Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №756/14258/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/14258/25

Провадження № 2-о/756/65/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

22 травня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту належності будинку на праві приватної власності,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною заявою, в якій просив встановити факт належності йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6522310100:01:001:1488.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . За твердженням заявника, вказаний будинок зареєстрований у реєстровій книзі за № 4321 та у Херсонському МБТІ на праві власності за ОСОБА_1 , інвентарна справа № 4437. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6522310100:01:001:1488, державний акт про право власності на земельну ділянку додається. Право власності на будинок набуте заявником до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, отже, станом на сьогодні воно не зареєстроване в цих реєстрах. У вказаному будинку заявник із сім`єю проживав до 2023 року.

Заявник зазначив, що після початку 24.02.2022 повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України він був змушений виїхати з будинку на підконтрольну Україні територію. Згодом заявник дізнався, що внаслідок воєнних дій будинок було пошкоджено.

На думку заявника, чинне законодавство передбачає право власників пошкодженого або знищеного нерухомого майна на отримання компенсації, однак для цього необхідна наявність державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомості.

Заявник зазначив, що звернувся до державного реєстратора з метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про належне йому право власності на будинок АДРЕСА_1 . За твердженням заявника, державний реєстратор направив відповідний запит до Херсонської військової адміністрації, однак відповіді на нього не надійшло, у зв`язку з чим провести державну реєстрацію права власності виявилося неможливим.

Заявник наголосив, що відсутність державної реєстрації права власності позбавляє його можливості отримати грошову компенсацію за пошкоджене житло, зруйноване внаслідок збройної агресії російської федерації.

На думку заявника, іншого способу підтвердити належність йому будинку на праві приватної власності, окрім звернення до суду із заявою про встановлення відповідного юридичного факту, не існує.

Заявник також зазначив, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи Голопристанський район Херсонської області увійшов до складу Скадовського району Херсонської області. Крім того, заявник зауважив, що як внутрішньо переміщена особа фактично проживає у м. Київ, у зв`язку з чим звернувся до суду за місцем фактичного проживання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року відкрито окреме провадження у справі та призначено судовий розгляд.

30.10.2025 від представника заінтересованої особи надійшли пояснення, в яких він просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заяву з мотивів, наведених у ній, та просив її задовольнити.

Заявник підтримав позицію представника.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У письмових поясненнях, поданих 30.10.2025, просив здійснювати розгляд справи без участі представника Департаменту.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 24.02.1987, виданим виконкомом Голопристанської міської Ради народних депутатів.

Зі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок вбачається, що зазначений будинок зареєстровано в реєстровій книзі за № 4321, а право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_1 у Херсонському МБТІ; інвентарна справа № 4437.

Будинок № 57 розташований на належній заявнику земельній ділянці з кадастровим номером 6522310100:01:001:1488, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку.

Право власності на будинок було набуте ОСОБА_1 до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим відомості про це право в зазначеному реєстрі відсутні.

ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Духновської О.В. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором було направлено запит до Херсонської військової адміністрації, однак відповідь не отримано, у зв`язку з чим провести державну реєстрацію права власності не виявилося можливим, що підтверджується рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій № 76264682 від 25.11.2024.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.09.2023 № 3005-7001877758, ОСОБА_1 фактично проживає в АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються судом.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявники не мають іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.95 суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи те, що право власності заявника на будинок підтверджується свідоцтвом про право особистої власності від 24.02.1987, а також те, що на момент розгляду справи у заявника наявні оригінали правовстановлюючих документів на цей будинок, земельну ділянку, на якій він розташований, суд вважає, що вимога про встановлення факту належності будинку на праві власності підлягає задоволенню. Суд враховує, що іншим шляхом заявник позбавлений можливості захистити свої права як власника будинку, оскільки за відсутності державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно він не має змоги реалізувати право на отримання компенсації за пошкоджене внаслідок збройної агресії російської федерації майно.

З огляду на викладене, суд вважає правильним заявлені вимоги задовольнити. Суд вважає, що в цьому випадку спір про право власності відсутній, оскільки неможливість підтвердження факту належності будинку на праві власності станом на 24.02.1987 зумовлює неможливість здійснення його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак жодним чином не свідчить про оспорення будь-ким, у тому числі заінтересованою особою, права власності заявника на це майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту належності будинку на праві приватної власності - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності будинку АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6522310100:01:001:1488.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 40452947, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО