Рішення від 31 травня 2011 р. у справі №37/141 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/141 01.06.11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-1»

До: Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»

Про стягнення 396 005,29 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Лактіонова Т.М., дов. № б/н від 12.04.2011 р.

від відповідача: Воробйова О.В. -дов. № 06-5/22 від 04.01.11 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС`про стягнення 357 196,14 грн. основного боргу, 27 257,95 грн. інфляційних нарахувань та 11 451,20 грн. трьох відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 4331 від 03.01.06 р.

Ухвалою суду від 20.04.11 р. було порушено провадження у справі № 37/141 та призначено її розгляд на 23.05.11 року, зобов`язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 03.06.10 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.11 р. не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином обізнаний про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв`язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез`явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 20.04.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/141 на 01.06.11 р.; повторно зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 01.06.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду акт звірки взаєморозрахунків, який був залучений до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-1»(постачальник) та Автобусним парком № 1 Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(покупець) був укладений договір поставки № 4331 від 03.01.06 р., відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (продукція), а саме: бензин марок А-76, А-92, А-95, А-98, дизпаливо відповідно до умов цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. п. 1.2. та 1.3. договору поставки № 4331 від 03.01.06 р., кількість, найменування та ціна продукції вказується в рахунку-фактурі на оплату, який видається постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього, і є невід`ємною частиною цього договору; якість продукції, що постачається -відповідно до паспорту якості заводу-виробника та сертифікату якості, виданого уповноваженим органом.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору, покупець зобов`язується оплатити 100 % вартості продукції зазначеної в рахунку-фактурі, видатковій накладній на оплату, до моменту поставки продукції, протягом 3 (трьох) днів з дати виставлення рахунку-фактури, видаткової накладної. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.2 договору поставки № 4331 від 03.01.06 р., підставою для здійснення оплати за продукцію, що поставляється у відповідності до даного договору є рахунок-фактура постачальника. Перерахування коштів на підставі рахунку-фактури покупець зобов`язаний здійснити в термін, зазначений в п. 2.1. цього договору. У випадку надходження коштів на поточний рахунок постачальника після зазначеного терміну чи у випадку надходження коштів не на підставі рахунку-фактури, постачальник вправі не виконувати заявку покупця на відвантаження продукції чи повернути кошти покупцю.

У відповідності до п. 2.3. вищевказаного договору, остаточні розрахунки сторін за даним договором по кожній поставці продукції здійснюються на підставі накладної або акту прийому-передачі продукції.

Пунктом 2.4. договору поставки № 4331 від 03.01.06 р. визначено, що сума договору складає 7 000 000,00 грн.

Згідно з п. п. 3.1. та 3.2. договору поставки № 4331 від 03.01.06 р., нафтопродукти постачаються постачальником шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред`явлення відпускної облікової картки; відпускні облікові картки видаються покупцю постачальником після оплати останнім вартості нафтопродуктів відповідно до доданого рахунку-фактури, на підставі довіреності встановленого зразка.

Відповідно до п. 3.3. вищевказаного договору, поставка партії продукції вважається погодженою, а заявка покупця вважається прийнятою постачальником до виконання з дати виставлення постачальником рахунку-фактури. Обсяг заявки, прийнятий до виконання, визначається найменуванням продукції і її кількістю, зазначеними у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 3.4. договору поставки № 4331 від 03.01.06 р., остаточна кількість продукції, що поставляється відповідно до даного договору визначається на підставі накладних прийому-передачі продукції, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.

Позивач на виконання вищезазначених умов вищевказаного договору, за видатковими накладними № 2-048732 від 03.07.09 р. на суму 43 641,47 грн., № 2-0449338 від 09.07.09 р. на суму 42 911,04 грн., № 2-050181 від 21.07.09 р. на суму 42 545,87 грн., № 2-050564 від 24.07.09 р. на суму 86 393,52 грн., № 2-050799 від 29.07.09 р. на суму 89 108,87 грн., № 2-051522 від 04.08.09 р. на суму 46 289,10 грн., № 2-051762 від 05.08.09 р. на суму 96 439,20 грн. та № 2-051889 від 06.08.09 р. на суму 48 206,40 грн. передав відповідачу товар на загальну суму 495 535,47 грн., а відповідач його прийняв, про що свідчать видані Автобусним парком № 1 Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС`довіреності на отримання матеріальних цінностей НБЛ № 410752 від 03.07.09 р., НБЛ № 410768 від 09.07.09 р., НБЛ № 410800 від 21.07.09 р., НБЛ № 410807 від 23.07.09 р., НБЛ № 410812 від 29.07.09 р., НБЛ № 410821 від 03.08.09 р., НБЛ № 410822 від 03.08.09 р. та НБЛ № 410828 від 06.08.09 р.

Позивач пояснив суду, що за поставлену продукцію відповідач розрахунок здійснив частково, у зв`язку з чим у нього станом на 29.10.09 р. виникла заборгованість у сумі 472 855,00 грн.

При цьому, 29.10.09 р. між ТОВ «РОСЬ-1»та КП «КИЇВПАСТРАНС`було узгоджено графік погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до п. 2 вищевказаного графіку, КП «КИЇВПАСТРАНС`повинне було перераховувати ТОВ «РОСЬ-1»з 02.11.09 р. по 20 000,00 грн. кожного банківського дня, за виключенням банківських днів січня місяця 2010 р.

Позивач також пояснив суду, що розрахунки відповідачем були здійснені частково з порушенням узгодженого графіку, у зв`язку з чим у відповідача залишилась заборгованість у розмірі 357 196,14 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.10 р. до 30.04.11 р. (належним чином засвідчена копія зазначеного акту звірки взаєморозрахунків додана до матеріалів справи).

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС`про стягнення 357 196,14 грн. основного боргу, 27 257,95 грн. інфляційних нарахувань та 11 451,20 грн. трьох відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 4331 від 03.01.06 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 357 196,14 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов`язань, то позов ТОВ «РОСЬ-1»щодо стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС`основного боргу за договору поставки № 4331 від 03.01.06 р. у розмірі 357 196,14 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

ТОВ «РОСЬ-1»просить суд також стягнути з відповідача 27 357,95 грн. інфляційних нарахувань з вересня 2010 р. до березня 2011 р. та 11 451,20 грн. з квітня 2010 р. до квітня 2011 р. трьох відсотків річних, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 4331 від 03.01.06 р. щодо оплати за поставлену продукцію.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов`язання, з нього підлягають стягненню за розрахунком позивача, перевіреним судом, відповідно 27 357,95 грн. інфляційних нарахувань з вересня 2010 р. до березня 2011 р. та 11 451,20 грн. з квітня 2010 р. до квітня 2011 р. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов ТОВ «РОСЬ-1»до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС`підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-1»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № Ф1-001528 від 05.04.11 р. в сумі 4 566,51 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік`та деяких інших законодавчих актів`із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 3 960,05 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 606,46 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-1»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 25636839) 357 196 (триста п`ятдесят сім тисяч сто дев`яносто шість) грн. 14 коп. основного боргу, 27 357 (двадцять сім тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 95 коп. інфляційних нарахувань, 11 451 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 20 коп. три відсотки річних, 3 960 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-1»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 25636839) з Державного бюджету України державне мито в сумі 606 (шістсот шість) грн. 46 коп., що перераховане платіжним дорученням № Ф1-001528 від 05.04.11 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гавриловська І.О.

Повний текст складено 03.06.11 р.