Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №607/25274/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 Справа №607/25274/25 Провадження №2/607/2097/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із внесків на утримання багатоквартирного будинку,

У С Т А Н О В И В :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача заборгованість з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 11283,27 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок перебуває на обслуговуванні позивача. Відповідач з лютого 2023 року по вересень 2025 року належно не сплачує внески на управління багатоквартирним будинком, внаслідок чого станом на 30.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 11995,40 грн.

Посилаючись на наведене, представник позивача просить задовольнити позов. Окрім того, просив стягнути судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 5200 грн.

Ухвалою судді від 10.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву не подала суду. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,3 кв.м, на підставі ДКП посвідченого Першою ДНК 03.01.1992 за реєстром №5053, що підтверджується інформацією наданою ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» №484/07-2 від 25.11.2025.

15.09.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено відомості про реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2».

Протоколом №1 від 07.08.2022 затверджено кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території АДРЕСА_2 на 2022 рік (для житлових приміщень).

Згідно з довідкою про заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 30.09.2025 стосовно ОСОБА_1 , яка проживає на АДРЕСА_3 , заборгованість з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для житлового приміщення за період з грудня 2022 року по вересень 2025 року складає 11995,40 грн.

За встановлених обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Так само і згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об`єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об`єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Виходячи з положень ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Так само і ст. 322 ЦК України передбачено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (частини 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Аналіз зазначених вище положень закону дає підстави дійти висновку, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, якщо послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були фактично надані. Відсутність договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій сама по собі не може бути підставою для звільнення співвласника від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За змістом п. 3.1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством.

Так, засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт надання ОСББ «Злуки 2» послуг з управління будинку за адресою АДРЕСА_2 , підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас, як встановлено судом, відповідач не сплачувала належним чином обов`язкових платежів з утримання загального і неподільного майна та прибудинкової території, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок щомісячних нарахувань членських внесків за особовим рахунком № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , відповідно до якого за період з грудня 2022 року по вересень 2025 року розмір заборгованості відповідача становить 11995,40 грн. Проте, представник позивача у позові просить суд стягнути із відповідача 11283,27 грн., тому суд доходить висновку, що оскільки позивач вправі визначати розмір позовних вимог та наділений правом звернення до суду, тому із відповідача слід стягнути заявлену позивачем до стягнення заборгованість з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку саме в розмірі 11283,27 грн.

За встановлених обставин, суд доходить до висновку, що ОСББ «Злуки 2» доведено наявність у відповідача заборгованості за отримані нею послуги з управління будинком за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 11283,27 грн, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів на спростування викладених у позові обставин відповідачем суду не надано.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 5200,00 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, повноваження адвоката Вітіва В.А. підтверджені договором про надання правничої допомоги № 37/25 від 20 листопада 2025 року.

Як вбачається з Договору про надання правничої допомоги № 37/25 від 20 листопада 2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юридична фірма «Вітів та Партнери», в особі керуючого Бюро Вітіва В.А., з однієї сторони та ОСББ «Злуки 2» в особі голови правління Ребрик Л.М. (Клієнт), з іншої сторони, уклали цей договір, відповідно до якого Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту консультування, представництва та аналізу документів для стягнення заборгованості за несплаченими внесками на утримання багатоквартирного будинку з співвласників квартир/приміщень у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області, Тернопільському апеляційному суді, ДП «НАІС» ТОВ «Тернопільське МБТІ», органти примусового виконання рішень судів, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та відшкодувати фактичні витрати, здійснені Адвокатом, що необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі.

Відповідно до рахунку № 1/37/25 оплата за Договором про надання правничої допомоги № 37/25, за два об`єкти становить 10400 гривень.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а саме те, що справа є не складною, судові засідання у даній справі не проводились, у зв`язку з неявкою учасників справи, ціну позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, яку, з огляду на повне задоволення позову, належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в користь позивача необхідно стягнути 2422,40 гривень понесеного судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2» заборгованість з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку у розмірі 11283,27 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2» 2422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2», адреса місця знаходження: вул. Злуки, 2, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 41328033.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич