Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №203/4744/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4744/26

Провадження № 3/0203/814/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

21.05.2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Смольняков О.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647594, 22 квітня 2026 року, о 21 год. 46 хв., за адресою м. Дніпро, вул. Степана Бандери, 1/3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Maxima, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом, вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України.

ОСОБА_1 , знаючи про наявність стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, до суду не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Оскільки, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду справи щодо неї, до суду не з`явилась, доходжу висновку про можливість розгляду справи без її участі.

Дослідивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією: та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку керівних органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції частини п`ятої статті 126 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається повторне протягом року вчинення порушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом, що позбавлена права такого керування та вчинення такого порушення повторно протягом року.

При цьому, основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення, транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Для того, щоб виявити факт керування автомобілем, транспортний засіб має бути зупинений співробітниками поліції, тобто до самої зупинки має знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останній рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу, або ж поруч із транспортним засобом, висновок про факт керування автомобілем не є вірним.

В рішенні № 404/4467/16 а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця, і як наслідок переміщення транспортного засобу в просторі.

При дослідженні відеозапису з місця події, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, суд не знайшов підтвердження факту керування ОСОБА_1 22 квітня 2026 року о 21 год. 46 хв. транспортним засобом. Натомість відеозапис починається з того, як поліцейські підходять до нерухомого транспортного засобу Nissan Maxima, д.н.з. НОМЕР_1 , де за кермом перебуває ОСОБА_1 , однак події керування останнім транспортним засобом не вбачається.

Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. З огляду на викладене, знаходження в транспортному засобі, та поряд з транспортним засобом, який знаходиться в нерухомому стані, не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Водночас, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, у разі відсутності будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою інкримінованого їй адміністративного правопорушення, оскільки фіксує події з позиції зацікавленої особи.

Суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Наявними матеріалами не доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що повністю виключає об`єктивну сторону правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України, фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на викладене та керуючись ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , за ч.5 ст.126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.О.Смольняков