Рішення від 09 вересня 2025 р. у справі №761/42131/21 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42131/21

Провадження № 2/761/601/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2021 року ГУ ПФ України в м. Києва (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебував на обліку в ГУ ПФ України в м. Києві та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку з зарахуванням відповідача на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, 01.11.2020 позивач припинив виплату відповідачеві пенсії. За період з 18.03.2020 по 31.10.2020 утворилась переплата пенсії у розмірі 72 137,13 грн.

Позивач звертався до відповідача із відповідними листами з метою врегулювання питання щодо відшкодування надміру виплачених коштів, однак такі листи були залишені відповідачем без реагування.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отримані кошти у сумі 72 137,13 грн. та витрати по оплаті судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Макаренко І.О.

На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 23.04.2025 №01-08-1267, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

20.05.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

13.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні. У відзиві відповідач зазначив, що 05.10.2024 йому була виплачена пенсія у розмірі 84 003,84 грн за період з 18.03.2020 по 31.10.2020. Одразу після чого відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення виплати пенсії у зв`язку із початком проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі України. Після цього відповідач не отримував жодних пенсійних виплат. Зазначає, що він діяв добросовісно, правових підстав для повернення виплачених відповідачеві коштів немає.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, 05.06.2025 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечував проти розгляду справи без участі представника позивача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі позивача та відповідача, які будучи своєчасно повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФ України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2020 на рахунок відповідача було зараховано пенсійні виплати у розмірі 84 003,84 грн.

09.10.2020 відповідач звернувся до позивача із письмовою заявою про припинення виплати пенсії, у зв`язку із початком проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується копією заяви відповідача та не оспорюється позивачем у справі.

У зв`язку із поновленням на службі, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії та знято його з обліку в ГУ ПФ України в м. Києві, що підтверджується копією Атестату про зняття з обліку №2307.

Згідно розрахунку позивача, за період з 18.03.2020 по 31.10.2020 утворилась переплата пенсії у розмірі 72 137,13 грн.

Позивач звертався до відповідача з листами про добровільне повернення безпідставно отриманих коштів у вказаному розмірі, однак такі листи позивача були залишені без реагування відповідачем.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Пункт 2 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі по тексту - Порядок), переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Згідно з п. 4 Порядку, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, в разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14 та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі №545/163/17.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами те, що ним було здійснено переплату пенсії відповідачу з причин рахункової помилки, а також судом не встановлено недобросовісності набувача грошових сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги сумлінність поведінки одержувача коштів, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 1215 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,ст. ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.В. Аббасова