Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №212/4196/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/4196/26

2/212/4165/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Терещук М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив таке.

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позову зазначено, що сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народився син ОСОБА_3 . Шлюбно-сімейні відносини між нею та відповідачем припинені. Подальше спільне життя з відповідачем неможливе. Збереження шлюбу між ними неможливе, відповідач остаточно вирішив жити без неї та їх родини. Майнових спорів між ними немає. Просила також не давати час на примирення, оскільки рішення про розірвання шлюбу є спільним рішенням сторін. Позивач просила судові витрати в розмірі судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн покласти на відповідача.

Сторони у судове засідання не з`явилися, натомість від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, де позивач зазначила про підтримання позовних вимог у повному обсязі, а відповідач – про те, що він не заперечує проти розірвання шлюбу.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що участь у судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 червня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим16.07.2008 Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду.

Відповідно до ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У цій справі про таку суперечність заявив позивач. Відповідач – не заперечив проти розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд встановив, що позивач під час звернення до суду з позовом сплатила 1 331,20 грн судового збору, який належить до судових витрат. Судові витрати він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено аналогічне правило: у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнала позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, з урахуванням положень частин 1 статей 141 та 142 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та стягнення з відповідачки на його користь 605,60 грн сплаченого судового збору.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надала Договір про надання правової допомоги від 23.03.2026, укладений з адвокатом Черновим В. І., копію посвідчення адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як встановив суд, зміст Договору про надання правової допомоги не містить визначення розміру послуг адвоката; згідно з п. 5.1. Договору детальний перелік послуг, розмір та порядок оплати клієнтом гонорару окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до Договору. Жодних додаткових угод позивачкою не надано. Інших документів на підтвердження обсягу та переліку наданих послуг (акта наданих послуг тощо) вона також не надала.

У зв`язку з цим вона не довела перед судом реальність заявлених витрат на правничу допомогу, а тому вимога про стягнення таких витрат не належить до задоволення.

У відповідності із ч. 3 ст. 105, ст. 110, 111, 112, 113 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 4- 5, 7-13, 81-82, 259, 263- 265, 268 , 273, 354, 355, суд

вирішив таке.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 червня 2006 року Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 333.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) грн судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) грн, сплачених згідно з квитанцією 5153-7198-1043-7664 від 23.03.2026 року.

У стягнення витрат на правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 25 травня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець