Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №201/104/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

ЄУН 201/104/26

Провадження № 2/201/79/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря – Тоцької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Благодєтєлєву Є.Я. (діє на підставі довіреності від 29.12.2025р., сформованої в ЄСІТС) звернулась до суду до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя подружжя не склалося через втрату взаєморозуміння, поваги та любові. Протягом останнього часу шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться, а подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивача та дитини. Крім того, відповідач не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, у зв`язку з чим виникла необхідність примусового стягнення аліментів.

На підставі викладеного, просить розірвати шлюб, укладений та зареєстрований 01.06.2013р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 199; після розірвання шлюбу змінити її прізвище з « ОСОБА_3 » на дошлюбне « ОСОБА_4 » та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Представник відповідача – адвокат Ажмяков Р.В. в порядку статті ст. 178 ЦПК України подав відзив на позовну заяву, а також письмові пояснення в яких зазначив, що відповідач ОСОБА_2 визнає позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та зміну прізвище позивачки на дошлюбне. Водночас, у частині вимог про стягнення аліментів заперечував повністю, посилаючись на те, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.02.2026р. року у справі № 932/1077/26 до відповідача застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. На підставі пункту 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 189 від 22.02.2006р., представник відповідача вказав, що перебування відповідача на примусовому лікуванні є прямою підставою для призначення дитині тимчасової державної допомоги за рахунок бюджету, у зв`язку з чим у задоволенні позову про стягнення аліментів слід відмовити повністю, а до цього питання повернутися лише після одужання відповідача.

Представник позивачки – адвокат Благодєтєлєва Є.Я. в порядку ст. 179 ЦПК України подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що перебування відповідача на лікуванні не звільняє його від встановленого ст. 180 СК України обов`язку утримувати дитину. Утримання дитини є першочерговим обов`язком батьків, а не держави. Крім того, призначення тимчасової державної допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 189, можливе лише за наявності рішення суду про стягнення аліментів та відкриття виконавчого провадження, за яким боржник ухиляється або не має можливості сплачувати аліменти. Відсутність рішення суду позбавляє дитину права навіть на отримання зазначеної державної допомоги, що грубо порушує її інтереси.

Представники сторін подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглядає справу у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів про їх права та взаємовідносини, і, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено актовий запис № 199, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.06.2013р.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.10.2013р.

Спільне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини між ними повністю припинені, спільне господарство не ведеться, а позивачка наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач через свого представника висловив повну згоду з вимогою про розірвання шлюбу та зміну прізвища позивачки на дошлюбне.

Також судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.02.2026р. у справі № 932/1077/26 до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Відповідно до інформації Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «ІСП МОЗ України» від 27.04.2026р., з 13.02.2026 року відповідач перебуває на лікуванні у Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «ІСП МОЗ України» на підставі вищевказаної ухвали суду.

Спільна дитина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю та повністю перебуває на її утриманні. Доказів надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання сина суду надано не було.

Вирішуючи вимогу про розірвання шлюбу, суд керується статтею 51 Конституції України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Статтею 112 СК України встановлено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей. Оскільки в ході розгляду справи підтверджено, що шлюбні відносини між сторонами припинені, збереження родини є неможливим, а відповідач підтвердив згоду на розірвання шлюбу, позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зміну прізвища після розірвання шлюбу, суд виходить із положень статті 113 СК України. Відповідно до цієї норми особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відтак вимоги позивачки про розірвання шлюбу, стосовно котрих сторона відповідача заперечень не надала, слід задовольнити.

Вирішуючи вимогу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд вважає заперечення представника відповідача щодо звільнення від їх сплати такими, що суперечать інтересам дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та окреме проживання не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 27 Конвенції ООН про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть першочергову відповідальність за забезпечення таких умов проживання та розвитку дитини в межах своїх фінансових можливостей та фактичного стану.

Посилання представника відповідача на Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 189 від 22.02.2006р. як на підставу для відмови в позові є помилковим та свідчить про неправильне тлумачення норм права. Аналіз положень зазначеного Порядку вказує на те, що тимчасова державна допомога призначається у разі, якщо стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, проте за обов`язкової умови існування рішення суду про стягнення аліментів, яке не виконується чи не може бути виконане у зв`язку з цими обставинами. Державна допомога є лише субсидіарною підтримкою з боку держави і не може замінювати собою первинний обов`язок батька з утримання власної дитини.

Саме наявність судового рішення дозволить позивачу звернутися до компетентних органів для отримання тимчасової державної допомоги на період лікування відповідача.

Відмова у задоволенні позову про стягнення аліментів призвела б до повного позбавлення дитини матеріальної підтримки як з боку батька, так і з боку держави, що прямо суперечить інтересам дитини.

Відтак суд, встановивши, що відповідач не спростовує свого батьківства стосовно дитини, не погоджується із доводами сторони відповідача стосовно того, що він не має нести обов`язок з утримання сина.

Враховуючи, що заперечень стосовно розміру аліментів, які просить стягнути позивачка, не наведено, а батьківство відповідача не оспорюється, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у вказаному позивачкою розмірі, з дня звернення до суду 30.12.2025р. (позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд») і до її (дитини) повноліття.

Згідно ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 107, 110, 112 СК України, ст.ст.12, 13, 19, 81, 131, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 199.

Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачці з « ОСОБА_3 » на її дошлюбне прізвище – « ОСОБА_4 ».

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи від 30 грудня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення в частині стягнення аліментів за місяць виконати негайно.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Д.О. Покопцева