Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №161/5906/19 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/5906/19 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.

Провадження № 22-ц/802/624/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргу на бездіяльність державного виконавця. Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Корольовського ВДВС перебуває виконавчий лист № 161/5906/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

13.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у зв`язку з несплатою аліментів терміном понад три роки. При цьому штраф накладено одноразово у розмірі 50% на кінцеву суму боргу, що на думку заявника, суперечить ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Також зазначає, що державним виконавцем Коваленко А.Д. разом із постановою про накладення штрафу не було надано деталізованого помісячного розрахунку заборгованості. Сума боргу, вказана у постанові, не підтверджена жодним розрахунком, що позбавляє стягувача можливості перевірити правильність її нарахування та факт проведення індексації. Вважає, що виконавцем не проведена індексація аліментів у твердій грошовій сумі. Зобов`язати виконавця провести новий розрахунок.

У зв`язку з наведеним просить визнати бездіяльність державного виконавця щодо нарахування індексації аліментів та не надання розрахунку заборгованості протиправною, визнати постанову про накладення штрафу від 13.02.2026 р. незаконною та скасувати її.

Ухвалю Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2026 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, скаржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити.

Заслухавши скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі перебуває виконавче провадження за №60910827, з виконання виконавчого листа по справі №278/1563/25, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 07.11.2019, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 гривень щомісячно, починаючи з 09.04.2019 та до досягнення дитиною повноліття.

20 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постану про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, стягувану для відома, боржнику для виконання.

13 січня 2026 року на адресу відділу надійшла заява про здійснення розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції, накладення штрафів та надання доступу до АСВП від 12 лютого 2016 року.

Державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за вих. №11377/20.12-25/23. Станом на 12.02.2026, загальна сума заборгованості з урахуванням індексації та штрафу, становить 67176,10 грн.

Відповідно до постанови про накладення штрафу від 13.02.2026 вбачається, що на боржника у зв`язку з наявністю заборгованості розмір якої перевищує розмір платежів за три роки, накладено штраф одноразово у розмірі 50% на кінцеву суму заборгованості зі сплати аліментів. Загальний розмір штрафу становить 16952,50 грн.

Виконавцем встановлено наявність заборгованості у боржника перед стягувачем, розмір та періоди такої заборгованості, що вплинуло на визначення розміру накладення штрафу.

З проведеного виконавцем розрахунку заборгованості станом на 16.02.2026 загальна заборгованість ОСОБА_2 становить 67176,10 грн, з них заборгованість зі сплати аліментів – 33905,00 грн, індексація – 16318,60 грн, штраф - 16952,50 грн.

17.02.2026 на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти від ОСОБА_2 в розмірі 25079,78 грн та 2146,54 грн. Станом на 18.02.2026 заборгованість ОСОБА_2 повністю погашена в сумі штрафу, індексації, заборгованості зі сплати аліментів.

Звертаючись до суду з даною скаргою, стягувачем зазначено, що державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості без індексації за період з 2019 рік по 2026 рік , а також порушено порядок нарахування штрафів.

За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції № 512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону № 1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Щодо проведення індексації.

У відповідності до абзацу 3 частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Порядок проведення індексації визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Згідно статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1, 2, 4 пункту 104 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів.

Абзацом третім частини 1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.( Частину першу статті 71 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 831-IX від 01.09.2020).

Приписами абзацу 18 статті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено зупинити на 2023 рік дію: Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами).

Враховуючи вищевикладене, розрахунок індексації за 2023 рік не проводився.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем щомісячно було нараховано індексацію на суму заборгованості, а не як помилково вказує апелянт загальним підсумком.

Безпідставними є твердження ОСОБА_1 про необхідність зарахування нарахованої суми індексації до загальної суми заборгованості по аліментах. Законодавець розмежовує заборгованість по аліментах та проведену індексацію розміру аліментів.

Нарахована індексація аліментів не є самостійним періодичним платежем, а має компенсаційний характер, спрямований на збереження реальної вартості аліментів, та є похідною від основного зобов`язання. Відтак індексація не може ототожнюватися із сумою «відповідних платежів», про які йдеться у вказаній нормі Закону.

Отже, включення сум індексації до розрахунку заборгованості з метою визначення підстав для накладення штрафу призвело б до штучного збільшення розміру такої заборгованості та спотворення правової природи штрафу, що застосовується саме за невиконання обов`язку зі сплати аліментів, а не за несвоєчасну компенсацію їх знецінення.

Необхідно зазначити, що проведений державним виконавцем розрахунок індексації заборгованості по аліментах здійснений з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, однак вказана обставина не впливає на правильність висновків суду щодо відмови у задоволенні скарги. Колегією суддів при перевірці розміру індексації, що підлягав нарахуванню та стягненню з боржника, встановлено, що його розмір є значно меншим ніж визначено державним виконавцем. Зважаючи, що боржником у добровільному порядку сплачено 16318, 60 грн індексації та не оспорено його розмір, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок індексації заборгованості по аліментах приведе до погіршення становища стягувача, що не може бути виправданим у справах, що стосуються прав та інтересів неповнолітніх осіб. Разом з тим оскільки скарга подана ОСОБА_1 суд не може зменшити суму отриманої нею від боржника індексації розміру аліментів оскільки буде порушено принцип заборони повороту до гіршого (Постанова КЦСВС від 24.05.2023 у справі №179/363/21).

ОСОБА_1 не надано власний розрахунок індексації боргу по аліментах, а її усні пояснення в суді апеляційної інстанції, щодо підставності вимог, ґрунтуються на помилковому трактуванні Порядку проведення такої індексації.

Судом встановлено, що державним виконавцем надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів стягувачу у відповідності до її заяви від 12.01.2026, яка надійшла до відділу 13.01.2026.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 зверталась раніше до відділу з приводу видачі розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та видачі довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів боржником і їй не було надано відповідної інформації.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 ствердила, що з моменту відкриття у 2019 році виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа№161/5906/19 про стягнення аліментів по 2026 рік вона не цікавилась станом виконання даного виконавчого документу, з покликанням на необізнаність з положеннями закону, який регулює дані правовідносини.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення,та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Положення частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII не передбачають поетапного (щорічного) накладення штрафів у розмірах 20, 30 та 50 відсотків за кожен окремий рік прострочення, як це зазначає скаржниця.

Вказана норма встановлює одноразове застосування відповідного розміру штрафу залежно від сукупного розміру заборгованості, що визначається на момент її обчислення, а також можливість подальшого накладення штрафу виключно у разі збільшення заборгованості на суму, що перевищує розмір платежів за один рік.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 310/2210/21, наявність або відсутність вини боржника, її ступеня у несплаті аліментів і виникненні заборгованості не є критеріями для вирішення питання про накладення штрафу відповідно до частини 14 статті 71 Закону № 1404-УІІІ. Державний виконавець не зобов`язаний, накладаючи штраф, перевіряти причини, через які боржник не сплачував аліменти або сплачував їх несвоєчасно чи не повністю.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №2610/27695/2012, дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу.

Отже, положенням ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право накласти на боржника штраф виключно за наявності двох обставин: по-перше - наявність заборгованості у розмірі, що зумовлює накладення штрафу (розмір, що перевищує суму аліментних платежів за один рік і більше), по-друге, наявність такої заборгованості на момент винесення постанови про накладення арешту.

З огляду на це, твердження скаржника щодо необхідності поетапного нарахування штрафів за кожен рік прострочення є помилковим та таким, що не відповідає змісту норм чинного законодавства.

Таким чином, при визначенні підстав для накладення штрафу відповідно до частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII враховується виключно сума заборгованості зі сплати аліментів, як невиконаного основного зобов`язання боржника.

У зв`язку з наведеним, індексація аліментів не підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості для цілей застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 71 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до вказаної норми розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним або приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом. Водночас наведене положення підлягає застосуванню незалежно від способу визначення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі), оскільки регулює саме порядок визначення та оспорювання розміру заборгованості як такого.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про відсутність в діях державного виконавця порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження» під час проведення розрахунку заборгованості за аліментами та накладення штрафу на боржника.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 372, 374, 375, 382, 383, 384, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: