Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №199/4829/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/4829/26

(3/199/1616/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

22.05.2026 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. за участю:

- захисника особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 – адвоката Чередниченко Ю.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська (на теперішній час міста Дніпра).

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631147 від 03.04.2026 року, «03.04.2026 року приблизно о 17-50 годині, за адресою: Донецька область, Т0515 біля с. Копані, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, млява мова, неприродна блідість обличчя). Водій ОСОБА_1 від проходження встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з`явився. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судових засіданнях, судовою повісткою про виклик у судове засідання та SMS-повідомленням, які він завчасно отримав на свій особистий абонентський номер телефону, що є законною та обґрунтованою підставою для судового розгляду справи за його відсутності.

Захисник ОСОБА_1 – адвоката Чередниченко Ю.В. у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та не має можливості приймати участь у судовому засіданні, у зв`язку із чим просив суд розглядати справу без участі ОСОБА_1 .

Захисником у судовому засіданні заявлено усне клопотання про закриття справи у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Дослідивши докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, та його винуватість підтверджуються наданими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631147 від 03.04.2026 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсутні скарги, заяви, інші звернення ОСОБА_1 , що працівниками поліції порушені його конституційні права, зокрема право на захист або складанні протоколу, що дії поліцейських свідчать про грубе нехтування його прав як громадянина або особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП;

- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, відповідно до якого, останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, з виявленими ознаками сп`яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, млява мова, неприродна блідість обличчя;

- довідкою відносно ОСОБА_1 про те, що останній посвідчення водія категорії «В» отримав від 11.08.2020 року.

Так, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631147 від 03.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було зазначено, що останнім було порушено п. 2.5 ПДР, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши DVD-диск із відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, суд дійшов висновку, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані наркотичному сп`яніння.

Окрім цьому, суд зазначає, що відеозапис є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. На виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.

У судовому засіданні захисник посилався на те, що докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, працівниками поліції порушено процедуру огляду особи на стан наркотичного сп`яніння та оформлення процесуальних документів.

Суд до такого посилання захисника відноситься критично, оскільки воно спростовується об`єктивними доказами, оцінку котрим суд дав, а не визнання ОСОБА_1 провини – спосіб його захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення, оскільки на дослідженому судом відеозаписі зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Відеозаписами зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, та які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які останньому повідомили причину зупинки відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», ознайомили його з ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", та ОСОБА_1 жодного разу не заявляв щодо неправомірної зупинки останнього працівниками поліції та впливу працівників поліції на нього.

Так, відповідно до відеозапису, таймкод 0:03:00, на питання працівника поліції щодо вживання наркотичних речовин, ОСОБА_1 відповів, що не вживав, і на пропозицію в подальшому пройти медичний огляд у медичному закладі, останній погодився і працівник поліції почав заповнювати процесуальні документи.

Разом з тим, через певний час ОСОБА_1 на повторне питання щодо готовності його пройти медичний огляд відповів негативно, посилаючись на вимогу командира прибути до частини.

На переконання суду, працівником поліції було в повній мірі ознайомлено ОСОБА_1 правовою нормою ст. 266 КУпАП, та останній жодного разу не висловлював заперечень щодо незрозумілості його прав та законних інтересів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, дослідивши відеозапис судом встановлено, що під час розмови працівника поліції і ОСОБА_1 , поліцейський декілька разів пропонував пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовився.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не скоєно адміністративного правопорушення, та недійсності окремих доказів відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого, суб`єктивного тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_1 , викладені у судовому засіданні не спростовують досліджені судом докази під час судового засідання.

Окрім цього, суд звертає увагу, що в матеріалах вищезазначеної справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або на військової частини. Також, захисником не було надано до суду підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив зазначено правопорушення під час виконання бойового завдання.

Також, відповідно до відеозапису №1 працівником поліції було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у визначеному законодавством способом, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, проте через деякий короткий час відмовився, та в подальшому не бажав пройти медичний огляд.

Суд також звертає увагу, що на досліджуваним відеозаписи ОСОБА_1 жодного разу не оскаржував дії працівників поліції, не заперечував щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення, не зазначав про порушення поліцейськими його прав та законних інтересів.

Крім того, на переконання суду відеозаписом зафіксовано ознаки сп`яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 та такі мають своє відображення в поведінці останнього.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 266 КУпАП, Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, згідно із «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а саме п.2 главі І, зазначено, огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Водночас, відповідно до п. 4, главі І вищезазначеної Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Окрім цього, відповідно до п. 7 главі І, зазначеної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Попри зазначене, суд зазначає, що у справах про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, де є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, важливе значення має сам факт відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який було зафіксовано на відеозапис працівником поліції, так і суб`єктивна сторона правопорушення і мотив особи до відмови від продуву за допомогою спеціального технічного засобу та у медичному закладі

Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 усвідомлено керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, тобто, із зміненим психічним станом, у зв`язку із чим, під мотивом відмови проходження огляду – є метою уникнення адміністративної відповідальності по факту, або в подальшому, у судовому розгляді.

Зокрема, вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, який складений повноважною особою згідно вимог КУпАП, вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, та відповідний пункт Правил дорожнього руху, сформульовано звинувачення, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення.

Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376.

Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Окрім цього, суд зазначає, що на теперішній час є великою проблемою зріст кількості водіїв, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які керують транспортними засобами, що призводить до негативних наслідків, таких як дорожньо-транспортні пригоди, при цьому слід зазначити, що такі справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП набули систематичного характеру та призводить до обговоренню у суспільстві.

Крім того, особи, яких притягують до адміністративної відповідальності можуть зухвало ставитись до рішень суду щодо накладення на них адміністративного стягнення у вигляді штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами, що може напряму впливати на повторність таких дій і створення легковажного ставлення до рішення суду щодо притягнення них до адміністративної відповідальності.

Стан сп`яніння, як узагальнене правове поняття – це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.

Слід зазначити, що перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані наркотичного сп`яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання наркотичних речовин та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.

З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.

Оцінивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь який свою провину не визнав ступінь вини, відсутність в матеріалах справи відомостей про настання негативних або тяжких наслідків для інших фізичних чи юридичних осіб, беручи до уваги, що у минулому останній не притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за аналогічні правопорушення, вважаю за можливе накласти йому єдине, встановлене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів.

Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Водночас, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, при цьому, суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд:

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП ОСОБА_1 мна користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665 гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Суддя: Воробйов В.Л.