Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №932/14118/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 932/14118/25

Провадження № 2-о/932/222/25

08 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

присяжних - Малютіної Н.С., Шаригіної В.В.

при секретарі – Травкіній В.Р.

за участі

заявника – ОСОБА_1

представника заявника – ОСОБА_2

заінтересованої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про оголошення фізичної особи померлою, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить оголосити померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, днем смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті вважати смт. Борівське Луганської області.

В обґрунтування заяви зазначила, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 є її сином. З 12.04.2022 року ОСОБА_5 жодного разу не виходив на зв`язок, місце його знаходження ні рідним, ні командуванню військової частини НОМЕР_1 не відомо.

06.11.2023 року заявнику було вручено сповіщення № 12469 про те, що старший солдат ОСОБА_5 після бойового зіткнення з противником неподалік населеного пункту Борівське Луганської області отримав поранення та був евакуйований у шпиталь м. Лисичанськ після чого зник безвісти. На підставі проведеного службового розслідування було встановлено, що старший солдат ОСОБА_5 безвісти зник під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п. Борівське Луганської області. 07.04.2022 року внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення військовослужбовця ОСОБА_5 . Згідно отриманих відповідей не здобуто відомостей про перебування ОСОБА_5 у полоні. Таким чином вважає, що є підстави вважати, що син загинув.

Міністерством оборони України надано пояснення, у яких зазначило, що задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_5 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Заявниця, звертаючись до суду з заявою про оголошення померлим свого сина, ОСОБА_5 , посилається на ст. 46 Цивільного кодексу України та вказує на те, що на момент звернення до суду з заявою її син не з`являється за місцем свого проживання більше 6 місяців від дати, коли його визнано зниклим безвісти за особливих обставин, жодних відомостей про його місце перебування заявниці не надходило. Міністерство оборони України просить суд звернути увагу на те, що син заявниці визнаний зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок участі у бойових діях поблизу населеного пункту Борівське Луганської області. В силу цього заява про оголошення ОСОБА_5 померлим має розглядатися з дотриманням положень ч. 2 ст. 42 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 станом на дату зникнення безвісти ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) територія, на якій останній зник безвісти, а саме поблизу населеного пункту Борівське Луганської області (Сєвєродонецька міська територіальна громада), була територією, на якій велись активні бойові дії, з 25.06.2022 – окупована територія. Таким чином, оскільки станом на поточний момент день закінчення воєнних дій відсутній, то відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення заявника до суду із заявою про оголошення особи померлим є передчасним.

Заявник та її представник у судовому засіданні підтримала заяву, пояснили, що під час проведення службового розслідування та допиту свідків було встановлено, що ОСОБА_5 отримав поранення голови не сумісне з життям. Заходи щодо встановлення його місця знаходження та евакуації до медичних закладів результатів не дали. Враховуючи, що з моменту зникнення ОСОБА_5 пройшло більше трьох років просили оголосити його померлим.

ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви, пояснила, що місцезнаходження батька їй не відомо.

Інші заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , 22.06.1983 року було внесено актовий запис № 1207 про народження ОСОБА_5 , батьками якого записані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком записаний ОСОБА_5 .

Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьком записаний ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 15.03.2016 року № 103, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно довідки № 1349 від 23.03.2023 року виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.03.2023 року.

07.04.2022 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 110 КК України № 12022052510000348 за заявою ОСОБА_1 , за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_5

Згідно витягу з наказу від 07.09.2023 року № 517 про результати службового розслідування за фактом безвісного зникнення 09.03.2022 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення – бойова машина 3 механізованого взводу 2 механізованої роти старшого солдата ОСОБА_5 , за результатами службового розслідування встановлено, що 09.03.2022 року старший солдат ОСОБА_5 виконував бойове завдання та отримав поранення внаслідок артилерійського та танкового обстрілу з 12:38 по 15:50 переднього краю смуги оборони батальйону в районі н.п. Борівське Луганської області. Відповідно до пояснень від 28.06.2022 року командира відділення взводу зв`язку сержанта ОСОБА_9 стало відомо, що 09.03.2022 року о 15 годині був евакуйований медичною машиною з пораненим старшим солдатом ОСОБА_5 до міста Лисичанськ для надання первинної медичної допомоги, потім маршрут пролягав через м. Часів Яр до міста Дніпро лікарні ім. Мечникова. Знаходився сержант ОСОБА_9 з старшим солдатом ОСОБА_5 в одному автомобілі, після прибуття до лікарні знаходження старшого солдата ОСОБА_5 . ОСОБА_9 не відоме. Відповідно до пояснень, отриманих від санітарного інструктора медичного пункту старшого солдата ОСОБА_10 стало відомо, що 09.03.2022 року о 15 годині засобами зв`язку було передано, що старшого солдата ОСОБА_5 було поранено, після чого його було евакуйовано у тяжкому стані до с. Сиротино, та було передано медичній роті військової частини НОМЕР_4 з документами та телефоном. Після чого місцезнаходження даного військовослужбовця старшому солдату ОСОБА_10 не відоме. Вирішено вважати таким, що зник безвісти 09.03.2022 року, під час захисту Батьківщини в зоні ведення бойових дій по відсічі збройній агресії російської федерації на території Луганської області старшого солдата ОСОБА_5 .

06.11.2023 року ОСОБА_1 було надіслано сповіщення № 12469 про те, що старший солдат ОСОБА_5 після бойового зіткнення з противником неподалік населеного пункту Борівське Луганської області отримав поранення та був евакуйований у м. Лисичанськ після чого безвісти зник.

Згідно відповідей Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», Національної поліції України, Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України відсутня інформація про перебування в полоні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що був особисто знайомий з ОСОБА_5 , оскільки проходив службу в одній роті. 09.03.2022 року свідка разом з ОСОБА_5 евакуйовували з поля бою. ОСОБА_5 отримав тяжке поранення в голову. ОСОБА_5 не реагував на звернення та подразники, але дихав. ОСОБА_5 разом зі свідком евакуювали до м. Лисичанськ в лікарню. Через дві години після доставки до м. Лисичанськ всіх поранених було евакуйовано до м. Дніпра. Чи було евакуйовано ОСОБА_5 до м. Дніпра свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що був особисто знайомий з ОСОБА_5 оскільки разом проходили службу. 09.03.2022 року під час бойового зіткнення ОСОБА_5 отримав тяжке поранення в голову, внаслідок чого було пошкоджена частина черепної коробки, після чого його евакуювали до м. Лисичанськ. Подальша доля ОСОБА_5 свідку не відома.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_5 проходив службу в одному батальйоні. 09.03.2022 року приблизно в 14 годин в с. Боріське Луганської області свідок евакуйовував ОСОБА_5 з поля бою з важким пораненням голови. Свідок має медичну освіту та наразі працює фельдшером. На момент евакуації ОСОБА_5 мав тяжке поранення голови, з витоком сірої речовини, ОСОБА_5 був без свідомості, не реагував на подразники та перебував в стані агонії. Враховуючи особистий досвід вважає, що з таким пораненням, яке було у ОСОБА_5 вижити майже неможливо. Подальша доля ОСОБА_5 йому невідома.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Відтак предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22,від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оскільки на підставі наданих доказів та показів свідків наданих у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 пропав безвісти за обставин що загрожували йому смертю та дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть останнього, є всі підстави вважати, що він помер. Встановлення факту визнання особи померлою для заявника має юридичне значення і необхідно для отримання грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та оформлення спадщини.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Щодо пояснень заінтересованої особи про те, що звернення заявника до суду із заявою про оголошення особи померлим є передчасним, оскільки станом на поточний момент день закінчення воєнних дій відсутній, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»:

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Правова мета встановлення спеціальних строків, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, полягає у тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих територіях, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72).

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

Згідно вказаних наказів, активні бойові дії у Сєвєродонецькій міській територіальній громаді Луганської обалсті куди входить с. Борівське тривали з 24.02.2022 року по 25.06.2022 року, а з 25.06.2022 року вказана територія окупована.

Також, активні бойові дії у м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Луганської області тривали з 24.02.2022 року по 03.07.2022 року, а з 03.07.2022 року вказана територія окупована.

Суд з урахуванням конкретних обставин справи вважає, що оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня закінчення активних бойових дій на територіях ймовірної загибелі ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про оголошення фізичної особи померлою – задовольнити.

Оголосити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Дніпропетровську, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Куцевол

Присяжні Н.С. Малютіна

В.В. Шаригіна