Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №759/27230/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/27230/25

пр. № 1-кп/759/714/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000572 від 03 травня 2025 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, тимчасово безробітного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

02.05.2025 приблизно о 20 годині 54 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Заз Sens», н.з НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині Кільцевої дороги у м Києві зі сторони вулиці М. Трублаїні у напрямку просп. Л. Курбаса, зі швидкістю 107,31 км/год. + 7,59 км/год., яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год.

В цей час, на тротуарі, розташованому ліворуч від проїзної частини (по ходу руху автомобіля марки «Заз Sens», н.з НОМЕР_1 ) стояв пішохід ОСОБА_7 .

Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.4: У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, маючи об`єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та усвідомити, що швидкість керованого ним автомобіля понад вдвічі перевищує максимально дозволену на даній ділянці, і як наслідок обрати безпечні прийоми керування, будучи обізнаним, що вибір швидкісних параметрів руху залежить від односторонньої вольової активності водія, наражаючи на небезпеку інших учасників, усвідомлюючи, що своїми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, рухаючись в четвертій (крайній лівій) смузі проїзної частини Кільцевої дороги у м. Києві, не переконався що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам, розпочав перестроювання ліворуч, в процесі виконання якого, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та навпроти будинку № 1 по вул. Зодчих, виїхав за межі проїзної частини ліворуч, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 (який стояв на тротуарі), після чого скоїв наїзд на металевий колесовідбійник.

В результаті вищевикладеного, пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження, з якими його було госпіталізовано до КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва», де останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер під час стаціонарного лікування.

Так у ОСОБА_7 було виявлене тілесне ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла: переломи лобної кістки, очниць, решітчастої кістки, тіла основної кістки та правих її крил, правої скроневої кістки, луски потиличної кістки; крововиливи під і над оболонки, в тканину і шлуночки головного мозку, крововиливи в його тканину, вогнищеве розмічення лобних часток мозку, забійна рана в лобній ділянці, синець (крововилив у м?які покрови голови) від лоба до лівої брові; крововиливи, синці і забійна рана на верхній повіці; садна на лівій брові та спинці носа, переломи кісток носу; крововилив на повіках і в склеру правого ока; садна і крововиливи на нижній губі; фрагментарно-осколковий перелом правої гомілкової кістки, перелом правої малої гомілкової кістки; крововиливи та розмізчення у м?яких тканинах правої гомілки; крововиливи у м?язи правого стегна; крововиливи, розмічення та відшарування м?яких тканин по задній півокружності лівої гомілки та в зоні підколінної ямки; перелом лівої малої гомілкової кістки в зоні зовнішньої її щиколотки, перелом лівої великої гомілкової кістки в зоні її виростків; садна і забійна рана на правому лікті; садна на задній поверхні правого передпліччя та кисті; крововиливи в колінні і лівий гомілково-ступневий суглоб; перелом правої ключиці, переломи правих 6 і 7 ребер на межі хрящової їх частини, 4 і 5 правих ребер по біляхребтовій лінії і 8 та 9 правих ребер по середній пахвовій лінії; переломи лівих 2 - 4 ребер по лопатковій лінії; розгинальний перелом хребта між 4 і 5 грудними хребцями з переломом остистого відростку 4 грудного хребця; крововиливи під і над оболонки спинного мозку; надриви правого купола діафрагми, розриви правої частки печінки, розриви селезінки; надрив устя нижньої порожнистої вени. Поєднана травма тіла у ОСОБА_7 (множинні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів і м?яких тканин) виникла 2 травня 2025 року в результаті зіткнення легкового автомобіля з пішоходом (первинний контакт справа і ззаду). Ушкодження у ОСОБА_7 (поєднана травма тіла) мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Між ними і настанням смерті ОСОБА_7 існує прямий зв`язок. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 є набряк головного мозку з дислокацією його стовбура в потиличний отвір на фоні поліорганної недостатності, які напряму розвинулись в результаті отриманої поєднаної травми тіла.

Таким чином в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної події.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування в діях водія ОСОБА_3 виявлено порушення вимог п. 1.5, підпункту «б», п. 2.1, підпункту «б», п. 2.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вищевикладених обставин, визнав повністю, щиро розкаявся та надав покази за змістом яких 02.05.2025 приблизно о 21 год. він, керуючи автомобілем марки «Заз Sens», н.з НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині окружної дороги у напрямку ст. м. «Академмістечко» в м. Києві, зі швидкістю приблизно 90 -100 км/год., на спідометр не дивився, їхав у потоці транспортних засобів, під час виконання маневру перестроювання (хотів повернутися в лівий ряд), не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням, врізався у відбійник та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Після ДТП одразу викликав швидку та в наступному поїхав у лікарню, щодня відвідував потерпілого в медичному закладі, шукав донорів крові. В подальшому був на похороні ОСОБА_7 та родичам відшкодував витрати на поховання, з родичами загиблого знаходиться постійно на зв`язку та надає необхідну допомогу. Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що ним було допущено порушення пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, про скоєне дуже жалкує, неодноразово просив вибачення у родичів потерпілого, попросив і в судовому засіданні.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує обставини вчинення злочину, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до ст.ст. 12, 25 КК України, до необережного тяжкого злочину, форму й ступінь вини обвинуваченого, відомості про його особу, який тимчасово безробітний, з 2014 року долучився до лав громадської організації «Українська Народна Самооборона», допомагаючи організовувати заходи та виконуючи доручення Головного штабу організації в м.Києві, за що неодноразово отримував подяки, позитивно характеризується вказаною організацією та за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, раніше несудимий.

Відповідно до досудової доповіді, наданої органом пробації щодо ОСОБА_3 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Крім того, суд бере до уваги думку потерпілої ОСОБА_6 , яка повідомила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, її родина пробачила ОСОБА_3 , за цей час останній регулярно відвідує та допомагає, зокрема, по господарству матері померлого внаслідок ДТП ОСОБА_7 , просила суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі.

Судом також враховано посткримінальну поведінку ОСОБА_3 , який після дорожньо-транспортної події викликав карету швидкої допомоги, відвідував потерпілого ОСОБА_7 в лікарні, надавав необхідну допомогу, компенсував витрати на поховання, неодноразово просив вибачення у потерпілої сторони та на даний час надає родичам померлого ОСОБА_7 посильну допомогу.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення; а також добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з принципів розумності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на конкретні обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, його поведінку до, під час та після його скоєння, наявність по справі обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначає йому покарання в межах санкції статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило тяжкі наслідки, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначене покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Накладений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 14.05.2025 року (ун.№761/18671/25) арешт на автомобіль марки марки «Заз Sens», н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , згідно вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Розмір витрат на залучення експертів становить 8468, 30 грн., а саме: судова автотехнічна експертиза - 3565,60 грн. (висновок експерта від 22.05.2025 № СЕ-19/111-25/27910-ІТ); судова фототехнічна експертиза (висновок експерта від 10.06.2025 № СЕ-19/111-25/29057-ФП)- 2228, 50 грн.; судова автотехнічна експертиза (висновок експерта від 19.06.2025 № СЕ-19/111-25/36363-ІТ) - 2674,20 грн., та підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст. 124 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.2 ст.286, ст.ст. 50, 66,67,75,76 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 22 травня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у розмірі 8468(вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 30 коп.

Арешт на автомобіль марки «Заз Sens», н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2025 року, - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Заз Sens», н.з НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20 Б, - повернути власнику ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1