Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №544/3183/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/3183/25 Номер провадження 22-ц/814/2045/26Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Виноградова Юрія Ернстовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на заочне рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19360,22 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту-6000 грн., сума прострочених платежів по процентах- 12460,22 грн, сума прострочених платежів по комісії - 900 грн., а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову вказувало, що 24.03.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 493986-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 24.03.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 493986-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.

Окрім того вказувало, що з метою укладення договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1442, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 493986-КС-001 не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 493986-КС-001 про надання кредиту від 24.03.2024 у розмірі 6000 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2026 року у частині позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 щодо стягнення суми прострочених платежів по процентах у розмірі 12460,22 грн та за комісією у розмірі 900 грн відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржено ТОВ «Бізнес Позика», посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку стосовно відмови в задоволенні стягнення відсотків за користування кредитними коштами посилаючись на те, що відповідач є військовослужбовцем, оскільки останній є військовослужбовцем з листопада 2024 року, а проценти нараховані до 14.07.2024 року.

Також вказує, що підписавши кредитний договорі відповідач погодився із комісією у розмір 900 грн за надання кредиту, а тому наявні підстави для її стягнення.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що 24.03.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 493986-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 24.03.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 493986-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-14423, на номер телефону НОМЕР_1 , (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином 24.03.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 493986-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Із п.2.3. договору вбачається, що Строк, на який надається Кредит: 16 тижнів. 2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,16691070, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно п. 2.5. договору комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 900,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі Кредиту. Загальний розмір наданого Кредиту: 6 000,00 грн. Строк дії Договору: до 14.07.2024 року.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

В порушення умов договору відповідачем кредитні кошти не повернуті.

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що факт укладення кредиту підтверджений належними та допустимим доказами, а тому позов є обгрунтованим.

Разом з тим, суд відмовив в задоволенні вимог щодо стягнення відсотків та комісії у зв`язку із тим, що на відповідача поширюється пільги передбачені п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців т членів їх сімей», а саме щодо відсутності обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним не в повному обсязі з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в ч. 1ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останньою свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів.

Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування тілом кредиту, та комісії виходячи з наступного.

Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами 24.03.2024 укладено договір № 493986-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Із п.2.3. договору вбачається, що строк, на який надається Кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,16691070, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Згідно п. 2.5. договору комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 900,00 грн. зараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі Кредиту. Загальний розмір наданого Кредиту: 6 000,00 грн. Строк дії Договору: до 14.07.2024 року.

Відповідно до відповіді № 2153717 від 19.12.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем по мобілізації з листопада 2024 року та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Із вказаного слідує, що проценти за користування кредитним договором нараховувалися до призову по мобілізації ОСОБА_1 , а саме до 14.07.2024 року.

Враховуючи викладені обставини районний суд дійшов передчасного висновку про відмову у стягненні відсотків за користування кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що сума нарахованих відповідачу процентів, які підлягають стягненню становить 12460,22 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із таким розміром відсотків з огляду на наступне.

Під час проведення розрахунку заборгованості було застосовано з 24.03.2024 року по 14.04.2024 року - пільгову проценту ставку - 1,16691070 %, а починаючи з 15.04.2024 року по 14.07.2024 року фіксовану проценту ставку - 2% ( пеня).

Пунктом 3.2.2. Договору визначено, що в разі прострочення платежів за кредитом, сплата процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою, при цьому нарахування процентів за заниженою процентною ставкою припиняється.

Відповідно до частини третьої статті 213 цього Кодексу при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) як вид забезпечення зобов`язання є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Виконання зобов`язання може бути забезпечене неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому договором або законом можуть бути встановленні інші види забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання. За допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, умови наявного між сторонами кредитного договору передбачають нарахування та сплату, тобто розмір процентної ставки за користування тілом кредиту у разі, коли терміни внесення платежів не порушено (знижена процентна ставка); та збільшених процентів (стандартна процентна ставка), які нараховувалися на загальну суму заборгованості за кредитом, яка виникла у зв`язку порушення строків погашення кредиту та процентів. Тобто, у даних спірних правовідносинах збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, є за своєю юридичною природою пенею.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1964цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Із матеріалів справи вбачається, що строк кредитування становить 14 тижнів з 24.03.2024 року по 14.07.2024 року. Нарахування процентів після закінчення дії договору чинним законодавством не передбачено.

Із умов кредитного договору вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховуються виходячи із зниженої процентної ставки за період з 24.03.2024 по 14.07.2024 - 1,16691070 % у розмірі 7911,13 грн.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в сумі 7911.13 грн., виходячи із зниженої процентної ставки -1,16691070 % за період з 24.03.2024 по 14.07.2024.

При цьому колегія суддів, враховуючи що сторони у пунктах 3.2.2., договору погодили нарахування пені за порушення виконання зобов`язання, вважає в цілому вимоги позивача щодо стягнення різниці розрахунку процентів в сумі 4549,09 грн правомірними.

Проте, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи викладене, підстав для стягнення з відповідача зазначених процентів у розмірі 4549,09 грн, які за своєю юридичною природою є пенею, не вбачається.

Враховуючи викладене рішення районного суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Щодо стягнення комісії слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 дійшла такого висновку: «10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1 і 2, 5ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06. 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.»

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, визначено всі його істотні умови, зазначено, що комісія за обслуговування поточної заборгованості сплачується щомісячно 1.15 % від суми кредиту. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних умов кредитування.

Отже, умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за видачу кредиту, відповідають вимогам чинного Закону України «Про споживче кредитування», Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженим постановою правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49.

Підписанням договору від № 472772-КС-001 від 19.08.2023 без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами договору. Таким чином, вимоги банку в цій частині є обґрунтованими.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню комісія за видачу кредиту у розмірі 900 грн.

Враховуючи те, що рішення районного суду в частині стягнення відсотків та комісії підлягає скасуванню, слід скасувати і похідне від нього додаткове рішення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено на 76,50 % слід змінити розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Бізнес Позика» судовий збір за подачу позову у розмірі 1853,14 грн та за подачу апеляційної скарги 2779,70 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Виноградова Юрія Ернстовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - задовольнити частково.

Заочне рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 січня 2026 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення процентів та комісії, скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 493986-КС-001 від 24.03.2024 року, а саме : 7911,13 грн. відсотків за користування кредитними коштами та 900 грн комісії, а всього 8811,13 грн.

Додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2026 року - скасувати.

В іншій частині вимог щодо стягнення відсотків - відмовити.

В іншій частині рішення районного суду - залишити без змін.

Змінити порядок розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Бізнес Позика» витрати зі сплати судового за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4632,84 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 травня 2026 року.

Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна