил. Обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 р. № 219.

Нарахування за абонентське обслуговування відбувається відповідно до закону України «Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017року №2139-V111(із змінами), Постанов КМ України від 21.08.2019року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами», від 21.08.2019року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», від 11.12.2019року №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».

Позивач по справі КП «Харівські теплові мережі» є організацією, що забезпечує та надає послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання та внутрішньо будинкових систем постачання гарячої води. Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2019 року № 219).

Як вбачається з Публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності та інших форм власності від 01 липня 2022 року виконавцем зазначено - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», та вказаний договір укладено з метою надання послуг з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Пунктом 6 Публічного договору від 01 липня 2022 року визначено, що технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до адрес будинків, зазначених у Додатку 1 та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150.

У пункті 7 Публічного договору від 01 липня 2022 року зазначено, що технічне обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання житлового будинку та аварійне обслуговування здійснюється Виконавцем на ділянці мереж внутрішньобудинкової системи від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового приміщення).

У пункті 8 Публічного договору від 01 липня 2022 року зазначено, що технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання та поточний ремонт здійснюється Виконавцем відповідно до переліку адрес будинків (додаток 1) та включає в себе перелік послуг, зокрема, послуги з укріплення теплової ізоляцій трубопроводів (за потребою); усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем, усунення течії на трубопроводах, приладах та арматурі (при виявленні недоліків); усунення пошкоджень ізоляції на трубах теплопостачання після заміни невеликих ділянок трубопроводу (за потребою); проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах теплопостачання (при виявленні недоліків); забезпечення регулярного проведення технічного огляду внутрішньобудинкових систем теплопостачання, складання опису несправностей систем, що підлягають усуненню. Необхідність регулярного здійснення опису є основою для складання переліків ремонтних робіт капітального характеру, профілактики і підготовки систем до наступного експлуатаційного періоду (два рази на рік, навесні та восени).

Згідно з пунктами 12-15 Публічного договору вартість послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання обраховується окремим кошторисом по кожному багатоквартирному будинку, плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

З 01 липня 2022 року «Технічне обслуговування систем гарячого водопостачання» та «Технічне обслуговування систем центрального опалення» згідно з постановами № 1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182» та № 1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830» здійснюється виконавцем послуг Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі».

Отже, передумовою стягнення з особи заборгованості за абонентську плату за індивідуальними договорами, договорами, за договорами з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем є факт наявності такого договору між надавачем послуги та споживачем, а, також те, що особа взагалі є споживачем певної послуги.

Оскільки ОСОБА_1 не є споживачем послуги з постачання гарячої води, нарахування йому КП «ХТМ» абонентської плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.08.2025 та заборгованості за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.08.2025 є необґрунтованими, зазначена заборгованість стягненню не підлягає, а позов не підлягає задоволенню в цій частині.

Стосовно заборгованості, нарахованої відповідачу за теплопостачання, заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, заборгованості за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період представником відповідача було заперечено нарахування заборгованості, оскільки, на його думку розрахунки позивача є незрозумілими.

Однак, суд зважає на те, що позивачем було надано розрахунок сум як щодо нарахувань за теплопостачання, які містять період, особовий рахунок, суму нарахувань, враховані перерахунки та зменшення, а також наявність та відсутність сплат за певний період. Це ж стосується і нарахувань за абонентську плату та обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Як вже зазначалось, позивач по справі КП «Харівські теплові мережі» є організацією, що забезпечує та надає послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання та внутрішньо будинкових систем постачання гарячої води. Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2019 року № 219).

Обов`язок щодо здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж та вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій покладено на Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», а обов`язок оплати у споживача виникає по факту здійснення контролю та обслуговування внутрішньобудинкових мереж та включається до єдиного рахунку, який виставляється споживачам багатоквартирного будинку пропорційно опалювальній площі квартири споживача (як щодо систем теплопостачання, так і щодо систем постачання гарячої води).

Нарахування за абонентське обслуговування відбувається відповідно до закону України «Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017року №2139-V111(із змінами), Постанов КМ України від 21.08.2019року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами», від 21.08.2019року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 зазначено, що оскільки стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, та враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Відповідачем не наданий альтернативний розрахунок суми, яка, на думку відповідача повинна була бути нарахована позивачем, докази оплати зазначених послуг відповідачем також не надані. Отже, суд вважає, що суми, які були нараховані позивачем щодо абонентської плати за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Таким чином, у підсумку, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 39554,27 грн., з абонентської плати за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.08.2025 в розмірі 926,28 грн., заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.08.2025 в розмірі 1722,16 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України КП «Харківські теплові мережі» у період з квітня 2021 по листопад 2021 року нараховані (з урахуванням позовної давності) 3% річних від простроченої суми в розмірі 28,16 грн. та інфляційні втрати за час прострочення у розмірі 73,92 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позовної заяви до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову, і відповідно часткову відмову у його задоволенні, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам, позовна заява підлягає задоволенню на 65,31%, отже на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума судового збору в розмірі 1977,72 грн.

Питання про відстрочку виконання рішення суду.

Також, ОСОБА_1 подав до суду заяву про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік.

Згідно ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Також, ч.5 ст.435 ЦПК України передбачена, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Суд зважає на те, що виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що відстрочити або розстрочити виконання рішення можливо лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Враховуючи наведене, з заяви відповідача та наданих ним доказів, на даний момент, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Суд роз`яснює відповідачу про можливість звернутися до суду з заявою про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду у випадку, якщо з`являться істотні обставини, що ускладнюють таке виконання, і вони будуть підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, з абонентської плати за індивідуальними договорами, заборгованості за технічне обслуговування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, абонентської плати за індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.04.2021 по 31.08.2025 в розмірі 42202,71 грн., 3% в розмірі 28,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 73,92 грн, а всього 42304,79 грн.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати в розмірі 1977,72 грн.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки виконання рішення суду – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) ,

відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 )

Повне судове рішення складене 25.05.2026 р.

Суддя Марина МАРКОСЯН