Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №208/1607/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1607/26

провадження № 2/208/3115/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судових засідань – Компанієць І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 23.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 54720-05/2025 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 6 000 гривень на строк 120 днів (до 19.09.2025 року) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позичальник своїх зобов`язань з повернення коштів не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 21 720,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 6 000,00 гривень; сума заборгованості за відсотками – 4 860,00 гривень, сума заборгованості за штрафом – 10 860,00 гривень.

29.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 291020251, відповідно до умов якого Клієнт ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язується відступити Фактору ТОВ «ФК «ЄАПБ»» Права Вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується прийняти такі Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Також 19.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2152512 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 2 500 гривень на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позичальник своїх зобов`язань з повернення коштів не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 8 200,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 2 500,00 гривень; сума заборгованості за відсотками – 5 700,00 гривень.

27.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 27062022, відповідно до умов якого Клієнт ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується відступити Фактору ТОВ «ФК «ЄАПБ»» Права Вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується прийняти такі Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі сплати коштів та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А.

Ухвалою від 11.03.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судові засідання, призначені на 20.04.2026, 13.05.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явилася на судовий розгляд справи, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за її відсутності не надала, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Ухвалою, внесенною до протоколу судового засідання 13.05.2026, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, перейшов до стадії ухвалення рішення суду, проголошення рішення суду призначено на 21.05.2026 о 08:00.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 54720-05/2025 від 23.05.2025 року в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Y984 (далі - Договір).

Згідно з п 1.1. Розділу 1 Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно п. 1.2 Розділу 1 Договору кредит надається строком на 120 днів, дата надання кредиту: 23.05.2025, наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту: 19.09.2025.

За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,9 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 600,00 гривень, що складає 10,00 % від суми кредиту. Тип процентної ставки – фіксована.

Денна процентна ставка складає 0,98 % та застосовується у межах строку кредитування; орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення Договору складає 2572,74 %; орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 13 080,00 гривень; загальні витрати за кредитом – 7080,00 гривень (п. 1.4 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Розділу 1 Договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта за реквізитами платіжної картки № 4441-11хх-хххх-3711 (п. 1.6 Розділу 1 Договору).

Порядок укладення Договору визначений у Розділі 2 Договору.

Так, відповідно до пунктів 2.2 Розділу 2 Договору видача кредитів Клієнту – фізичній особі Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу Інтернет.

За результатами ознайомлення з наведеною на сайті інформацією Клієнт обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом для побудування графіку платежів, для отримання кредиту Клієнт заповнює Заявку –Анкету (далі - Заявка) (п. 2.4 – 2.6 Розділу 2 Договору).

Відповідно до п.п. 2.11 - 2.17 Розділу 2 Договору рішення про надання кредиту приймається Товариством на підставі автоматизованої системи аналізу даних заявника, про попереднє прийняття рішення про видачу кредиту Товариство інформує Клієнта та після успішного проходження ним ідентифікації та верифікації робить пропозицію укласти електронний договір (оферту). Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Кредитний договір шляхом натискання кнопки «Підписати» або відмовитися від пропозиції. Введенням коду на сайті Товариства Клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції Товариства на укладення кредитного договору.

Укладання Договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.18 Розділу 2 Договору) (а.с. 6 - 10).

Відповідно Графіку платежів, що є Додатком № 1 до Договору, сума кредиту становить 6 000,00 гривень, кількість днів у розрахунковому періоді – 120, проценти за користування кредитом – 6 480,00 гривень; комісія за надання кредиту – 600,00 грн, реальна річна процента ставка, % - 2572,74 %, загальна вартість кредиту – 13 080,00 грн (а.с. 11).

У матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту, який містить посилання на його підписання одноразовим ідентифікатором W969, у якому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Ппспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (а.с. 12).

З наданого Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 54720-05/2025 від 23.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 має станом на 31.12.2025 заборгованість за кредитним договором у сумі 21 720,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 000,00 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 29.10.2025 по 31.12.2025 – 4 860,00 грн, сума заборгованості за пенею – 10 860,00 гривень (а.с. 29).

Заявка на кредит, сформована Клієнтом; істотні умови договору, погоджені Товариством; дії в інформаційно - комунікаційній системі Товариства на сайті, як – то візуальна форма послідовності дій Клієнта та Товариства, що відображає дії Клієнта та Товариства, спрямовані на укладення Договору (направлення одноразового ідентифікатора із зазначенням його числового значення, відображення обраного способу комунікації/направлення ідентифікатора тощо) в матеріалах справи відсутні.

Позивач надав відповідачу кошти в розмірі 6 000,00 гривень шляхом їх перерахування на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , зазначену в договорі, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування суми кредиту (а.с. 20).

Позичальник свої зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк не виконала.

29.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29102025, відповідно до п. 1.1 якого Фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт (ТОВ «Стар Файненс Груп») відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому – передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Розділу 1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1 – 3.3 Розділу 3 Договору загальна сума Прав Вимоги, що відступається за цим Договором, Ціна продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому – передачі Реєстру боржників, який складається та підписується в день укладання Договору.

Загальна сума Прав Вимоги, що відступається за Договором становить 57 692 109,82 гривень; Ціна продажу за Договором становить 5 245 008,05 гривень без ПДВ.

Фактор сплачує Клієнту 100 % Ціни Продажу протягом 6 (шести) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому – передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн. з ПДВ шляхом перерахування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту проведення Фактором оплати (а.с. 14 - 15).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29.10.2025 року до Договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на стягнення заборгованості за кредитним договором № 24720-05/2025 в сумі 21 720,00 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 6000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 4860,00 гривень, сума заборгованості за штрафом – 10 860,00 гривень (а.с. 18).

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 5 245 008,05 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 31.10.2025 року (а.с. 17).

Відповідно до п. 1 Акта прийому – передачі Реєстру Боржників від 29.10.2025 року за Договором факторингу № 29102025 від 29.10.2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 4823, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей (а.с. 16).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 2152512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.07.2021 року в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С460 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Розділу 1 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 2 500 гривень.

Строк кредитування 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Розділу 1 Договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,90 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка – 0,01 % в день.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 3.1 Розділу 3 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Нарахування процентів за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов`язком (п. 3.4 Розділу 3 Договору) (а.с. 24 - 30).

У матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту, який не містить інформації про спосіб його підписання Клієнтом (а.с. 31 - 32), заявка на кредит, сформована Клієнтом; істотні умови договору, погоджені Товариством; дії в інформаційно - комунікаційній системі Товариства на сайті, як – то візуальна форма послідовності дій Клієнта та Товариства, що відображає дії Клієнта та Товариства, спрямовані на укладення Договору (направлення одноразового ідентифікатора із зазначенням його числового значення, відображення обраного способу комунікації/направлення ідентифікатора тощо), графік платежів, що є невід`ємною частиною договору, докази на підтвердження перерахування коштів на виконання умов договору в матеріалах справи відсутні.

З наданого Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2152512 від 19.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 має станом на 27.06.2022 заборгованість за кредитним договором у сумі 8 200,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2 500,00 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 19.07.2021 по 17.12.2021 – 5 707,50 грн. Загальна заборгованість – 8 200,00 гривень (а.с. 35 - 36).

27.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27062022, відповідно до п. 1.1 якого Фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт (ТОВ «Лінеура Україна») відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому – передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Розділу 1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1 – 3.5 Розділу 3 Договору загальна сума Прав Вимоги, що відступається за цим Договором, Ціна продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому – передачі Реєстру боржників, який складається та підписується в день укладання Договору.

Загальна сума Прав Вимоги, що відступається за Договором становить 90 536 942,33 гривень; Ціна продажу за Договором становить 578 539,86 гривень без ПДВ.

Фактор сплачує Клієнту 100 % Ціни Продажу протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому – передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 1000,00 грн. з ПДВ шляхом перерахування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту проведення Фактором оплати (а.с. 37 - 39).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 27.06.2022 року до Договору факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на стягнення заборгованості за кредитним договором № 2152512 в сумі 8 200,00 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 2500,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 5700,00 гривень (а.с. 41).

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 578 539,86 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 18424 від 30.06.2022 року (а.с. 34).

Відповідно до п. 1 Акта прийому – передачі Реєстру Боржників від 27.06.2022 року за Договором факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 9267, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей (а.с. 40).

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за договором позики, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально - правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25).

Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

Так, позовні вимоги пред`явлені ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами на підставі договорів факторингу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог та набуття права грошової вимоги від ТОВ «Стар Файненс груп» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 29102025 від 29.10.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Стар Файненс груп», Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 29.10.2025 року, Витяг з реєстру боржників від 29.10.2025 року за Договором факторингу, платіжну інструкцію № 168 від 31.10.2025 року про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги, розрахунок заборгованості, що підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги до Відповідача.

Що стосується законності та обґрунтованості розрахунку заборгованості, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалося на те, що наявний в матеріалах справи кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту підписані в електронній формі, складають договір про надання кредиту, а тому відповідач зобов`язується виконувати його умови, в тому числі в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені.

За своєю правовою природою Паспорт споживчого кредиту є публічним договором приєднання.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відтак, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України слідує, що другий контрагент (споживач фінансових послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Наявний у матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту хоча і містить посилання на підписання його одноразовим ідентифікатором, проте з наданих матеріалів справи неможливо встановити факт підписання даного Паспорту саме відповідачем.

В матеріалах справи відсутня візуальна форма дій Клієнта та Товариства в інформаційно – комунікаційній системі останнього, що позбавляє суд можливості достеменно пересвідчитись, що наявний в матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту підписаний саме відповідачем, тим одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону та/або на електронну пошту Відповідача в межах процедури укладення кредитного договору через мережу Інтернет.

Оцінюючи позовні вимоги Позивача з точку зору їх законності та обґрунтованості, суд виходить з того, що пред`явлені вимоги мають ґрунтуватися на умовах Договору, укладеного сторонами, в якому погоджені всі істотні умови кредитного договору, в тому числі строк кредитування, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами тощо.

При цьому, перевірка дотримання процедури укладення договору в електронній формі, визначеної у розділі 2 Договору, має важливе значення для встановлення факту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору, ідентичності відтворення вираженого електронними засобами волевиявлення сторін у візуальній формі.

Суд взяв до уваги, що розділ 2 Договору про надання фінансового кредиту № 54720 – 05/2025 від 23.05.2025, детально регламентує порядок його укладення шляхом вчинення Клієнтом та Товариством сукупності послідовних дій в інформаційно – комунікаційній системі Товариства на сайті останнього, які в своїй єдності свідчать про досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов договору.

Одночасно з тим, суд зважає на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджуються дотримання вищезазначеної послідовності дій. Так, в матеріалах справи відсутня Заявка на кредит, яка відображає волевиявлення Відповідача щодо умов укладення кредитного договору, сформована Клієнтом; істотні умови договору, погоджені Товариством; дії в інформаційно - комунікаційній системі Товариства на сайті, як – то візуальна форма послідовності дій Клієнта та Товариства, що відображає дії Клієнта та Товариства, спрямовані на укладення Договору (направлення одноразового ідентифікатора із зазначенням його числового значення, відображення обраного способу комунікації, номеру телефону/ електронної пошти, на які ідентифікатор було відправлено тощо).

Підписання Договору про надання фінансового кредиту № 54720 – 05/2025 від 23.05.2025 відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора Y984 за відсутності інформації, що саме цей одноразовий ідентифікатор був направлений саме на номер телефону/електронну пошту Відповідача, позбавляє суд можливості дійти до висновку про укладення Кредитного договору на умовах, визначених у ньому.

Саме по собі посилання позивача на ознайомлення та підписання відповідачем кредитного договору, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято судом, оскільки будь-яка дія Клієнта та Товариства фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами Товариства, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє суд можливості встановити факт підписання кредитного договору із вказаними умовами надання кредитних послуг, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог про стягнення заборгованості.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору, а саме строк кредитного договору, обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати тощо за відповідний період.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).

Відтак, суд дійшов до висновку, що нарахування та стягнення позивачем відсотків за користування кредитом та пені є незаконним і необґрунтованим, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені слід відмовити.

Одночасно з тим, суд вважає доведенною ту обставину, що відповідач отримав від ТОВ «Стар Файненс груп» грошові кошти у сумі 6 000,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача за Договором про надання фінансового кредиту № 54720 – 05/2025 від 23.05.2025 та Договором факторингу № 29102025 від 29.10.2025 року.

На підтвердження позовних вимог та набуття права грошової вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна», Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.06.2022 року, Витяг з реєстру боржників від 27.06.2022 року за Договором факторингу, платіжну інструкцію № 18424 від 30.06.2022 року про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги, розрахунок заборгованості, що підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги до Відповідача.

Одночасно з тим, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт отримання Відповідачем кредитних коштів за Договором № 2152512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.07.2021 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, факт перерахування грошових коштів (суми позики) на банківський рахунок Відповідача, а також наявність заборгованості та її розміру мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (пункт 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція щодо належності доказів отримання кредиту та наявності заборгованості викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2021 року у справі № 278/2177/15-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження дійсного зарахування наданих в кредит коштів на банківські рахунки відповідача за Договором № 2152512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.07.2021 року, який був укладений в електронній формі між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Договір № 2152512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.07.2021 року, Розрахунок заборгованості, Договір факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна», Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.06.2022 року, Витяг з реєстру боржників від 27.06.2022 року за Договором факторингу, платіжна інструкція № 18424 від 30.06.2022 року про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги, на які посилається позивач у позові, не є первинними документами, які б підтверджували факт отримання кредиту Відповідачем у встановленому розмірі, користування такими грошовими коштами, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунки були складені, не може бути доказом наявності заборгованості за договорами, на якій наполягає позивач.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало доказів на підтвердження дійсного зарахування наданих у кредит коштів за вказаним договором, що був укладений в електронній формі, на банківський рахунок відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивач не довів належними та допустимими доказами суму заборгованості, що виникла за вказаним договором, факт фактичного користування відповідачем грошовими коштами, тому підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за Договором № 2152512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.07.2021 року відсутні.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості у сумі 6 000,00 гривень, з яких 6 000,00 гривень – заборгованість з тіла кредиту, що становить 20,05 % пред`явлених позовних вимог (6 000,00 грн / 29 920,00 грн х 100 %).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 667,26 гривень (3328,00 грн х 20,05 %).

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 – 519, 610, 1046 – 1049, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 54720 – 05/2025 від 23.05.2025 у сумі 6 000,00 гривень (шість тисяч грн. 00 коп.), з яких 6 000,00 гривень – основна сума заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за Договором № 2152512 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.07.2021 року – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір у сумі 667,26 гривень (шістсот шістдесят сім грн 26 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, Київська область, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва