Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №460/3356/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуСправа №460/3356/25 пров. №А/857/8825/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 січня 2026 року (суддя Поліщук О.В., м.Рівне) , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУПФ), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача з відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі – Закон №2050-ІІІ) компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка була нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 460/5214/20 (з урахуванням окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у справі № 460/5214/20 (далі – Окрема Ухвала)) (далі –Рішення суду);

зобов`язати ГУПФ нарахувати позивачу згідно з Законом №2050-ІІІ компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з січня 2021 року по вересень 2024 року на суму пенсії 278438,38 грн та виплатити позивачу цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 5 січня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що нарахування та виплата сум компенсації на доходи, виплачені за рішенням суду, не передбачено нормативно-правовими актами, відтак підстав для нарахування та виплати позивачу органами Пенсійного фонду компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах несвоєчасна виплата сум пенсії відбулась у зв`язку з неправомірним нарахуванням відповідачем пенсії в меншому розмірі, що встановлено Рішенням суду, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII).

Рішенням суду визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 16.01.2020 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII та зобов`язано ГУПФ здійснити з 16.01.2020 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Окремою ухвалою визнано протиправними дії ГУПФ на виконання Рішення суду щодо нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-XII з 16.01.2020 із застосуванням розрахункової величини - два прожиткові мінімуми та зобов`язано ГУПФ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Також, окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №460/5214/20 визнано протиправними дії ГУПФ на виконання Рішення суду в частині застосування при нарахуванні доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати без урахування зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідних календарних років та зобов`язано ГУПФ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

На виконання вказаних вище судових рішень у справі № 460/5214/20 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату до пенсії за період з 16.01.2020 по 31.03.2023 в сумі 279362,98 грн, а фактичну виплату позивачу проведено 18.10.2024, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 15.01.2025 № O3VDSBDESQJJ9O46.

15.01.2025 позивач звернулась до ГУПФ із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з Рішенням суду.

12.02.2025 відповідач листом №1906-803/Ж-02/8-1700/24 повідомив про відсутність підстав для виплати компенсації, зазначивши, що на виконання Рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату за період з 16.01.2020 по 31.03.2023 в сумі 279362,98 грн. Також, вказано, що кошти в сумі 279362,98 перераховані позивачу на поточний рахунок в банківській установі у жовтні 2024 року. Водночас, сума перерахованої та виплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. З огляду на вказане, підстави для виплати позивачу запитуваної компенсації відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернулась із цим позовом до суду.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ.

Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі – Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

Апеляційний суд зазначає, що твердження відповідача про те, що сума перерахованої пенсії, яка виплачена на виконання Рішення суду, носить разовий характер та не є доходом в розумінні Закону №2050-ІІІ суперечить цьому Закону, оскільки Рішення суду стосується виплати пенсії, яка у свою чергу відповідно до частини другої статті 2 Закону №2050-ІІІ вважається доходом, який одержують на території України і який не має разового характеру.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17.

Крім того, у постанові від 5 березня 2020 року у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив: «Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».

У справі, що розглядається, встановлено, що пенсія в належному розмірі не була виплачена позивачу у встановлені законодавством строки. Відповідачем проведено перерахунок та нараховано доплату лише 18.10.2024. Відтак, ГУПФ одночасно із виплатою суми вказаної заборгованості мало обов`язок нарахувати і виплати позивачу суми компенсації втрати частини доходів.

Отже, несвоєчасне отримання позивачем належного розміру пенсії відбулось у зв`язку з протиправним ненарахуванням відповідачем такої, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує такі виплати, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування пенсії в належному розмірі та відновлення прав позивача, порушених при виплаті такої у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №159/1615/17, від 29 квітня 2020 року у справі №420/2093/16-а, від 16 грудня 2020 року у справі №521/21718/16-а, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 21 вересня 2022 року у справі № 816/1627/18.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич