Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №939/633/26 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/633/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника – адвоката Шнайдера С.В., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що за постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6082 від 03 жовтня 2025 року його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП за не проходження ним ВЛК до 06 червня 2025 року. Позивач вважав вказану постанову незаконною, оскільки було порушено порядок розгляду адміністративної справи так, як він не був повідомлений про дату та час розгляду справи, а оскаржувана постанова була винесена за його відсутності. Також, вважав, що строк притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності минув 06 вересня 2025 року, оскільки несвоєчасне проходження ним ВЛК відповідач міг виявити 06 червня 2025 року. З огляду на вказані обставини, просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6082 від 03 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі. Крім того, просив поновити строк на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки оскаржувана постанова йому ( ОСОБА_1 ) вручена не була, а про її наявність він дізнався 18 лютого 2026 року на роботі, оскільки на адресу роботодавця 10 лютого 2026 року надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, яка була зареєстрована за Вх. № 3665.

За ухвалою судді від 23 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.

Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Оскаржувана постанова винесена 03 жовтня 2025 року, а позов про її скасування поданий представником позивача – адвокатом Шнайдером С.В. у системі «Електронний суд» 20 лютого 2026 року.

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як стверджує представник позивача – адвокат Шнайдер С.В. про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 18 лютого 2026 року, оскільки на адресу його роботодавця 10 лютого 2026 року надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, яка була зареєстрована за Вх. № 3665, на підтвердження чого до позову додано копію супровідного листа та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка була винесена 26 січня 2026 року головним державним виконавцем Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 80075432 (а.с. 12-13).

Оскільки доказів на спростування зазначених доводів суду не надано, то суд вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 6082 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП (а.с. 10 зворотній бік - 11).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 26 вересня 2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 , який раніше був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час, у порушення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року має відстрочку від мобілізації до 31 березня 2026 року на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; дата ВЛК – 26 вересня 2025 року; постанова ВЛК – придатний (а.с. 5-7).

За ч. 3 ст. 2101 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений і діє на даний час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 було оголошено проведення загальної мобілізації.

Отже, на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», на підставі якого з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Наведені норми права дають можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2101 КУпАП, складає не проходження військовозобов`язаним повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року.

Згідно з вимогами абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є громадянином України, а відтак зобов`язаний виконувати військовий обов`язок згідно зі статтею 65 Конституції України, статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в тому числі й обов`язки, визначені частиною десятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року включно.

Як убачається з даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію лише 26 вересня 2025 року.

Жодних обставин, які б свідчили про поважність не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, позивачем у позові не наведено, як і підстав, що виключають його відповідальність за інкриміновані йому дії.

З огляду на встановлені обставини, оскільки проходження військово-лікарської комісії є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного за порушення якого може наставати відповідальність, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

Водночас, згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилався, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).

Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2799 цього Кодексу.

Обов`язок повідомити особу про місце та час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, знає (проінформована) про час і місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи в розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Наслідком несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу та є підставою для визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.

Як стверджує позивач, він не був повідомлений про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наслідками якого було винесено оскаржувану постанову.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів на спростування тверджень позивача щодо неотримання виклику для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, тому його права як особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності дотримані не були.

Таким чином, факт несвоєчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання оскаржуваної постанови неправомірною і такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.

При цьому, слід зауважити, що доводи представника позивача щодо спливу строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, суд до уваги не приймає і вважає їх безпідставними, оскільки частиною дев`ятою ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Так, інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення вважається вчиненим з наступного дня після спливу строку, встановленого Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ в редакції Закону № 4235-IX, а саме з 06 червня 2025 року, тоді як адміністративне правопорушення відповідачем виявлено 26 вересня 2025 року, а стягнення накладено 03 жовтня 2025 року, тобто як і в межах тримісячного строку з дня його виявлення, так і в межах однорічного строку з дня вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову, а справу відносно ОСОБА_1 надіслати на новий розгляд, який відповідачу слід провести з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у тому числі з виконанням вимог, визначених у статті 2772 цього Кодексу, щодо належного та своєчасного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 7, 9, 38, 245, 251, 268, 2799, 280, 283 КУпАП, ст. 6-10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6082 від 03 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, відносно ОСОБА_1 скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, відносно ОСОБА_1 направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО