Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №759/30036/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/30036/25

пр. № 2/759/5201/26

29 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши в підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

10 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Волковим П.О., до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.

Позов обґрунтований тим, що:

- позивач і відповідачка тривалий час проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

- позивач і відповідачка є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- за життя ОСОБА_3 позивач заяву про визнання батьківства не подав.

У зв`язку з наведеним просив установити факт його батьківства до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 квітня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника позивача, адвоката Волкова П.О., про зміну предмета позову, мотивована тим, що у прохальній частині позову була допущена описка.

З урахуванням зміненого предмета позову, позивач просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У підготовче засідання позивач та його представник не з`явилися. 29 квітня 2026 року, до початку підготовчого засідання, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідачки.

Позиція відповідачки

Відповідачка позов визнала повністю.

23 квітня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника відповідачки, адвокатки Аваєвої Н.В., подана 21 квітня 2026 року, про визнання відповідачкою позову в повному обсязі.

У підготовче засідання відповідачка не з`явилася. 29 квітня 2026 року, до початку підготовчого засідання, подала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

ІІ. Процесуальні дії суду

17 грудня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору в повному обсязі, ненадання неналежних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідачки.

12 січня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 12 лютого 2026 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді підготовче засідання, призначене на 12 лютого 2026 року, суд відклав на 26 березня 2026 року.

На підставі клопотання представника позивача, підготовче засідання, призначене на 26 березня 2026 року, суд відклав на 29 квітня 2026 року

16 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про прийняття заяви про зміну предмета позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва 09.06.1995, актовий запис № 1035, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (а.с. 25).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, виданим Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2025 за № 00052306336, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 40).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області04.11.2024, актовий запис № 147 (а.с. 39).

Згідно з довідкою, виданою відділом реєстрації/зняття місця проживання громадян, формування і ведення реєстру територіальних громад Управління «Центр надання адміністративних послуг» Білогородської сільською радою Бучанського району Київської області 26.08.2025 за № 04-19/1935, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею проживають: чоловік, ОСОБА_1 , син, ОСОБА_5 , внук, ОСОБА_6 (а.с. 28).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, встановлення правовідношення (пункт перший частини другої статті 18 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Стаття 7 Конвенції визначає, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 53 Кодексу України про шлюб та сім`ю (далі - КпШС України), чинного на час народження ОСОБА_3 , походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 201/3963/16-ц Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Частина третя статті 53 КпШС України не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 206 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 201/3963/16-ц визначив, що визнання батьківства відповідачем у справі є необхідною і достатньою підставою для задоволення такого позову, виходячи з тлумачення ст. 53 КпШС України.

Відповідачка позов визнала повністю. Таке визнання, з урахуванням наявних у справі доказів, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визнання позивача батьком ОСОБА_3 забезпечить ефективний захист його невизнаного права, що свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «Універсал Банк» № ТМ6Н-ЕРСХ-А705-Х77В від 10.12.2025 (а.с. 1) та платіжною інструкцією АТ «Сенс Банк» № 5Е6Х-7Х79-BXFZ-X9LV від 05.01.2026 (а.с. 64).

Доказів понесення інших витрат сторони не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Повне рішення суду складене 11 травня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко