Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №279/6101/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/6101/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.

Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/6101/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на період навчання,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Рупс Вікторії Олексіївни на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Івашкевич О.Г. у місті Коростені,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у фактично шлюбних відносинах з відповідачем. Від цих відносин мають спільну доньку - ОСОБА_4 , яка на даний час досягла повноліття та є ученицею 11 класу Малозубівщинського ліцею Коростенської міської ради.

Вказувала, що за харчування, купівлю підручників, зошитів в навчальному закладі кошти надає виключно вона, які є досить значними для неї. Батько станом на день звернення до суду жодної допомоги не надає.

Стверджувала, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка навчається та немає змоги працювати, оскільки він отримує стабільний дохід та є особою працездатного віку.

Крім того, батьки від народження дитини зобов`язані матеріально її утримувати, виховувати, навчати, і в тому числі підтримувати її морально і матеріально в період навчання в вузах після закінчення середньої школи.

Враховуючи те, що добровільної згоди між ними не досягнуто, тому вона була змушена звернутись до суд з даним позовом.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2025 року до закінчення навчання у Малозубівщинському ліцеї Коростенської міської ради Житомирської області, але не більше ніж до досягнення 23 річного віку. У решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в розмірі місячного платежу. Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача – адвокат Рупс В.О. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник вказує, що судом не враховано, що відповідач, жодним чином не ухилявся від свого батьківського обов`язку утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, і на даний час не має наміру уникати обов`язку утримувати свою доньку в період її навчання. Проте, фактично на даний час позивачка намагається перекласти на відповідача весь тягар утримання спільної дитини.

Зазначає, що ОСОБА_1 не надає жодних доказів того, що вона не може надавати матеріальну допомогу на період навчання, а також не бере до уваги того, що відповідач крім старшої дитини, має на утриманні спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого 29 серпня 2025 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області було видано судовий наказ № 279/5203/25 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25 серпня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

17 вересня 2025 року Коросгенським ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито Виконавче провадження № 79128886 по стягненню аліментів на утримання сина.

Звертає увагу, що позивачці достеменно відомо про наявність у дитини - ОСОБА_3 , доходу у вигляді пенсії, так як вона являється інвалідом з дитинства, і в 2025 року вже отримала групу інвалідності.

До того ж, 13 грудня 2023 року за кошти ОСОБА_2 був придбаний будинок АДРЕСА_1 , власником якого стала ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 358272256 від 13 грудня 2023 року.

ОСОБА_1 ніколи не працювала, не мала доходу, тому і не могла придбати будинок дитині за власні кошти. Відповідач по справі ще до 2022 року підписав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України, де і проходив військову службу до 30 липня 2024 року.

В 2024 року відповідач отримав травму під час проходження служби в Збройних Силах України і отримав 3-тю групи інвалідності (пов`язане із захистом Батьківщини), згідно висновку щодо умов та характеру трапі Відповідачу протипоказана важка фізична праця.

На сьогоднішній день маючи обмеження щодо умов праці, негативний стан здоров`я, ОСОБА_2 не має можливості знайти відповідну роботу та додатковий дохід. Пенсія є єдиним джерело його доходу з серпня 2024 року, інших видів доходу не має.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про повну неможливість сплати ним аліментів на утримання повнолітньої дитини. При цьому суд врахував як стан здоров`я дитини, яка є особою з інвалідністю з дитинства, так і стан здоров`я батька, який отримав інвалідність, пов`язану із захистом Вітчизни, що у певній мірі позбавляє останнього на працездатність. Також суд врахував, що повнолітня дитина має соціальне забезпечення у виді пенсії з інвалідності.

Таким чином, суд вважав за можливе та доцільне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходів) на період її навчання у Малозубівщинському ліцеї Коростенської міської ради.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Установлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 липня 2023 року (а.с.8).

ОСОБА_3 навчається в 11 класі Малозубівщинського ліцею Коростенської міської ради, стверджується довідкою цього ліцею № 42 від 15 вересня 2025 року (а.с.10).

Згідно копії посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 16 вересня 2025 року ГУ ПФУ в Житомирській області, ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю з дитинства (а.с.9).

Довідкою про доходи Відділу освіти Коростенської міської ради № 178 від 03 грудня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 працює сторожем в Малозубівщинському ліцеї та отримує заробітну плату, які після відрахувань, фактично складає 7144,06 грн/міс (за винятком періоду відпустки) (а.с.39).

Також установлено, що згідно довідки ПФУ за формою ОК-5, відповідно до якої ОСОБА_2 не має доходу, починаючи з вересня 2024 року (а.с.21-24).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 22 липня 2015 року ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.31).

Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК № 640913 від 31 липня 2024 року ОСОБА_2 встановлено 3-тю групи інвалідності з 30 липня 2024 року по 01 серпня 2026 року у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та протипоказаннями до важкої фізичної праці (а.с.25-26).

Копією судового наказу від 29 серпня 2025 року підтверджується стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини його доходів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним повноліття (а.с.27).

Згідно копії довідки про стан здоров`я ОСОБА_3 від 27 грудня 2023 року, вона дійсно лікується у психіатра з приводу помірна розумова відсталість у ступені нерізко вираженої імбецильності. Помірна емоційно-вольова нестійкість. Помірний ступінь порушення життєдіяльності (а.с.28).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав від 13 грудня 2023 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Наведеному відповідають і роз`яснення, викладені в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року.

За приписами статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Отже предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання позивачки (повнолітньої доньки), яка продовжує навчання.

Відповідно до частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу.

Для виникнення обов`язку батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, необхідною є сукупність таких юридичних фактів: вік дитини від 18 до 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати матеріальну допомогу.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є повнолітньою, продовжує навчання у 11 класі Малозубівщинського ліцею Коростенської міської ради та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. Крім того, судом установлено, що дитина є особою з інвалідністю з дитинства та отримує державну соціальну допомогу, що свідчить про необхідність додаткового матеріального забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу не спростовують правильності висновків місцевого суду.

Так, судом першої інстанції враховано надані відповідачем докази щодо встановлення йому третьої групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщини, відсутності офіційного доходу, а також наявності іншої дитини, на утримання якої з нього стягуються аліменти.

Разом з тим, сама по собі відсутність офіційного працевлаштування чи не отримання доходу не є безумовною підставою для звільнення особи від виконання обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про повну неможливість сплачувати аліменти, зокрема доказів щодо розміру отримуваних ним пенсійних чи інших соціальних виплат, наявності виключних обставин, які б унеможливлювали надання будь-якої матеріальної допомоги донці, яка продовжує навчання.

Колегія суддів враховує, що місцевий суд, визначаючи розмір аліментів, надав оцінку усім істотним обставинам справи, зокрема стану здоров`я як дитини, так і відповідача, матеріальному становищу сторін, наявності у відповідача іншої дитини на утриманні та факту отримання повнолітньою донькою соціальної допомоги.

Саме з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначив аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що свідчить про дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності і справедливості.

Посилання апелянта на те, що відповідач придбав для доньки житловий будинок, також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що саме відповідач за власні кошти придбав зазначене нерухоме майно, а також доказів вартості такого майна чи фактичного понесення ним відповідних витрат та такі не були додані при розгляді справи апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до статті 376 ЦПК України є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду – без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Рупс Вікторії Олексіївни залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 грудня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді