Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №642/1155/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

25 травня 2026 року

Справа № 642/1155/26

Провадження № 2/642/941/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Проценко Л.Г.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 09.10.2020 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» був укладений договір про споживчий кредит № 3032789 згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Просили стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 49200.00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000,00; заборгованість за процентами - 34200.00. Також позивач просив стягнути сплачену суму судового збору за подання даного позову та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Крім того, представником позивача разом із позовною заявою подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просив витребувати у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» письмові докази, що містять банківську таємницю, а саме: чи є ОСОБА_1 власником банківської картки з прихованим номером № НОМЕР_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ); чи була успішною транзакція, здійснена 09.10.2020 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 15000 грн, якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова 25.02.2026 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву, та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів

25.03.2026 на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.

Направлено копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку, на адресу реєстрації відповідача, однак у судове засідання 03.04.2026 відповідач не з`явився,хоча був належним чином повідомлений про дату і час слухання справи, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до суду не надходило. Поштовий конверт з копією ухвали про відкриття провадження та судовою повісткою, який було направлено на адресу реєстрації відповідача, було вручено відповідачу під особистий підпис, про що свідчить розписка в матеріалах справи.

До судового засідання 25.05.2026 відповідач повторно не з`явився, причини неявки невідомі. На адресу місця реєстрації відповідача, судом було направлено судову повістку, яка повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

До судового засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника, проти винесення заочного рішення не заперечував. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то за згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3032789, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Відповідно до умов договору: кредитодавець – ТОВ «Авентус Україна»; тип кредиту – кредит; сума/ліміт кредиту становить 15000,00 грн; строк кредитування – 30 днів; мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту – шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору; знижена процентна ставка становить 1,14 % річних; стандартна процентна ставка становить 695,40 % річних (1,90 % в день); тип процентної ставки – фіксована; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою становить 695,40 % річних.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження в порядку, визначеному п. п. 4.2.-4.5. договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно з їх кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Відповідно до п. 9.2. договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

У додатку № 1 до договору «Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3032789 від 09.10.2020» встановлено графік платежів, у якому відображено дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 08.11.2020; суму кредиту – 15000 грн; суму нарахованих процентів – 5130,00 грн; кількість платежів – один.

Вказаний кредитний договір та додаток до нього підписано відповідачем електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора М627015, що відображено у кредитному договорі, а також підтверджується копією довідки про ідентифікацію, виданої директором ТОВ «Авентус Україна».

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Факт надання грошових коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. № 6510-ВП від 16.12.2025, згідно якої, відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 122. 09.10.2020 на суму 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп., маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 839247, номер транзакції в системі WayForPay -creditplus-11310213.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів було надано інформацію від АТ КБ «ПриватБанк», що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку та по його рахунку 09.10.2020 відбулося зарахування коштів на суму 15000,00 грн.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок, належний відповідачу, відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору).

Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 49200,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 15000,00 грн.; · заборгованість за процентами – 34200,00 грн.

Згідно з ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частинами 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

26.05.2021 ТОВ «Авентус Україна» (кредитор) та ТОВ «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали між собою договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021(далі – договір відступлення прав вимоги), відповідно до умов якого на умовах, встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (п. 1.1. договору відступлення прав вимоги).

Відповідно до п. 1.2. договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включно право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п. п. 6.1., 6.2.3. договору відступлення прав вимоги у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості, права вимоги до яких відступаються, становить 37 621 958,78 грн станом на дату підписання сторонами цього договору. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Пунктом 13.1. договору відступлення прав вимоги встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

Згідно з копією витягу з реєстру боржників від до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Авентус Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3032789 від 09.10.2020. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент відступлення права вимоги становить 49 200 грн.

Відповідно до копії акту прийому-передачу реєстру боржників від 26.05.2021 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021, підписаного представниками ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», сторони підтвердили, що кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 26.05.2021, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору; кількість боржників - 4763.

Згідно з копією платіжної інструкції від 26.05.2021 № 32004, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти у розмірі 858 979,39 грн, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги зг. Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року без ПДВ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 3032789 від 09.10.2020 від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

13.02.2026 вих. № 20733568 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надіслало відповідачу претензію, в якій повідомило про відступлення права вимоги, про розмір заборгованості, висунуло вимогу про сплату заборгованості у розмірі 49200,00 гривень на відповідні реквізити.

Відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за № 3032789 від 09.10.2020 в обумовлені договором строки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 3032789 від 09.10.2020 у загальному розмірі 49200,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 34200,00 грн.

Як вже було встановлено судом, згідно з умовами кредитного договору № 3032789 від 09.10.2020 кредит надається строком на 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк кредитування мав сплинути 08.11.2020.

Також умовами вказаного договору передбачено можливість пролонгації строку кредитування.

Так, відповідно до п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження.

Відомостей про те, що між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було досягнуто домовленість про продовження строку кредитування за кредитним договором № 3032789 від 09.10.2020 матеріали справи не містять та суду не надані, з огляду на що датою закінчення строку кредитування за договором № 2642455 від 09.10.2020 є дата: 08.11.2020.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3032789 від 09.10.2020, здійсненим первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 станом на 09.10.2020 нараховано заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 15000,00 грн, яка складається виключно з заборгованості за тілом кредиту.

Вказані нарахування заборгованості здійснено з дотриманням умов кредитного договору та сумніву в їх правильності в суду не викликають.

Водночас, у період з 19.11.2020 по 08.03.2021 включно, ОСОБА_1 додатково нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у загальній сумі 34200,00 грн.

З врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи вказане нарахування процентів з боку ТОВ «Авентус Україна» відповідачу ОСОБА_1 за користування кредитними коштами за договором № 3032789 від 09.10.2020 здійснено після закінчення строку дії кредитного договору.

При цьому представник позивача, обґрунтовуючи право первісного кредитора на здійснення такого нарахування заборгованості посилається на передбачену умовами договору можливість кредитора здійснювати нарахування процентів за понадстрокове користування кредитними коштами протягом 90 днів після закінчення строку кредитування.

Водночас право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Отже, після спливу визначеного договором строку кредитування за договором № 3032789 від 09.10.2020, а саме: 08.11.2020, позивач, як і первісний кредитор, не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.

Позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків, трьох відсотків річних, пені, штрафу за прострочення кредитної заборгованості тощо позивачем до відповідача не пред`явлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3032789 від 09.10.2020 у загальному розмірі 15000,00 грн, яка складається виключно з заборгованості за тілом кредиту.

Що стосується заявленої вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 8000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025, між ТОВ «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно умов якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнту у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п. 1.1. договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.3., 2.4. договору про надання правничої допомоги порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8000 грн без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються в акті наданих послуг.

З копії Акту № 159 наданих послуг від 13.02.2026, яким сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 , кредитний договір № 3032789; сума наданих послуг 8000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитним договором.

Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом АО «Апологет» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн підлягає частковому задоволенню, та з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,49%), що становить 811,77 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 14, 133, 526, 530, 628, 629, 634, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 , заборгованість за кредитним договором № 3032789 від 09.10.2020 року в загальному розмірі 15000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 811,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 2000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2026.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.Г. Проценко