Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №524/11340/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/11340/25 Номер провадження 22-ц/814/2329/26Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2026 року, ухвалене суддею Предоляк О. С., повний текст рішення складений – дата не вказана

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26.08.2028 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості у розмірі 92 499,91 грн, з яких: сума кредиту - 9 999,99 грн, сума процентів за користування кредитом - 63 749,92 грн, нараховані позивачем проценти за 75 календарних днів - 18 750 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s – сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3% річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 – переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». За умовами кредитного договору, ТОВ «Слон кредит» зобов`язалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, визначені договором. Сума кредиту становила 10 000 грн, строк кредитування 360 днів: з 14.03.2024 по 09.03.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів встановлювалася як кожні 30 днів. ТОВ «Слон кредит» виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував. 24.12.2024 ТОВ «Слон кредит» уклало договір факторингу №24122024 з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги відповідача за кредитним договором. У зв`язку з тим, що відповідач продовжував ухилятися від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором на загальну суму 92 499,91 грн, з яких: 9 999,99 грн - сума кредиту, 63 479,92 грн - сума процентів за користування кредитом, 18 750 грн - заборгованість нарахована позивачем за 75 днів.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №1495549 про надання споживчого кредиту від 14.03.2024 у розмірі 73 749,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 999,99 грн, заборгованість за відсотками в межах строку дії договору - 63 749,92 грн, у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1920,99 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам, що нараховані за 75 календарних днів у розмірі 18 750 грн. У той же час оскільки, відповідачем порушене зобов`язання з повернення кредитних коштів, які встановлені умовами договору №1495549 про надання споживчого кредиту від 14.03.2024, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , за ним обліковується прострочена заборгованість у загальному розмірі 73 749,91 грн. Відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості, як і не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по сплаті коштів, суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 73 749,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 999,99 грн, заборгованість за відсотками в межах строку дії договору - 63 749,92 грн, такими, що підлягають до задоволення.

Вимога позивача в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.

Урахувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру та виходячи з конкретних обставин справи, висновку про необхідність зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав стягувати з відповідача відсотки у період з 25.12.2024 по 09.03.2025. Суд першої інстанції фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме щодо нарахування відсотків. Відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків з 25.12.2024 по 09.03.2025 є законним та обгрунтованим. Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві разом із договором факторингу, є належним об`єктом правочину, а відсотки за її прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України. Умовами договору, передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «Слон Кредит» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту. У період з 14.03.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора у розмірі 30,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 30 грн. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме з 14.03.2024 по 24.12.2024 (дата укладання договору факторингу), у відповідача перед первісним кредитором утворилася заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 63 749,92 грн. Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 63 749,92 грн. У даній справі окремої уваги потребує пункт 1.1. договору факторингу №24122024 від 24.12.2024: За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клінта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, настав або виникне в майбутньому строк виконання зобов`зань за якою до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до п. 1.4. строк дії договору №1495549 строк кредиту 360 днів: з 14.03.2024 по 09.03.2025. Станом на дату укладання договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, строк дії договору №1495549 від 14.03.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 по 09.03.2025 (75 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 18 750,00 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. договору №1495549 від 14.03.2024, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 82 499,92 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 63 749,92 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 18 750,00 грн). Позивач діяв правомірно, нараховуючи відсотки за період (25.12.2024 по 09.03.2025), що підтверджується умовами кредитного договору та положеннями ст. 1078 ЦК України. Загальна сума заборгованості за відсотками, у тому числі за цей період і підлягає стягненню з відповідача. Отже, позивач мав законне право нараховувати відсотки в межах строку дії кредитного договору, а також після укладення договору факторингу, що відповідає нормам чинного законодавства України. У даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 20.05.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 13.04.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 152-154), які були доставлені до електронних кабінетів та поштою. Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на ім`я відповідача ОСОБА_1 повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 09.04.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 20.05.2026 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено.Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» (а.с. 26-30).

За умовами кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, визначені договором. Сума кредиту 10 000 грн (п.1.3. договору), строк кредитування встановлено 360 днів: з 14.03.2024 по 09.03.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів встановлювалася як кожні 30 днів. (п.1.4 договору).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором М626 14.03.2024 о 12:44:40 відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту (а.с. 32-32). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором К495 14.03.2024 о 12:45:05 відповідачем підписано договір №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 26-30).

Первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» виконано взяті на себе зобов`язання, надано відповідачеві кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» (а.с. 18). АТ «ПУМБ» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 та 14.03.2024 зараховано 10 000 грн (а.с. 109).

Так, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн, натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором на виконав належним чином.

Відповідно до заявлених вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1495549 про надання споживчого кредиту від 14.03.2024, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , у розмірі 92 499,91 грн, з яких: 9 999, 99 грн - сума кредиту, 63 479,92 грн - сума процентів за користування кредитом, 18 750 грн - заборгованість нарахована позивачем за 75 днів (а.с. 37).

Виникнення права вимоги вказаної заборгованості, в тому числі і заборгованості за нарахованими ним же процентами за 75 днів у розмірі 18 750 грн, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» обґрунтовувало умовами договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, укладеного з ТОВ «Слон Кредит» (а.с. 81-84).

Умовами укладеного між ТОВ «Слон Кредит» ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 не визначено передання майбутньої грошової вимоги за договором №1495549 про надання споживчого кредиту від 14.03.2024. Також договором факторингу не передбачено права фактора нараховувати боржнику проценти за користування кредитом на підставі кредитного договору.

Відповідно до акту за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024, витягу з реєстру боржників від 24.12.2024, ТОВ «Слон Кредит» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право вимоги за договором №1495549 у загальному розмірі 78 749,91 грн (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с. 75-80); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 (а.с. 45); заявки на виконання доручення №9739 до договору №10/12-2024; акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025 (а.с. 15).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно із ч. 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або sms-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно із ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України регламентує, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України укладення договору факторингу не тягне за собою заміну сторони кредитодавця у договорі кредиту.

Метою укладення договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення на користь фактора права грошової вимоги до боржника/боржників, такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Згідно із ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Зазначені норми кореспондують із ч. 11 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

Вищевказані дії є правом суду, а не його обов`язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 у справі №910/14524/22.

Вимога позивача в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Апеляційний суду складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суми заборгованості у розмірі 92 499,91 грн, з яких сума кредиту - 9 999,99 грн, сума процентів за користування кредитом - 63 749,92 грн, нараховані позивачем проценти за 75 календарних днів - 18 750 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.03.2024, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі (а.с. 26-30).

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір №№1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.03.2024 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем, матеріали справи не містять.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за договором №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.03.2024 не виконав, у передбачений у договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за договором №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.03.2024 частково у розмірі заборгованості за тілом кредиту - 9 999,99 грн, заборгованості за відсотками в межах строку дії договору - 63 749,92 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки за договором №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.03.2024 не виконав, допустив заборгованість за кредитом, який, згідно наданого позивачем розрахунку становить 92 499,91 грн, з яких сума кредиту 9 999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 63 749,92 грн, нараховані позивачем проценти за 75 календарних днів - 18 750 грн (а.с. 37).

Згідно умов договору №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 14.03.2024 визначено, що ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, визначені договором. Сума кредиту 10 000 грн (п.1.3. договору), строк кредитування встановлено 360 днів: з 14.03.2024 по 09.03.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів встановлювалася як кожні 30 днів. (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Якщо споживач до 13.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку ц обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в п.п.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (90 000,00 грн/ 10 000,00 грн) / 360 дн. х 100% = 2,50% в день. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2.29% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (82 530,00грн / 10 000,00грн) / 360 дн. х 100% = 2.29% в день.

Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 000,00 грн. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 82 530,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 702,21% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 100 000,00 грн. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 92 530,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит.

Отже, ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, усвідомлював, що сума отриманого кредиту складає 10 000 грн, вказані кошти він отримує строком на 360 днів, під час вказаного строку діє процентна ставка в розмірі 2,50% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредиту, тобто у разі внесення коштів з метою погашення заборгованості за тілом кредиту, розмір коштів, які підлягатимуть сплаті як відсотки, порівняно зменшуватиметься. Разом з тим, умови договору та правила надання кредиту не позбавляють ОСОБА_1 права на дострокове повернення кредиту зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, на підставі чого 14.03.2024 між сторонами укладено договір №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», в якому відображені умови надання кредиту, ОСОБА_1 з умовами кредитного договору погодився, про що свідчить його електронний підпис.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Слон Кредит» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.

Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п. 4.3.) на відмову від укладення договору, користувався кредитними коштами, до ТОВ «Слон Кредит» із відповідною заявою не звертався.

За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.

24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» як клієнтом та позивачем як фактором було укладено договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 81-84).

Згідно додатку №1 до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 (а.с. 16), ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відступає останньому право вимоги за кредитним договором №1495549 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», заборгованість за яким становить 78 749,91 грн, з яких: 9 999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 749,92 грн - сума заборгованості за відсотками; 500 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 16).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення суми відсотків за 75 календрарних днів у розмірі 18 750 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що умовами укладеного між ТОВ «Слон Кредит» ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 не визначено передання майбутньої грошової вимоги за договором №1495549 про надання споживчого кредиту від 14.03.2024. Також договором факторингу не передбачено права фактора нараховувати боржнику проценти за користування кредитом на підставі кредитного договору.

Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що нараховані позивачем проценти за 75 календарних днів у розмірі 18 750 грн не передавалися за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та позивачем як заборгованість відповідача за кредитним договором. Проценти за 75 календарних днів у розмірі 18 750 грн обраховані позивачем самостійно поза межами дії кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висноку щодо відсутності правових підстав стягувати відсотки у період з 25.12.2024 по 09.03.2025, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 78 749,91 грн, з яких: 9 999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 749,92 грн - сума заборгованості за відсотками; 500 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 16).

Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно умов договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, то ним не передбачено нарахування процентів боржникам за кредитними договорами після відступлення права вимоги та отримання реєстру боржників.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 травня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов