Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №460/16172/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуСправа №460/16172/25 пров. №А/857/38299/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року (суддя Щербаков В.В., м.Рівне, повний текст складено 9 вересня 2025 року), -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОТЦК), в якому просив:

- визнати бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, а саме скасувати розпочате адміністративне провадження по відношенню до позивача за безпідставністю;

- скасувати звернення до національної поліції з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Здолбунів) (далі Відділ РТЦК) - від 21.06.2025 № Е2566966, щодо необхідності доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII);

- внести достовірну інформацію у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що позивач має статус громадянина з постійним місцем проживання Республіка Польща (ПМП) від 2019 року без адреси проживання на території УКРАЇНИ, а також вказати на підставі статті 58 Конституції України, частини дев`ятої статті 1, частини третьої статті 36, пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», категорія «не військовозобов`язаний».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про:

визнання бездіяльності відповідача-суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, а саме скасувати розпочате адміністративне провадження по відношенню до позивача за безпідставністю.

скасування звернення до Національної поліції України з Відділу РТЦК - від 21.06.2025 № Е2566966, щодо необхідності доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 22 Закону № 3543-XII.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд необґрунтовано позбавляє скаржника у доступі до правосуддя гарантоване Конституцією, оскільки у позовній заяві не заявлено вимоги до суду про скасування притягнення до адміністративної відповідальності, як це трактує суд. Зазначає, що скаржник вимагає скасувати не постанову про адміністративне правопорушення, а скасувати розпочате адміністративне провадження, тому вірно визначив підсудність і переконаний, що саме Рівненський окружний адміністративний суд має розглядати позовну заяву від скаржника.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

24.04.2026 ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про забезпечення позову (далі Заява), у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом шляхом заборони відповідачу, іншим органам виконавчої влади вчиняти певні дії щодо адміністративного затримання та доставлення позивача як порушника правил військового обліку до вирішення спору по суті.

В обґрунтування вказаної Заяви покликається на те, що структурні підрозділи відповідача звернулися до органів Національної поліції України з вимогою доставити позивача як порушника правил військового обліку без будь-яких допустимих доказів.

Перевіривши доводи поданої Заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із приписами частини другої статті 150 КАС забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, суд має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як убачається зі змісту Заяви, позивач обґрунтовує необхідність її задоволення фактом звернення відповідача до органів Національної поліції України щодо його можливого доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом із тим, позивачем не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або призведе до заподіяння невідворотної шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Також матеріали Заяви не містять очевидних та беззаперечних ознак протиправності дій відповідача, які б зумовлювали необхідність негайного втручання суду.

Крім того, заявлений спосіб забезпечення позову фактично збігається зі змістом заявлених позовних вимог та спрямований на їх попереднє задоволення до ухвалення рішення у справі, що не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову.

Отже, заявником не доведено наявності передбачених статтею 150 КАС підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні Заяви слід відмовити.

У відповідності до частини першої статті 311 КАС, зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкриття провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний спосіб захисту порушеного права (виключити відомості про порушення правил військового обліку) є похідним від позовних вимог, які направленні на встановлення факту відсутності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 210 і 210-1 КУпАП. У свою чергу, справи про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до статті 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС).

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

За змістом частини другої статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду

За змістом частини другої статті 26 Закону №3543-XII посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Порядок і підстави притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень визначені в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Статтею 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами.

Положеннями статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Положеннями статті 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення визначено статтею 260 КУпАП.

Так, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 79 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, але не виключно, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Згідно з пунктом 56 Порядку №1487 Національна поліція, зокрема, але не виключно, за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, звернення відділу РТЦК до органів Національної поліції України щодо необхідності доставлення особи у межах процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є процесуальною дією суб`єктів владних повноважень, що не породжують правових наслідків для позивача, не змінює обсяг його прав чи обов`язків та не порушує їх, а відтак окремо від рішення, ухваленого за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, самостійному судовому оскарженню не підлягає.

Крім того, позивач просив скасувати розпочате адміністративне провадження по відношенню до позивача за безпідставністю.

Разом з тим, листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.12.2025 № 01_4_5772 повідомлено позивача, що у зв`язку з тим, що військовозобов`язаний не з`явився на виклик, відносно нього автоматично сформовано повідомлення від 21.06.2025 № Е2566966 про порушення військового обліку та передане до органів Національної поліції України (повістка для звірки військово-облікових даних). Також зазначено що будь-які адміністративні матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 не складались та не виносились.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що станом на час звернення позивача до суду відсутнє рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності чи інший індивідуальний акт, який би безпосередньо порушував права чи інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що позовні вимоги щодо скасування розпочатого адміністративне провадження по відношенню до позивача за безпідставністю та звернення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції України щодо необхідності доставлення особи у розумінні КАС не є публічно-правовим спором, що може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Під час звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції України щодо виявлення особи, її можливого доставлення, складення протоколу чи вчинення інших дій у межах провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідні посадові особи здійснюють не публічно-владні управлінські функції у розумінні КАС, а вчиняють процесуальні дії в межах процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, правова оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та, за наявності підстав, під час оскарження постанови у такій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Вжите в пункті 1 частини першої статті 170 КАС формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 7 березня 2025 року у справі № 200/5854/24.

Отже, відмовляючи у відкритті провадження стосовно вказаних позовних вимог, суд першої інстанції належним чином визначив характер спору, предмет і підстави заявлених позовних вимог, унаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі не належить розглядати за правилами КАС.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич