Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №752/6478/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6478/26

Провадження №: 3/752/2752/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП

відносноОСОБА_1 дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання – АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер – НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

21.02.2026 о 19-й годині у приміщенні магазину “Фора” за адресою: м. Київ, просп. Науки, 24, де господарську діяльність провадить Товариство з обмеженою відповідальністю “Фора”, ОСОБА_1 скоїв таємне дрібне викрадення чужого майна на загальну суму 1 598,33 грн без податку на додану вартість (викрав шоколад “Мілка” у кількості 7 шт., узявши її з торгівельних полиць, будучи переконаним, що за його діями ніхто не спостерігає).

Частиною 1 ст. 51 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна (вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), шахрайство, привласнення чи розтрати.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені ч. 1 цієї ж статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 підтверджується наявними матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 530866 від 21.02.2026, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;

- довідка про вартість викраденого товару від 21.02.2026, де міститься опис товару, кількість, вартість з ПДВ і без;

- заява заступника керуючого магазином “Фора” ОСОБА_2 від 21.02.2026 про вчинення крадіжки на суму 1 598,33 грн без ПДВ;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 21.02.2026 про вчинення крадіжки у таємний спосіб в магазині невстановленою особою;

- письмові визнавальні пояснення ОСОБА_1 від 21.02.2026, в яких він підтверджує, що викрав в магазині “Фора” 7 шоколадок, проте був затриманий охороною магазину;

- рапорт оперативного чергового спецлінії “102” про фіксацію виклику з магазину “Фора”;

- витяг з журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення (зафіксовано дані про ОСОБА_1 як порушника за повідомленням від заявниці ОСОБА_2 ).

Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 21.02.2026 особу порушника встановлено на підставі паспорта громадянина України, йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбуватиметься у Голосіївському районному суді міста Києва. Також вбачається, що цей протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень щодо порядку його оформлення, змісту.

На виклик до суду ОСОБА_1 не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, заперечень по суті не направляв.

При цьому, суд (суддя) зауважує, що інформація про призначення до розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.

Отже, у справі, що розглядається, вжито всіх залежних від суду заходів для своєчасного та правильного вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повістки в порядку ст. 277-2 КУпАП.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі “Смірнов проти України” заява № 3655/02, п. 41 “Пономарьов проти України” заява № 3236/03).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов`язки (з`явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).

Як вказувалося вище, спростувань, заперечень, заяв, пояснень, клопотань від вказаної особи не надходило.

За наведених обставин та обґрунтувань, а також з огляду на те, що судом вжито достатньо заходів та вчинено процесуальних дій, спрямованих на недопущення порушення права особи на захист, розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Станом на 21.02.2026 розмір неоподатковуваного мінімуму у частині кваліфікації кримінальних або адміністративних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України для відповідного року, становив 1 664,00 грн.

Враховуючи викладене, дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності кваліфіковано правильно.

Оскільки ОСОБА_3 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, адже його винуватість доводиться сукупністю зібраних доказів, його визнавальними поясненнями, до нього слід застосувати передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної статті, при накладенні якого враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан.

Обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність є визнання винуватості.

Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд (суддя) вважає за належне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 23, 40-1, 51, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 110 (ста десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині судового збору – Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Бушеленко