Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №640/27859/21 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 21 травня 2026 р.

Справа: №640/27859/21

Суддя: Панченко Н.Д.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Київ справа №640/27859/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації (м. Київ), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та невиплати при звільненні позивачу компенсації за недоотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держпркордонслужби, а також не за цінами на 01.01.2021, встановленими Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.01.2021 №13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації;

- зобов`язати Головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 - без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 29.01.2021 Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.01.2021 №13 "Про проведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу грошової компенсацію за неотримане речове майно, однак, вказане нарахування було здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач вважає, що відповідач протиправно нарахував грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в неповному розмірі, а пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини, та не застосував при розрахунку грошової компенсації закупівельну вартість речового майна станом на 01.01.2021, тобто на рік звільнення з військової служби. На думку позивача застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку N 178.

Позивач зауважив, що при нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно застосуванню підлягають саме норми Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку N 178.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.20210 відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/27859/21 до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року адміністративна справа №640/27859/21 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

На виконання пункту 5 Порядку N 178, Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано розпорядження з метою зазначення цін у 2021 році, а саме відповідно до розпорядження від 29.01.2021 №13 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна з моменту виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця розраховане саме за цінами станом на 01.01.2021.

Обставини справи свідчать, що відповідачем під час здійснення оскаржених позивачем дій вказані критерії правомірності не порушено. У зв`язку з вищевикладеним, будь-якої протиправності в діях посадових осіб військової частини НОМЕР_1 не вбачається.

Надалі, сторонами надано до суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони підтримали свої позиції та конкретизували деякі моменти.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 1996 року по серпень 2021 року проходив військову службу в Державній прикордонній службі України (остання займана штатна посада: старший офіцер відділу організації оперативно-технічної служби штабу 130 головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 20.03.2019 позивач набув статусу учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.06.2021 №557-ос позивача звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ. 29 серпня 2021 року наказом начальника 130 Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 30.07.2021 №229-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, тобто припинено правовідносини з приводу військової служби.

Під час проходження військової служби, на момент звільнення в запас позивач перебував на речовому забезпеченні в 130 Головному центрі зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України, який, при виключенні із списків особового складу не виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.

В подальшому відповідачем нарахована сума компенсації у сумі 60015,36 грн згідно з довідкою №25/21 про вартість речового майна, що належало до видачі, відповідно до наказу відповідача від 29.11.2021 року №414-АГ.

Проте, під час ознайомлення з Довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі (далі - Довідка про вартість майна), позивач з`ясував, що відповідачем в ній проставляється вартість речового майна, яка не відповідає вартості, що визначена вимогами законодавства.

Позивач вважає, що відповідач протиправно нарахував грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в неповному розмірі, а пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини, та не застосував при розрахунку грошової компенсації закупівельну вартість речового майна станом на 01.01.2021, тобто на рік звільнення з військової служби. На думку позивача застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку N 178.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" N 2011-XII від 20.12.91 року (далі по тексту - Закон N 2011-XII).

Стаття 1 Закону N 2011-XII передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абз. 2 п. 1ст. 9-1 Закону N 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 року N 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок N 178).

Пунктами 2, 3 Порядку N 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Згідно з п. 4 Порядку N 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами п. 5 Порядку N 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розд. III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 N 232 (далі по тексту - Інструкція N232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку N 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку N 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Отже, при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.

Наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.

Однак, пунктом 10 Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 N 1132 (далі по тексту Інструкція N 1132; чинна на момент звільнення позивача з військової служби) визначено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Частиною 3 ст. 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно необхідно керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок N 178, тоді як норми Інструкції N 1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону N 2011-XII порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Гарантоване ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право військовослужбовців на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як і інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.99 N 8-рп/99 та від 20.03.2002 N 5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Суд зазначає, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України згідно розпорядження від 29.01.2021 року № Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» зобов`язано нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видач, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості згідно з додатковим до цього розпорядження.

Таким чином, у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку N 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та з урахуванням вартості одиниці речового майна станом на 1 січня поточного року.

У листопаді 2021 року наказу начальника Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 29.11.2021 року №414-АГ позивачу нарахована відповідна компенсація у сумі 60015,36 грн згідно з довідкою №25/21 про вартість речового майна, що належало до видачі.

Водночас, суд звертає увагу, що зміст та форма довідки розрахунку на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не відповідає затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 додатку № 1 до Порядку № 178, оскільки містить додані відповідачем додаткові дані, зокрема, строк носіння, термін пропорційного не доносу, ціна майна в місяць.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем протиправно обраховано суму грошової компенсації за невикористане речове майно відповідно до вартості речового майна, визначеного із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування.

При цьому, відповідач, стверджує, що відповідна сума компенсації обчислена виходячи з цін у поточному 2021 році, а саме відповідно до розпорядження від 29.01.2021 №13 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна з моменту виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця розраховане саме за цінами станом на 01.01.2021.

Проте, відповідачем не надано до суд розрахунок, який би дозволив достовірно перевірити відповідне твердження, в той час, як обов`язок доводити та підтверджувати доказами правомірність своїх дій і рішень покладається саме на відповідача згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України.

Водночас, сам по собі факт посилання відповідача на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 № Р-13/0/10-21 не спростовує висновку суду про протиправність застосування пропорційного методу нарахування компенсації, оскільки вказане розпорядження не містить положень, які б змінювали або обмежували порядок виплати грошової компенсації, визначений Порядком № 178, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що Порядок № 178 прямо передбачає визначення вартості речового майна станом на 1 січня поточного року та не встановлює можливості зменшення суми компенсації залежно від строку носіння майна чи часу, який минув з моменту виникнення права на його отримання.

Таким чином, застосування відповідачем при розрахунку компенсації показників «термін пропорційного недоносу», «ціна майна в місяць» та інших похідних коефіцієнтів не ґрунтується на вимогах Порядку № 178 та фактично призвело до зменшення гарантованого позивачу розміру грошової компенсації.

Стосовно тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду необхідно зазначити наступне.

Так, останнім днем проходження військової служби позивача є 29 серпня 2021 року, тобто саме на вказану дату з позивачем повинно було бути здійснено розрахунок, отже про порушення його прав та інтересів позивач достовірно дізнався саме 29 серпня 2021 року, у зв`язку із невиплатою зазначеної компенсації під час звільнення.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

ОСОБА_1 звернувся до суду, шляхом надіслання позовної заяви через 50 відділення поштового зв`язку 29.09.2021 року, рекомендованим листом № 0405046996038, що виключає пропуск останнім строків звернення до адміністративного суду передбачених частиною 5 ст.122 КАС України.

З огляду на встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання такого майна до дня виключення позивача зі списків особового складу, є протиправними.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно без застосування пропорційного обрахунку строку носіння майна та з урахуванням закупівельної вартості предметів речового майна станом на 01.01.2021 відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13.

При цьому виплата грошової компенсації за неотримане речове майно призначена для компенсації фактичних витрат військовослужбовця, понесених у зв`язку з необхідністю придбання предметів речового забезпечення за власний кошт, а довідка про вартість речового майна повинна складатись з урахуванням дійсної закупівельної вартості предметів речового майна, визначеної станом на 1 січня року, у якому здійснюється виплата грошової компенсації.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі N 809/1488/16, від 17.03.2020 у справі N 815/5826/16, від 25.02.2021 у справі N 380/2458/20, у яких зазначено, що при визначенні розміру грошової компенсації має застосовуватись саме закупівельна вартість предметів речового майна станом на 1 січня поточного року, а не будь-яка інша дата чи пропорційне зменшення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за недоотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держпркордонслужби, а також не за цінами на 01.01.2021, встановленими Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.01.2021 №13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації.

Зобов`язати Головний центр зв`язку, автоматизації та захисту інформації (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорційного зменшення розміру компенсації залежно від строку носіння речового майна та з урахуванням закупівельної вартості предметів речового майна станом на 01 січня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2026.

Суддя Панченко Н.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua