Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №320/34290/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року справа №320/34290/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Сівач Ірини Анатоліївни від 28.05.2025 та ненадання витребуваної інформації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 заново розглянути адвокатський запит адвоката Сівач Ірини Анатоліївни від 28.05.2025 та надати належну відповідь із врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона має статус адвоката, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11523/10.

29.05.2025 позивач звернулася до відповідача із адвокатським запитом в інтересах свого клієнта – ОСОБА_2 , щодо надання інформації та копій документів відносно клієнта.

Відповідачем було відмовлено у наданні запитуваної інформації на підставі того, що така інформація є конфіденційною.

На думку позивача, відповідач безпідставно відмовив у наданні інформації та копій документів на адвокатський запит, посилаючись на конфіденційність запитуваних відомостей, попри те, що адвокат діяла в інтересах клієнта, якого стосувалась така інформація та долучила документи на підтвердження своїх повноважень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві, а саме: копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.06.2025 за вих. №691; надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України.

06.10.2025 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 19.09.2025 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Витребувано докази у відповідача.

19.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною.

Відповідач вказує, що адвокатський запит позивача стосувався надання персональних даних та документів щодо третьої особи – ОСОБА_2 , однак до такого запиту не було долучено належного підтвердження згоди клієнта на збір, обробку та передачу його персональних даних.

На думку відповідача, відсутність письмової згоди особи на розкриття конфіденційної інформації унеможливлювала надання витребуваних відомостей, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №11523/10 від 25.03.2024, виданим Радою адвокатів Київської області на підставі рішення №149 від 22.03.2024 та посвідченням адвоката №11523/10 виданим 25.03.2024.

Адвокатом Сівач Іриною Анатоліївною 29.05.2025 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) направлено адвокатський запит від 28.05.2025, у якому зазначено про надання правничої допомоги громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на підставі договору №28/05-15 від 28.05.2025 у зв`язку із відображенням в електронному кабінеті «Резерв +» клієнта інформації щодо порушенням ним правил військового обліку та заявлено вимоги щодо надання інформації і копій документів, які перебувають у володінні/розпорядженні відповідача, а саме:

« 1) Так, як «правопорушенням», яке нібито вчинене клієнтом, є неявка до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою, прошу надати інформацію (номер рекомендованого поштового повідомлення) щодо надсилання такої повістки на адресу, яка зазначена в Єдиному реєстрі військовобозов`язаних, призовників та резервістів (та резерві + відповідно) при оновлені клієнтом облікових даних, як адреса фактичного проживання, оскільки на адресу клієнта, яка зазначена як адреса фактичного проживання, з його слів, не надходило жодного повідомлення про виклик до ТЦК (повістки).

2) Надіслати копію такої повістки, яка була надіслана клієнту за адресою фактичного проживання із зазначенням відповідної відмітки про невручення повістки, оскільки на адресу клієнта, яка зазначена як адреса фактичного проживання, жодної повістки не надходило.

3) Надіслати належним чином завірену копію постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 про вчинення адміністративного правопорушення. У разі не винесення такої постанови - зазначити це у відповіді на адвокатський запит.

4) Надати інформацію чи було повідомлено Національну поліцію відповідно до процедури, передбаченої чинним законодавством, про необхідність здійснення доставлення клієнта в порядку статті 259 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_7 (тобто включення до ІБ нацполіції), зазначити дату такого повідомлення та підстави.».

До запиту додано ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та скріншот з електронного кабінету «Резерв+» клієнта. Долучені до адвокатського запиту документи засвідчені кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом адвоката.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.06.2025 №691, наданим у відповідь на адвокатський запит, повідомлено, що згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна, таємна та службова інформація. Згідно з приписами Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Таким чином для задоволення адвокатського запиту відсутні правові підстави. Для опрацювання викладених у запиті обставин ОСОБА_2 має особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 в робочі дні та години з оригіналами відповідних документів, попередньо зареєструвавшись на сайті Міністерства оборони України за ел. адресою: https://q.mod.gov.ua/registration-place.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у наданні інформації, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Стаття 1 Закону №5076-VI містить такі визначення:

- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;

- клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність;

- договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.;

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 2 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 7 частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:

- звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

- представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

- складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Гарантії адвокатської діяльності визначені статтею 23 Закону №5076-VI і до таких гарантій пунктом 1 частини першої цієї статті віднесена заборона будь-яких втручань і перешкод здійсненню адвокатської діяльності.

Стаття 24 Закону №5076-VI визначає, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як встановлено судом із матеріалів справи 29.05.2025 позивачем, в межах надання професійної правничої допомоги громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на підставі договору №28/05-15 від 28.05.2025, на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) направлено адвокатський запит від 28.05.2025.

До зазначеного адвокатського запиту позивачем долучено ордер на надання правничої допомоги №1909285 від 28.05.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та скріншот з електронного кабінету «Резерв+» клієнта. Долучені до адвокатського запиту документи засвідчені кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом адвоката.

Оцінюючи поданий адвокатський запит, суд виходить із того, що в ньому прямо зазначено підставу надання правничої допомоги (договір №28/05-15 від 28.05.2025), ідентифіковано клієнта, визначено адресата запиту та спосіб отримання відповіді, долучено документи на підтвердження повноважень адвоката.

Отже, адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI та мав бути розглянутий відповідачем як суб`єктом владних повноважень у встановленому законом порядку і не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту зобов`язаний був надати адвокату відповідну інформацію або копії документів.

11.06.2025 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит за вих.№691, у якій, зокрема, повідомлено, що надати запитувані документи та інформацію не вбачається за можливе, оскільки вони, на думку відповідача, відносяться до інформації з обмеженим доступом, конфіденційної і службової інформації.

Суд, надаючи правову оцінку підставам для відмови відповідачем у наданні інформації, зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі – Закон №2657-XII) інформація з обмеженим доступом - це конфіденційна, таємна та службова інформація.

Аналогічний розподіл інформації з обмеженим доступом наведений у Законі України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), яким визначено види інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації. Так, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна, таємна, службова (частина перша статті 6 Закону №2939-VI).

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону №2657-XII).

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю (частина перша статті 8 Закону №2939-VI).

Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частина перша статті 9 Закону №2939-VI).

Згідно зі статтею 11 Закону №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Частиною другою статті 32 Конституції України встановлено заборону збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Проаналізувавши зміст адвокатського запиту судом встановлено, що запитувана позивачем інформація дійсно належить до конфіденційної інформації в розумінні Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Водночас, суд зазначає, що питання надання конфіденційної інформації слід аналізувати у відповідності до статусу запитуваної сторони.

Відповідно до змісту частини третьої статті 10 Закону №2939-VI, розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків передбачених законом.

З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право особи на інформацію є одним з її основних конституційних прав та передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, при цьому, вказану інформацію має право отримати адвокат цієї особи шляхом направлення адвокатського запиту до відповідних органів державної влади.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що право особи (зокрема, якій надається правова допомога адвокатом) на отримання інформації є складовою її конституційного права та не може бути обмежене.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 21.06.2017 у справі №К/800/21455/15, та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.04.2020 у справі №826/7244/18.

Суд зазначає, що запитувана позивачем інформація та документи стосувались виключно її клієнта – громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

На переконання суду, незалежно від того, яким саме чином клієнт позивача реалізує своє право на отримання інформації щодо себе — особисто чи через належного представника шляхом подання адвокатського запиту, — конфіденційний характер такої інформації не виключає обов`язку розпорядника надати її особі, якої вона стосується, або її уповноваженому представнику.

Необхідно зауважити, що обсяг прав адвоката при надання правової (правничої) допомоги може бути обмежений клієнтом, що узгоджується сторонами в договорі про надання правової допомоги.

Необхідно зауважити, що за приписами частини першої статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до переконання про те, що подання адвокатом адвокатського запиту, у зв`язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, є професійним правом адвоката, достатніми документами для підтвердження повноважень адвоката у разі направлення адвокатського запиту, зокрема, до суб`єкта владних повноважень, про надання інформації та документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, є копія ордера та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, у випадку наявності обмежень повноважень адвоката вказана інформація зазначається в ордері на надання правової допомоги.

З матеріалів справи судом встановлено, що ордер на надання правничої допомоги №1909285 від 28.05.2025, який надавався представником позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із адвокатським запитом, містив інформацію про те, що повноваження адвоката не обмежуються.

Суд зазначає, що Законом №5076-VI встановлено заборону вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів, зокрема, згоди клієнта на збір, обробку та передачу його персональних даних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для відмови в наданні інформації позивачу щодо її клієнта ОСОБА_2 .

При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Сівач Ірини Анатоліївни від 28.05.2025 та ненадання витребуваної інформації, з приводу чого суд зазначає таке.

Велика Палата у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Зокрема, аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №990/284/24.

Відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідачем вчинено активні дії щодо відмови позивачу у наданні запитуваної ним інформації, а відтак належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні інформації на адвокатський запит.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути адвокатський запит адвоката Сівач Ірини Анатоліївни від 28.05.2025, поданий в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та надати відповідь у порядку і строки, визначені статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною першою статті 6 КАС України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною першою статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності вчинених дій та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн згідно з квитанцією про сплату №7811-1522-6808-9709 від 26.06.2025.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні інформації та документів на адвокатський запит адвоката Сівач Ірини Анатоліївни від 28.05.2025, поданий в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути адвокатський запит адвоката Сівач Ірини Анатоліївни від 28.05.2025, поданий в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та надати відповідь у порядку та строки, визначені статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.