Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №580/11182/24 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року справа № 580/11182/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання Д.О.Сніцар розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/11182/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА / ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

11.11.2024 вх. № 52840/24 представник позивача - Дяченко Олексій Володимирович (за довіреністю №7399) у позовній заяві просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" станом на 01.01.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 26.02.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 до 02.09.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги під час звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2024 до 02.09.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

22.01.2025 прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позову зазначено, відповідно до наказу від 02.09.2024 №263 позивач 02.09.2024 звільнений із військової служби у зв`язку із досягненням граничного віку. У період проходження військової служби позивачу виплачена грошову допомогу на оздоровлення за 2022 - 2024 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення. 24.10.2024 позивач направив заяву до відповідача з проханням надати інформацію про застосований розмір прожиткового мінімуму під час встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням. Станом на день направлення до суду позовної заяви відповідь на заяву на адресу позивача не надходила.

Позивач вважає, що у період з 26.02.2022 до 02.09.2024 грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі: під час встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що під час встановлення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 26.02.2022 до 02.09.2024 відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач 14.05.2026 за вх.№25944/26 надав пояснення та зазначив, що ОСОБА_1 , згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2024 №263 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2024 №263 доведений позивачу, вручений витяг із наказу, в якому зазначено про всі суми, що підлягають виплаті позивачу під час звільнення із військової служби, тому ОСОБА_1 був повідомлений про суми у день виключення його із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а саме 02.09.2024.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 26.02.2022 до 02.09.2024.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2024 №263 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини. У наказі передбачено: виплатити по 02.09.2024 премію від посадового окладу в розмірі 489% відповідно до доручення Міністра оборони України від 19.01.2024 №9671/с та надбавку за особливості проходження служби у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) в розмірі 65%, щорічна основна відпустка за 2022 рік використана: частково тривалістю 10 діб (з 27 грудня 2022 року до 05 січня 2023 року згідно: наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26 грудня 2022 року №352), щорічна основна відпустка за 2023 рік використана частково тривалістю 25 діб (з 13 до 22 лютого 2023 року згідно наказу командира лійськової частинн НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 лютого 2023 року №47, з 15 до 29 вересня 2023 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14 вересня 2023 року №273) щорічна основна відпустка за 2024 рік використана частково тривалістю 15 діб (з 20 травня до 03 червня 2024 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 19 травня 2024 року №145), виплатити грошову компенсацію за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, за 2022-2024 роки не надавалася. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік згідно наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 виплачена згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року №218 у сумі 23710 гривен 05 копійок. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік згідно наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 не отримав. Виплатити вихідну допомогу під час звільнення в розмірі 120% місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №450 (зі змінами) (відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу за мобілізацією 26 лютого 2022 року (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26 лютого 2022 року №41), особова справа відсутня).

У матеріалах справи немає доказів оскарження Позивачем у місячний строк наказу військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2024 №263.

21.10.2024 звернувся до відповідача із заявою, де просив надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосований під час встановлення Позивачу посадового окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період 26.02.2022 до 02.09.2024 та який розмір тарифного коефіцієнту застосований.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 Кодексу №2456). Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів (п.8 ч.1 ст.2 Кодексу №2456), бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення (п.6 ч.1 ст.2 Кодексу №2456), бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій (п.4 ч.1 ст.2 Кодексу №2456). Відповідно до ч.1 ст.51 Кодексу №2456 керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише у межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до ч.1 ст.121 Кодексу № 2456 посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Спірні правовідносини щодо розгляду заяв про нарахування грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Конституцією України, Законами України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232), постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі – Постанова №704). Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону №2232 фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ст.23 Закону №2011 фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією Закону №2011, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені Постановою №704.

Згідно із пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються: пункт 4 Постанови №704 викладений в редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

ВС у справі № 460/21394/23 ЄДРСР 126036858 у п.79 вказав: визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. ВС у справі № 380/3598/24 ЄДРСР 126377677 наголосив: день, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення грошового атестата, розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).

Згідно зі ст.3 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР). Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Суд зазначає, що згідно із витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2024 №263 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, проте у матеріалах справи немає доказів про результт розгляду заяви Позивача, який просив надати інформацію:відповідно до Закону України «Про звернення громадян» прошу у найкоротший термін надати відповідь та документи (довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 26.02.2022 до 02.09.2024, копії карток особового рахунку про нараховане і виплачене грошове забезпечення з 26.02.2022 до 02.09.2024, копію витягу з наказу про зарахування до списків особового складу, копію витягу з наказу про здачу справ та посади).

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум належить відмовити як передчасній за відсутності звернення про перерахунки та/або нарахування. Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року та у межах бюджетних асигнувань конкретного бюджетного періоду, суд зазначає таке. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Беручи до уваги, що допомога для оздоровлення обчислюється у розмірі місячного грошового забезпечення, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів звернення про нарахування чи перерахунок з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року та немає доказів оскарження наказу про виплату допомоги в іншому розмірі, який розрахував би Позивач і звернувся до колишнього роботодавця.

Суд враховує, як грошова допомога під час звільнення так і компенсація за невикористані дні відпустки (основна та додаткова), виплачується під час звільнення військовослужбовця, розмір таких виплат обчислюється із грошового забезпечення станом на час звільнення зі служби.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправного обчислення та виплати грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 суд зазначає таке.

Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 до 02.09.2024, проте із заявою звернувся 21.10.2024 лише про надання інформації.

Верховний Суд (постанова від 04.12.2019 у справі №825/742/16 ЄДРСР 86239374) зазначає: п.31 незгода працівника з розміром належних до виплати під час звільнення сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум під час звільнення.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2024 у справі № 140/25972/23 ЄДРСР 119026325 вказав, що п.29 - позивач не довів суду, що він є непрацюючим пенсіонером; п.30 - позивач не звертався до відповідача із проханням нарахувати та виплатити, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд за перевірених обставин встановив протиправну бездіяльність Відповідача під час розгляду заяви Позивача від 21.10.2024, чим порушив право на інформацію, не сприяв у реалізації права знати та отримати офіційні документи.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб`єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта. Рішення, яке приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).

Надаючи оцінку доказам і доводам позивача за відсутності окреслення Позивачем змісту і характеру порушеного права, на підставі аналізу законодавства у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій під час розгляду звернення позивача від 24.10.2024 з дотриманням ст.72 Закону України “Про адміністративну процедуру” та з ухваленням відповідного індивідуального акта у формі мотивованого рішення, тому адміністративний позов належить задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.10.2024 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору (учасник бойових дій), підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати не потребують розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити учасникам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].

Рішення суду складене 22.05.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА