Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №300/4939/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4939/24 пров. № А/857/10910/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року (головуючий суддя Скільський І.І., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 07.04.2024 по 08.05.2024 в сумі 36148,97 грн (тридцять шість тисяч сто сорок вісім гривень дев`яносто сім копійок), з утриманням з цієї суми податків та зборів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 07.04.2024 по 07.05.2024 в сумі 30 726 (тридцять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 62 копійки, з утриманням з цієї суми податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмолено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач здійснив розрахунок при звільненні Позивача у повному розмірі. Процедура нарахування та виплати коштів унеможливлює здійснення розрахунку при звільненні у день звільнення чи наступний день. Відповідач не володіє власним розрахунковим рахунком, а зобов`язаний замовляти кошти у вищого командування згідно підпорядкуванню. У відповідача відсутні вільні кошти та каса, що також унеможливлює здійснення повного розрахунку у день звільнення чи наступний день.

Грошове забезпечення при звільненні Позивача включало додаткову ви-нагороду. Нарахування додаткової винагороди здійснюється згідно наказу Головнокомандувача Збройних сил України «Про визначення зон бойових дій» (наказ виноситься в кінці поточного місяця), що також унеможливлює своєчасний розрахунок при звільненні, у зв`язку з неможливістю обрахунку грошових сум, що підлягають для виплати.

Крім того, згідно бойового розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під грифом «Таємно» № 347 військова частини НОМЕР_1 у повному складі вибула для виконання бойових завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на територію Запорізької області де перебуває по даний час.

Наведені обставини, а також перебування Відповідача в бойових умовах, унеможливлює здійснення своєчасного розрахунку при звільненні військовослужбовців.

Отже, вина Відповідача у здійсненні невчасного розрахунку при звільненні Позивача відсутня, оскільки розрахунок з відповідачем проведено у повному обсязі, а затримка у виплаті грошового забезпечення не призвела до матеріальних втрат чи інших важких наслідків для Позивача.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони від 03.04.2024 № 38-РС позивач звільнений з військової служби у відставку відповідно до п. «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2024 № 99 виключений з списків особового складу військової частини НОМЕР_3 всіх видів забезпечення з 06.04.2024 (а.с.16).

На адвокатський запит представника позивача, відповідач листом від 04.06.2024 повідомив про те, що грошове забезпечення за квітень 2024 року, вихідна допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення, компенсація невикористаних днів відпустки виплачено 08.05.2024 (а.с.15).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2024 по 08.05.2024, просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за з 07.04.2024 по 08.05.2024 включно.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1).

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Крім того, постановляючи рішення суд вірно зауважив, що оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, то згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин слід застосовувати положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як уже зазначалось вище, наказом від 03.04.2024 № 38-РС позивач звільнений з військової служби у відставку відповідно до п. «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та на підставі наказу від 06.04.2024 №99 виключений із списків особового складу з 06.04.2024 (а.с.16).

Таким чином, відповідач був зобов`язаний провести повний розрахунок та виплату всіх належних позивачу коштів в день його виключення із списків особового складу, а саме - 06.04.2024, тоді як відповідачем здійснено виплату грошового забезпечення за квітень 2024 року, вихідну допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію невикористаних днів відпустки виплачено – 08.05.2024 (а.с.15). Водночас відповідачем не виплачено позивачу його середній заробіток за час затримки з вказаних виплат в день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідачем не здійснено повний розрахунок з відповідачем у день його звільнення та виключення із списків особового складу, і період затримки розрахунку при звільненні розпочався 07.04.2024 та завершився повним розрахунком 08.05.2024 (включно), то вірним є висновок суду проте, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат.

Відповідно до виданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки №1836 від 27.06.2024, розмір грошового забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передували даті його звільнення, - лютий та березень 2024 року складав 59 470,88 грн. (29735,44 грн + 29735,44 грн)(а.с.29).

Як наслідок, розмір середньоденної заробітної плати позивача становив – 991,18грн. (59 470,88 грн/ 60 днів (кількість днів у лютому та березні 2024 року)).

Кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошового забезпечення з 07.04.2024 (дня, наступного після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ) по 07.05.2024 включно (день, який передує дню повного розрахунку) становить 31 день.

Таким чином, правильним є висновок, що розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за 31 день становить 30 726,62грн (991,18 грн х 31 день).

При цьому, суд підставно відхилив посилання відповідача на те, що процедура нарахування та виплати коштів унеможливлює здійснення розрахунку при звільненні у день звільнення чи наступний день, і це не звільняє відповідача від обов`язку здійснити виплату всіх сум, що належать йому в день звільнення, а у випадку порушення таких строків від обов`язку здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплати грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 07.04.2024 по 07.05.2024 в розмірі 30 726,62 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №300/4939/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко