Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №705/951/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/347/26 Справа № 705/951/26 Категорія: ч. 3 ст. 164-14 КУпАПГоловуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участі захисника Степанюк С.В. в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Степанюк С.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу уповноваженою особою КП «Ладижинський сількомунгосп» відповідальною за організацію та проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, при проведенні відповідно до ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII та п.23 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 (зі змінами) моніторингу процедури закупівлі за предметом «ДК 021:2015:34110000-1 – легкові автомобілі» (інформацію опубліковано в інформаційній системі закупівель за номером UA-2025-11-25-009739-а), що проведена Комунальним підприємством «Ладижинське сільське комунальне господарство», яке розташоване за адресою: вул. Шкільна, 2, с. Ладижинка, Уманський район, Черкаська область, Україна, 20382, виявлено: невідхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню відповідно до закону (висновок про результати моніторингу від 06.01.2026), а саме:

Відповідно до пункту 3 Особливостей замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів та робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Моніторингом встановлено, що згідно з Додатком 2 «Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі – технічні вимоги до предмета закупівлі» до тендерної документації замовником встановлено вимогу щодо висоти автомобіля, яка повинна бути не більше 2500 мм.

У складі тендерної пропозиції учасник відкритих торгів з особливостями товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-Українська Фірма «Дуац» запропонував автомобіль із висотою 2520 мм, що перевищує максимальне значення, визначене Технічною специфікацією.

Отже, аналізом питання розгляду тендерних пропозицій та визначення переможця процедури закупівлі встановлено, що тендерну пропозицію Товариства не відхилено як таку, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності в інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту Особливостей, та згідно з протокольним рішенням уповноваженої особи 08.12.2025 №5 Товариство визначено переможцем процедури закупівлі, укладено договір №1 від 15.12.2025, що є порушенням абзацу другого підпункту 2 пункту 44 Особливостей і передбачає відповідальність згідно з ч.3 ст.164-14 КУпАП.

Правопорушення допущено ОСОБА_1 , яка наказам від 27.09.2023 №19 призначена уповноваженою особою замовника відповідальною за проведення процедур закупівель/спрощених закупівель.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.164-14 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Степанюк С.М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати та закрити провадження у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Обставинами вказаними у протоколі та в постанові суду не доведено намірів ОСОБА_1 порушити законодавство України про публічні закупівлі умисно, а вчинене правопорушення не являє суспільної небезпеки та не здатне завдати будь-якої шкоди суспільним або державним інтересам.

ОСОБА_1 не відхилила тендерну пропозицію учасників, які підлягали відхиленню відповідно до Закону внаслідок власної неуважності, однак недотримання певних процедур не завдало, а ні суспільству, а ні державі ніяких збитків.

ОСОБА_1 визнає свою вину та щиро кається, нею вчинено вперше подібне правопорушення. Вважає, що встановлення моніторингом відхилення лише з одного технічного показника на незначні 20 мм не впливає жодним чином на функціональні, технічні та експлуатаційні характеристики предмета закупівлі, така відмінність не змінює його цільового призначення, не має суттєвого характеру та не вплинула на результати процедури закупівлі загалом.

Даний автомобіль купувався для задоволення потреб територіальної громади при наданні ритуальних послуг, зокрема при похованні військових, які загнули захищаючи честь та гідність України.

На даний час автомобіль фактично використовується Замовником для виконання покладених на нього функцій та повністю задовольняє всі потреби територіальної громади, до складу якої входить 8 населених пунктів (сіл).

Висота транспортного засобу, на відміну від його довжини чи ширини, є динамічною характеристикою, та вона безпосередньо може змінюватись від багатьох факторів, таких як навантаження, тиск у шинах та знос протектора. Адже при посадці водія, пасажирів та завантаженні багажу кліренс і загальна висота автомобіля зменшуються, так само як і тиск у колесах, знос протектора та заправлений повний бак можуть змінювати висоту автомобіля.

Вважаємо, що при реальних умовах експлуатації автомобіля невідповідність його висоти на 20 мм (2 см) не може вважатися суттєвою невідповідністю технічним специфікаціям, адже це змінний динамічний показник, однак судом першої інстанції вказане обґрунтування не було прийняте до уваги.

Враховуючи те, що у документації відсутня інформація про спосіб вимірювання параметрів автомобіля, то скоріше за все учасником торгів вказано номінальну висоту автомобіля відповідно до загальної технічної документації, яка є розрахунковим показником для порожнього транспортного засобу за ідеальних умов, який за своєю природою не враховує експлуатаційні зміни, а тому мінімальне відхилення від нього не може свідчити про невідповідність предмета закупівлі його функціональному призначенню.

Зазначена різниця в 20 мм не перешкоджає використанню автомобіля за призначенням, не впливає на його прохідність, безпеку руху, вантажопідйомність та не впливає на експлуатаційні характеристики. Різниця між номінальною висотою та фактичною висотою в умовах експлуатації може коливатися в межах кількох відсотків та таке відхилення не являється суттєвим порушенням.

Враховуючи, що відхилення становить 20мм, таке суворе покарання перетворюється з заходу виховання на інструмент надмірного фінансового тягаря, що суперечить принципу справедливості та індивідуалізації відповідальності, що закріплені в ст. 33 КУпАП.

Зазначає, що вказане адміністративне правопорушення має ознаки малозначності та застосування такого заходу, як усне зауваження буде справедливим, спів мірним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП.

Заслухавши думку захисника Степанюк С.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 виконані в повному обсязі.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.164-14 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, та по суті захисником таке не оскаржується.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Так, ч. 1 ст. 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Поняття малозначності правопорушення відсутнє в чинному КУпАП, а так само і конкретний перелік складів правопорушень, при вчиненні яких орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу про адміністративне правопорушення, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, передбачене ст. 22 КУпАП, є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

В даному випадку суд, не вбачає можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.164-14 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, оскільки дане правопорушення не є малозначним.

Про наведене свідчить санкція статті, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, яка передбачає накладення стягнення від тисячі п`ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить від 25 500 грн. до 51 000 грн., що свідчить про достатньо високу су спільну небезпеку такого правопорушення.

Суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення захисника щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення з необережності та щодо малозначності, оскільки з наданих захисником пояснень вбачається, що ОСОБА_1 , як уповноважена особа, була обізнана про умови процедури закупівлі за предметом «ДК 021:2015:34110000-1 – легкові автомобілі» (інформацію опубліковано в інформаційній системі закупівель за номером UA-2025-11-25-009739-а), що проводилась Комунальним підприємством «Ладижинське сільське комунальне господарство». Така позиція свідчить про те, що ОСОБА_1 усвідомлювала, що в межах процедури закупівлі була подана лише одна тендерна пропозиція, яка мала відхилення окремого технічного показника, а тому така тендерна пропозиція підлягала відхиленню відповідно до закону, однак ОСОБА_1 сприйняла таку невідповідність, як незначну, а отже умисно не врахувала її, чим знехтувала вимогами закону та свідомо прийняла рішення всупереч умовам тендерної процедури, що свідчить саме про умисний характер дій.

Відсутність негативних наслідків від дій ОСОБА_2 , які не заподіяли суттєвої шкоди та не стали підставою для додаткових витрат з бюджету, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, також не були взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки передбачене ч. 3 ст.164-14 КУпАП адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом, об`єктивна сторона якого не передбачає настання наслідків, а тому для настання відповідальності достатньо вчинити дії, передбачені диспозицією ч. 3 ст.164-14 КУпАП, з чим погоджується апеляційний суд.

Умисел при формальному складі злочину характеризується тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності) і бажає його вчинити, оскільки склад злочину вважається закінченим з моменту вчинення дії, незалежно від настання наслідків. Він охоплює лише усвідомлення діяння, а не передбачення наслідків.

З урахуванням усталеної практики Верховного Суду, не відхилення пропозиції учасника та як наслідок укладання договору є підставою для розірвання такого договору. У разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922 з урахуванням Особливостей, повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим. У разі дотримання замовником наведених вимог, з урахуванням Особливостей, відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір не було б укладено.

З огляду на викладене, в обсязі встановлених в даній справі обставин у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням відповідних відносин, допущене ОСОБА_1 порушення законодавства у сфері закупівель не може вважатись малозначним та «формальним».

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про вид стягнення, суд обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, яка доведена повністю, а тому наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікується правопорушення, у вигляді мінімального штрафу.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, передбаченого ч.3 ст.164-14 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи та правильно надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Інших доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі наведено не було.

Істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.

За наведеного, підстав для скасування оскаржуваної постанови судді, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Степанок С.М. в інтересах ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Биба