Суд: Деснянський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 18 травня 2026 р.
Справа: №754/8242/26
Суддя: Салайчук Т. І.
Номер провадження 3/754/1751/26
Справа №754/8242/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2026 року місто Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з Деснянського управління національної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №884487 від 01.05.2026, згідно якого 19.04.2026 о 20 год. 30 хв. за адресою проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно сестри ОСОБА_2 , а саме погрожував вигнати, погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою на систематичній основі чим завдав психологічної шкоди та порушив п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №884488 від 01.05.2026, згідно якого 01.05.2026 близько 17 год. 00 хв. за адресою проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно сестри ОСОБА_2 , а саме погрожував вигнати, погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою чим завдав психологічної шкоди та порушив п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень не визнав. Пояснив, що психологічного насильства стосовно сестри не чинив, а між ними тривалий час, понад рік, відбуваються виключно побутові сварки через житлове питання. Конфлікт пов`язаний із тим, що матір має намір подарувати йому квартиру, однак сестра перешкоджає укладенню правочину та відмовляється зняти своїх дітей з реєстраційного обліку. Зазначив, що під час спроб обговорити це питання саме ОСОБА_2 провокує скандали. На підтвердження своїх слів ОСОБА_1 надав суду для ознайомлення відео- та аудіозаписи конфліктів, збережені на його мобільному телефоні.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що її брат поводиться агресивно та чинить на неї систематичний психологічний тиск, вимагаючи зняти її дітей з реєстрації місця проживання. Повідомила, що є співвласником 1/7 частини цієї квартири та зареєстрована в ній, а жодних перешкод братові чи матері не чинила. Тривалий конфлікт, протягом 1-1,5 року, призвів до погіршення її стану здоров`я, зокрема розладу сну та тахікардії; вона перебуває в стані тривоги й не почувається у безпеці. Крім того, неправомірна поведінка брата негативно впливає на її дітей, які є свідками образ та зазнають постійного стресу, що позначається на їхньому навчанні. Водночас ОСОБА_2 не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх свідчень або факту заподіяння їй психологічної шкоди чи погіршення стану здоров`я.
Свідок ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суду повідомила, що ініціатором усіх тривалих побутових конфліктів у родині є її донька ОСОБА_4 , яка понад рік відмовляється від конструктивного діалогу щодо житлового питання. Зазначила, що син їй допомагає, натомість донька допомоги не надає та безпідставно тричі викликала працівників поліції. Свідок наголосила, що у зазначені в протоколах дні: 19.04.2026 та 01.05.2026 конфліктні ситуації спровокувала саме ОСОБА_2 у відповідь на спробу матері та сина обговорити квартирне питання. Через постійне нервове напруження, викликане діями доньки, свідок перенесла інсульт.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, суд робить наступний висновок.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 статті 1 цього Закону).
Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була завдана потерпілому) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.
Ознаками насильства є те, що: дії кривдника носять умисний характер; дії кривдника спричиняють фізичну або психологічну шкоду потерпілій особі; дії кривдника є порушенням прав та свобод людини і громадянина; асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних, тощо) по відношенню до постраждалої особи. При цьому, якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, такі дії не є домашнім насильством. Також насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність.
Отже, для правильної кваліфікації дій особи за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у виді психологічного насильства, необхідною умовою є встановлення не лише застосування кривдником образливих, зокрема, нецензурних слів до потерпілої особи, а установлення факту, що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до протоколів про адміністративне правопорушення долучено: заяви від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 написані на ім`я начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких підтверджено, що сварки відбуваються на підґрунті цивільно-правового спору, довідка з інформаційного порталу Національної поліції України та постанови Деснянського районного суду міста Києва від 01.07.2025 про закриття провадження у справах відносно ОСОБА_1 у зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 19.04.2026 та 01.05.2026 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі та долучених додатках, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що під час сварки ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити шкоду психічному чи фізичному здоров`ю ОСОБА_2 , чи спричинив таку шкоду.
Водночас, сварка, з застосуванням нецензурної лайки, яка склалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди потерпілій не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.
Ураховуючи викладене, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфліктна підґрунті цивільно-правового спору, який не призвів до насильства.
Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наведеного суддя приходить до висновку, що відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся сімейний конфлікт.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в судовому засіданні в діях ОСОБА_1 не було встановлено ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, то провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тарас САЛАЙЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua