Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №204/4223/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/4223/26

Провадження № 2/204/3413/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області, про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2026 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області, в якій просила визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 48,00 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за № 1904 виданого 02 жовтня 1985 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Волноваської нотаріальної контори Донецької області, позивачем було успадковано будинок житловою площею 26,20 кв.м., з надвірними спорудами на земельній ділянці 1500 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . 24 лютого 2026 року позивач звернулась до реєстратора Виконавчого комітету Гребінківської міської ради з заявою про проведення реєстраційних дій права власності на нерухоме майно. 02 березня 2026 року державним реєстратором Заєць Л.В. було винесено рішення № 83528016 про відмову у проведенні реєстраційних дій, в обгрунтування якої зазначено, що державний реєстратор не зміг підтвердити факт реєстрації права власності, яка здійснювалася до 01 січня 2013 року на паперових носіях, оскільки архівні книги знаходяться в ТОВ «Волноваське БТІ» на тимчасово окупованій території, а Ольгинська селищна військова адміністрація не має до них доступу. Відсутність державної реєстрації права власності унеможливлює реалізацію позивачем конституційних прав, передбачених ст. 41 Конституції України та ст. 317, 319 ЦК України. Метою визнання права власності в судовому порядку є необхідність внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшої участі у державних програмах компенсації за пошкоджене або знищене майно внаслідок збройної агресії РФ, що вимагає обов`язкової наявності цифрового запису про право власності. В інший спосіб визнати право власності на будинок та зареєструвати майно в Державному реєстрі речових прав у позивача немає. У зв`язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

28 квітня 2026 року від представника відповідача – Єфіменка А.С. до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому зазначено, що Ольгинська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 39).

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача – Єфіменко А.С. в судове засідання не з`явився надав до суду заяву, в якій просив суд про розгляд справи без участі відповідача за наявними у матеріалах справи документами.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Судом встановлено, що 02 жовтня 1985 року державним нотаріусом Другої Волноваської державної нотаріальної контори Гузенко І.С. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1904, в якому зазначено, що спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є дружина – ОСОБА_1 , проживаюча в АДРЕСА_1 (а.с. 14). Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1 500 кв.м. На цій земельній ділянці розташований один житловий будинок, житловою площею 26,20 кв.м. з надвірними спорудами, який належав померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Першою Волноваською державною нотаріальною конторою від 30 вересня 1980 року, реєстровий № 2664 і зареєстрований у Волноваському БТІ від 15 жовтня 1980 року, реєстровий № 385.

На вказаному свідоцтві про право на спадщину за заповітом зроблено реєстраційний напис про те, що зазначений в цьому документі будинок по АДРЕСА_2 зареєстрований Волноваським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , записана в реєстрову книгу Н1 за № 385 від 04 жовтня 1985 року (зв. бік а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Зі зведеного акту вартості будівлі та споруди в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що вказаний будинок складається з наступних споруд: A1 - житловий будинок, а1- веранда, а-ганок, Б1 - сарай, В1 - сарай, E1 - сарай, Г1- літня кухня, г1 - веранда, Д1 - погріб, Ж1 -гараж, З1 - вбиральня, б/н -погріб, № 1 - ворота, № 2 – забор (а.с. 21).

Ольгинська селищна територіальна громада відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 04 квітня 2025 року № 1608-7002220716 (а.с. 9).

24 лютого 2026 року позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Заєць Л.В. Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області з відповідною заявою (реєстраційний номер 71640345) з метою проведення державної реєстрації її права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

02 березня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Заєць Л.В. Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83528016 у зв`язку з тим, що подані для проведення державної реєстрації документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 10).

У зв`язку з викладеним та враховуючи той факт, що на теперішній час право власності позивача на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не визнається, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно з посиланням на статтю 392 ЦК України, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належний їй житловий будинок.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак на теперішній час її право власності на цей житловий будинок не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивач не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію її права власності на житловий будинок, що позбавляє позивача можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оскільки позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за нею права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,00 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області, про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,00 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез