Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 06 травня 2026 р.
Справа: №607/7615/26
Суддя: Дзюбич В. Л.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.05.2026 Справа №607/7615/26 Провадження №2-а/607/257/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача – адвоката Свірського Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Свірський Тарас Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В :
07.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Свірський Тарас Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 28.03.2026 якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що оскаржувану постанову він вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки його ніхто не повідомляв про наявність повістки.
Позивач вказав, що категорично заперечує факт його належного повідомлення про необхідність прибуття до Відповідача у визначену в повістці дату. 24.03.2026р. Позивач у мобільному застосунку «Резерв+» виявив інформацію про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим 25.03.2026 він прибув до Відповідача, де останнім було складено стосовно Позивача протокол про адміністративне правопорушення. Як зазначено у протоколі, підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено його неприбуття 17.03.2026 за повісткою, направленою засобами поштового зв`язку. Проте вказану повістку Позивач отримав лише 27.03.2026, що підтверджується відповідними доказами, а саме поштовим конвертом, накладною від поштового оператора та викопіюванням із сайту «Укрпошта» (трекінг). Відтак, саме у цей день Позивач вперше дізнався про необхідність прибути до Відповідача 17.03.2026, що об`єктивно унеможливлювало виконання такої вимоги у визначений строк.
Крім того, Позивач зазначає, що у нього відсутній будь-який мотив не з`являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки у останнього є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, згідно пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим в системі «Резерв+» (додається).
Водночас, Позивач повною мірою усвідомлював, що наявність відстрочки не звільняє його від обов`язку з`являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі отримання повістки. Він не заперечує такого обов`язку і не ставить під сумнів відповідне положення законодавства. Проте, визначальним у цій ситуації є те, що Позивач не був належним чином повідомлений про необхідність прибути до Відповідача саме 17.03.2026 року.
Також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
З аналізу наведеного положення вбачається, що для осіб, які викликаються з населених пунктів, що не є адміністративними центрами області, строк для явки не може бути встановлений меншим ніж десять діб. Оскільки зареєстрованим місцем проживання Позивача є: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, то для явки Позивача за викликом до Відповідача не може бути встановлений строк менший ніж десять діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку. Відповідно до викопіюванням із сайту «Укрпошта» (трекінг) повістка була направлена Відповідачем 11.03.2026, тоді як датою явки за викликом визначено 17.03.2026, що становить менше ніж десять днів з моменту надсилання повістки, а отже не відповідає вимогам пункту 34 Порядку № 560.
З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки. Відзиву на позов не подав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Установлено, що оскаржуваною постановою № 611/1 від 28 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач визнаний винним у тому, що «25 березня 2026 року громадянин ОСОБА_1 , близько 12 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 що за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що у додатку Резерв+ при його оновлені було помічено повідомлення про порушення правил військового обліку.
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також, його було повідомлено про те що він перебуває в розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння ним правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП через те, що у вказаній терміни не прибув по повістці 17.03.2026 року, №6779879 надісланій через Укрпошту. Зважаючи на це, звернення щодо нього було передано до відповідного відділення поліції та його дані внесено у базу розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області.
У зв`язку із вищевказаним ОСОБА_1 , здійснив адміністративне правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог п.5 ч10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року за змінами).
Своїми діями, за твердженням відповідача, громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.»
Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваного рішення суд виходить з такого.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Підставою притягнення позивача до відповідальності вказано факт неприбуття до ТЦК та СП за повісткою без поважних причин 17.03.2026 для уточнення даних.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд вважає, що повістка позивачу направлялась із порушенням п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, оскільки зареєстрованим місцем проживання позивача є Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, а тому явки позивача за викликом до відповідача не можу бути встановлений строк менший ніж десять діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку, в той час, відповідно до викопіювання із сайту «Укрпошта» (трекінг) повістка була направлена Відповідачем 11.03.2026, тоді датою явки за викликом визначено 17.03.2026, що становить менше ніж десять днів з моменту надсилання повістки, що не відповідає вимогам вищевказаного порядку.
Наведене свідчить, що відповідачем порушений встановлений Законом порядок направлення повістки позивачу, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявкою по вістці є необґрунтованим та неправомірним.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в судове засідання не з`явився та не подав відзиву на позовну заяву.
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 , до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2026, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також, в силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Свірський Тарас Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №611/1 від 28.03.2026 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень – скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua