Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №176/274/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/274/26

провадження №1-кп/176/242/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , група інвалідності не встановлена, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170040007418 від 25.04.2025 року,

з участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , перебуваючи на посаді водій 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти, військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні солдат, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст. 6,11,16,49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551 -XIV від 24.03.1999 року, ст. 17 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХII від 06.12.1991 року та ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, 11 березня 2025 року приблизно о 22 год. 00 хв., самовільно без дозволу командування залишив місце розташування механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , яка базувалась у АДРЕСА_3 та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково. Зокрема, зазначив, що не заперечує обставини самовільного залишення військової частини. Не оспорює, що 11.03.2025 року самовільно залишив місце дислокації в/ч в Сумській області. Зазначив, що самовільно залишив частину з метою врятувати своє життя. За усним наказом командира йому дали автомати і направили на штурм, хоча він перебуває на посаді водія. Тому він з іншими військовими самовільно залишили частину.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що обвинувачений є його знайомим. Обвинувачений проходить військову службу. Влітку 2025 року він бачив обвинуваченого в АДРЕСА_5 . Зі слів обвинуваченого він самовільно залишив військову частину. Пояснював, що якщо не залишить частину, він загине. Він лякався померти.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є військовослужбовцем, проходить службу у в/ч НОМЕР_2 . 11.03.2025 року під час перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 , який самовільно залишив військову частину.

Від допиту свідка ОСОБА_8 прокурор відмовився. Судом прийнята відмова прокурора від допиту вказаного свідка. При цьому сторона захисту не заперечувала щодо прийняття такої відмови, посилаючись на те, що обвинувачений не заперечує обставини самовільного залишення військової частини.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, які дослідженні в судовому засіданні:

1. Витягом з наказу №523 від 14.03.2025 року командира в/ч НОМЕР_2 про проведення службового розслідування за фактом відсутності в розташуванні механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 /а.п.5-6/

2. Актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 , затверджений командиром в/ч НОМЕР_2 25.03.2025 року. Відповідно до акту встановлено, що до командира військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт від ТВО командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 вх. № 2344 від 12.03,2025 в якому вказано, що 11.03.2025 о 22:00 годині під час перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 було виявлено відсутність водія 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частин НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 . Його місцезнаходження невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає. Зброї при собі не мав.

Відповідно до доповіді №7224/22/80 від 11.03.2025 за фактом СЗЧ військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 стало відомо, що 11.03.2025 о 23:00 годині надійшла доповідь від ТВО командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , молодшого лейтенанта ОСОБА_10 про те, що 11.03.2025 під час проведення вечірньої перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 о 22.00 годині було виявлено відсутність в розташуванні механізованої роти в АДРЕСА_3 водія 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_3 . Пошук військовослужбовця результату не дав. Місце знаходження не відомо на телефоні дзвінки не відповідає. Військовослужбовець зброї при собі не мав.

В ході проведення службового розслідування отримано пояснення від старшого сержанта ОСОБА_8 в якому вказано, що 11.03.2025 під час перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 було виявлено відсутність водія 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 . Не зв`язок останній не виходив. Пошук військовослужбовця результату не дав.

Також отримано пояснення від солдата ОСОБА_11 в якому вказано, що 11.03.2025 під час перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 . На телефонні дзвінки останній не відповідав. Пошуки в місці зосередження та прилеглих територій результату не дали.

Враховуючи те, що солдат ОСОБА_3 відсутній у розташуванні механізованої роти військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 з 11.03.2025 по теперішній час, у діях останнього вбачаються ознаки злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Службове розслідування вважати завершеним. В діях солдата ОСОБА_3 вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Солдата ОСОБА_3 вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 11.03.2025 та не повернуся по теперішній час. /а.п.7-10/.

3. ОСОБА_12 щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 , факт якого було виявлено 11.03.2025 року під час перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 . /а.п.11/.

4. Доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_13 щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 . /а.п.12/.

5. Поясненнями військовослужбовців в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_11 щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 , факт якого було виявлено 11.03.2025 року під час перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 /а.п.13-18/.

6. Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.01.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 з 22.01.2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаді водій 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти, військової частини НОМЕР_2 , військовому званні солдат /а.п.19/.

7. Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 вважати таким, що перемістилися на нові посади в межах військової частини та з 23.01.2025 року прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків на посаді водій 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти, військової частини НОМЕР_2 , військовому званні солдат /а.п.20/.

8. Витягом з наказу від 25.03.2025 року про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_3 /а.п.21-23/.

Прокурором подано також інші документи з матеріалів кримінального провадження, зокрема процесуальні документи:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України;

- Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від командира військової частини НОМЕР_2

- Постанова про призначення групи слідчих

- Доручення на проведення досудового розслідування.

- Повідомлення про початок досудового розслідування.

- Постанова про призначення групи прокурорів.

- Повідомлення 27.11.2025 року ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Зазначені письмові документи не підтверджують вину обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а є процесуальними документами складеними під час досудового розслідування. Зазначені документи підтверджують законність та правомірність проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Отже суд, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2025 року клопотання прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про звільнення від кримінальної відповідальності - задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100000374 від 25 січня 2024 року, стосовно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України закрито. Зобов`язано ОСОБА_3 невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання такою ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 після набрання зазначеною ухвалою суду законної сили поновити ОСОБА_3 на військовій службі та забезпечити продовження проходження ним військової служби.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є тяжким злочином.

Обвинувачений раніше не судимий, є військовослужбовцем.

ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проходження військової служби.

Відповідно до повідомлення Дніпропетровського обласного центру зайнятості, обвинувачений на обліку як безробітній не перебуває.

На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога у Комунальному некомерційному підприємстві «Жовтоводська міська лікарня» Жовтоводської міської ради обвинувачений не перебуває. Зазначені обставини підтверджуються медичними довідками.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.

Підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією,кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином законодавець встановив заборону звільнення від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку засуджених осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 КК України.

Підстав для застосування ст.69 КК України, тобто призначення більш м`якого покарання ніж передбачено законом або призначення покарання нижче від найнижчої межі, суд не вбачає, оскільки судом не встановлені обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є безумовною підставою для застосування такої норми Закону.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовано. Строк відбування обвинуваченим покарання слід рахувати з моменту затримання на підставі вироку суду в порядку його виконання та набрання вироком законної сили.

Речові докази відсутні, процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покаранні у виді позбавлення волі строком 5 /п`ять/ років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання на підставі вироку суду в порядку його виконання та набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя