Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №167/906/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/906/25 Головуючий у 1 інстанції: Шептицька Н. В.

Провадження № 22-ц/802/665/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Русинчук М. М.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року в складі судді Шептицької Н. В.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом мотивуючи тим, що він та ОСОБА_3 з 2005 року по 2020 рік перебували в зареєстрованому шлюбі, спільних дітей не мають. За час шлюбу в 2010 році вони побудували будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 2020 році шлюб розірвали з причин постійних сварок, проте продовжили проживати разом як одна сім`я без реєстрації шлюбу до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . Після цієї дати стосунки з відповідачкою остаточно розірвано, він виїхав із спільно збудованого будинку.

Під час спільного проживання вели спільне господарство, позивач, який займається підприємницькою діяльністю – міжнародними перевезеннями, утримував дружину, яка не працювала, оплачував комунальні послуги, всі зароблені кошти йшли в сім`ю. На зароблені кошти 09.06.2022 придбали автомобіль марки «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (далі – Автомобіль), який спочатку зареєстрували на ОСОБА_3 . Через відсутність реєстрації шлюбу не було враховано право спільної сумісної власності позивача на це майно. В 2024 році цей автомобіль було перереєстрований на позивача.

Між ними виник спір щодо спільно набутого автомобіля в АДРЕСА_1 , тому просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 10.11.2020 по 20.02.2024.

Рішенням Рожищенського районного суду від 03 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог належними, достатніми та допустимими доказами.

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду, у якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що проживали із відповідачем як сім`я після розірвання шлюбу у зазначений ним в позовній заяві період. Як під час шлюбу, так і після його розірвання, у період спільного проживання видом його діяльності було і є – автомобільний транспорт та комплексне обслуговування об`єктів. Він займався ввезенням , розмитненням автомобілів, за рахунок цього доходу сім`я проживала. У 2022 році він підшукав автомобіль марки «AUDI», номер кузова НОМЕР_2 , який був спільно придбаний і ввезений відповідачкою з Республіка Польща, оскільки він не мав змоги виїжджати за межі України, а відповідачка, яка має посвідчення водія, і раніше допомагала ввозити автомобілі. Спочатку автомобіль був зареєстрований на відповідачку, пізніше - на нього, з приводу права на автомобіль і виник спір. Вважає що суд неправильно оцінив надані докази,які надані на підтвердження позову. Відзив на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3 не подавала.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2005 по 10.11.2020, від спільного подружнього життя у сторін дітей немає.

09.06.2022 був придбаний Автомобіль, який був зареєстрований на відповідача, і яким з 11.01.2023 по 11.01.2024 користувався позивач.

З 30.06.2023 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид економічної діяльності: вантажний автомобільний транспорт.

22.05.2024 позивач звернувся у ВП №1 (м.Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення 10.02.2024 і 13.02.2024 злочину стосовно нього ОСОБА_3 , яка погрожувала йому вбивством. У внесенні відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 було відмовлено.

Згідно з поясненнями в судовому засіданні 12.02.2026 свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , сторони до 2024 року проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

З платіжних інструкцій МоноБанк, ПриватБанк за період з лютого 2022 року по січень 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату за спожитий газ та електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданих позивачем фото з мобільного телефону за липень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, липень 2023 року, січень 2022 року, ураховуючи показання свідків, які ідентифікували осіб на фото як позивача та відповідача , слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проводили разом дозвілля.

При прослуховуванні звукозапису судового засідання 12 лютого 2026 року апеляційним судом встановлено, що свідок ОСОБА_6 повідомив про те, що господарськими питаннями – оплата комунальних послуг, придбання продуктів для сім`ї упродовж проживання в будинку займався ОСОБА_1 , зазначивши, що бачаться чи не щодня, тісно спілкуються. Автомобілем Ауді користувалися і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , розмитнював автомобіль ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 який проживає у приватному будинку, по сусідству, показав,що дізнався, що сторони розлучаються. З часу початку спільного будівництва сторонами будинку приблизно з 2006 - 2007 року ( АДРЕСА_1 ), і аж до часу, з якого ОСОБА_1 виїхав з цього будинку, близько року тому, щодня, щоранку бачив позивача за місцем проживання, стверджував, що сторони жили весь цей час як хороша сім`я, разом їздили в Польщу на роботу. Автомобілем Ауді постійно їздив позивач, рідше - відповідачка.

Свідок ОСОБА_4 ствердив, що знайомий з позивачем та відповідачем з 2017 року, стало несподіванкою, що вони розлучаються, сторони часто приїздили до нього в гості, жили як сімейна пара, після придбання автомобіля Ауді розмитнював автомобіль ОСОБА_1 , обслуговував його, на подвір`ї свідка не раз ремонтували, до часу, поки автомобіль був. Автомобілем їздив як позивач, так і відповідач, більшість часу – позивач ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно з нормами пункту 5 ч.І ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу.

Надаючи правову оцінку поданим доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог покликаючись на положення статей 81 , 89 ЦПК України, правові позиції Верховного Суду, висловлені в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, у яких Верховний Суд вказав, що посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.

Разом з тим у справі, що розглядається, позивач обґрунтовував заявлені вимоги не лише проведенням спільного відпочинку, але й покликався на наявність спільного бюджету за рахунок ведення ним бізнесу, оплату ним комунальних послуг за проживання сім`ї у будинку, право власності на який зареєстроване за відповідачкою, за зароблені ним кошти від ведення бізнесу, які він виділяв на утримання сім`ї, на підтвердження чого подані відповідні платіжні інструкції, придбання транспортного засобу за спільні кошти, спільне користування ним, що підтверджується довідкою Головного сервісного центру МВС № 31/35-0741, та показаннями допитаних в судовому засіданні.

Згідно з приписами частин 1- 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пославшись на норми статті 89 ЦПК України, якою встановлено порядок оцінки доказів, суд першої інстанції не надав правої оцінки доказам в цілому, не оцінив їх взаємний зв`язок у їх сукупності, як це передбачено частинами другою - третьою статті 89 ЦПК України зауваживши, що самі по собі – фотографії, квитанції, показання свідків не доводять заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Тому апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог.

На думку апеляційного суду факт продовження проживання позивача та відповідача в одному будинку, право власності на який зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 після офіційного розірвання шлюбу 10.11.2020 і по 20.02.2024, чого не заперечила відповідач ОСОБА_3 , надані докази про оплату позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги у цьому будинку, фото проведення спільного дозвілля, показання свідків в судовому засіданні мають взаємний зв`язок і в сукупності вказують наявність спільного бюджету у сторін щонайменше за рахунок доходів від підприємницької діяльності позивача,спільних витрат, взаємність прав і обов`язків – спільне проживання в одному будинку, виконання обов`язку щодо утримання житла, в якому обоє проживають, саме позивачем, реєстрація належним користувачем відповідача ОСОБА_1 автомобілем Ауді, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на відповідачку ОСОБА_3 , використання транспортного засобу, придбаного після офіційного розірвання шлюбу, як позивачем так і відповідачем, його обслуговування та ремонт позивачем, про що ствердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , є доказами проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу у зазначений в позовній заяві період. Доказів проживання сторін однією сім`єю без шлюбу в іншій по тривалості період, апеляційним судом не встановлено.

Також апеляційний суд надаючи правову оцінку вказаним доказам враховує приписи статті 81 ЦПК України, згідно з якими обов`язок доказування покладено на обох сторін спору – і позивача і відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлялась належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, апеляційним судом, однак не висловила жодного заперечення щодо заявленого позову та апеляційної скарги, правом участі в судових засіданнях особисто або через представника не скористалась.

Згідно з приписами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Недотримання судом порядку оцінки поданих позивачем доказів привели до помилкового висновку про недоведеність заявлених вимог, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу у період з 10 листопада 2020 року по 20 лютого 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді