Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №703/7470/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/7470/25

2/703/328/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

представника позивача – адвоката Багмет Н.М.,

представника відповідача – Назаренка С.М.,

представника третьої особи – адвоката Трояна Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в м. Сміла Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Новіков Ігор Миколайович, ОСОБА_2 , про зняття заборони на відчуження нерухомого майна та вилучення запису про обтяження,

установив:

06.11.2025 позивач звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Новіков Ігор Миколайович, про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, а саме будинку за адресою АДРЕСА_1 , а також вилучення запису про іпотеку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , батька позивачки, остання прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса із заявою відповідного змісту. 01.10.2025 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме будинок за адресою АДРЕСА_1 , однак постановою нотаріуса у видачі свідоцтва відмовлено через наявність заборони на відчуження нерухомого майна.

З відомостей Єдиного державного реєстру дізналася про існування іпотеки, що зареєстрована на підставі іпотечного договору від 04.05.2007, іпотекодавцем в якому є ОСОБА_2 , іпотекодержателем – ЗАТ КБ «Приватбанк». З приводу припинення іпотеки зверталася до АТ КБ «ПриватБанк», однак відповідна вимога залишена без належного реагування.

Посилаючись на безпідставність обтяження, що перешкоджає належним чином оформити правовстановлюючі документи, ті обставини, що ні позивачка, ні її батьки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не мали зобов`язань перед банком, не виступали іпотекодавцями, просила припинити заборону на відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а також вилучити запис про іпотеку із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 11.11.2025 відкрите провадження в справі, справу постановлено розглядати в загальному позовному провадженні, встановлений строк для подання учасниками справи письмових заяв по суті справи, призначене підготовче судове засідання.

Відповідач у встановлений судом строк із письмовим відзивом не звертався, однак 24.02.2026 із використанням системи «Електронний суд» представником відповідача подано письмову заяву, за змістом якої АТ КБ «ПриватБанк» не володіє інформацією про заборгованість ОСОБА_3 або укладені ним кредитні договори.

Третя особа, приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Новіков І.М. із письмовими заявами по суті справи не звертався.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 04.02.2026 залучено ОСОБА_2 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору.

18.03.2026 представником третьої особи із використанням системи «Електронний суд» подані письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_2 є іпотекодавцем за договором іпотеки, іпотекодержателем в якому є АТ КБ «ПриватБанк», відповідне обтяження зареєстроване та зберігає свою дію до припинення основного зобов`язання, або припинення права іпотеки із інших, передбачених чинним законодавством підстав. Позивачем не наведено жодних доказів припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання, припинення іпотеки із інших підстав. Вказане свідчить, що позивачка ОСОБА_1 успадкувала обтяжене іпотекою нерухоме майно, набула статусу іпотекодавця, відповідні обставини не мають наслідком припинення іпотеки. В задоволенні позову просив відмовити, оскільки припинення обтяження призведе до порушення прав та законних інтересів сторін іпотечного договору.

Ухвалою суду від 20.03.2026 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 20.04.2026.

В судовому засіданні представник позивача доводи позовної заяви підтримала та просила задовольнити на підставі наданих документів. Додатково пояснила, що ОСОБА_2 в березні 2007 року придбала у ОСОБА_4 будинок за адресою АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, такий надалі був посвідчений в нотаріальному порядку. Однак як покупець, не мала достатньо коштів для оплати за договором, тому отримала кредит в ЗАТ КБ «ПриватБанк», в забезпечення відповідного зобов`язання було укладено договір іпотеки того самого будинку. Надалі договір купівлі-продажу був розірваний на підставі судового рішення, що набуло законної сили, через невиконання його умов з боку покупця. На даний час банк не надає будь-якої інформації, що підтверджувала б наявність у позивачки, її батька, як спадкодавця, а також ОСОБА_2 як іпотекодавця, кредитної заборгованості, відтак підстави для обтяження нерухомого майна відсутні. Зареєстроване обтяження перешкоджає позивачеві розпоряджатися своєю власністю, тому просить його припинити, а також вилучити запис про іпотеку.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що АТ КБ «Приватбанк» не володіє інформацією про боргові зобов`язання ОСОБА_3 як особи, за якою залишається зареєстрованим право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів представником через систему «Електронний суд» 18.05.2026 подано письмову заяву, згідно із якою кредитний договір №CSS0GK00000196 від 04.06.2007, що укладений із ОСОБА_2 , припинений через виконання позичальником зобов`язання належним чином 05.08.2008, її заборгованість перед банком за кредитом, процентами, комісією чи штрафними санкціями – відсутня. Банк підтверджує припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання і таке є підставою для припинення іпотеки будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 23.03.2007 в справі №2-15/2007 року затверджена мирова угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за останньою визнане право власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 .

04.05.2007 право власності на вказане будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом із Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.05.2007 №14440198.

04.05.2007 між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладений договір купівлі-продажу жилого будинку із надвірними спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 .

04.05.2007 вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Новіковим І.М., запис в реєстрі №3108.

За п. 3 договору, право власності виникає в покупця із моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до п. 5 договору, покупцеві надана згода на заставу житлового будинку із надвірними спорудами в банківській установі для отримання кредиту.

Договір містить скасувальну умову – у разі невиконання банком чи покупцем зобов`язань щодо розрахунків за вказаний жилий будинок із надвірними спорудами, визначених п. 4 договору в термін до 35 днів із дати укладення договору, незалежно від обставин, що спричинили це, відповідно до ст. 212 ЦК України, договір розривається у відповідності із законодавством.

Згідно із п. 4, після державної реєстрації договору в БТІ, але не більше 5 робочих днів з моменту укладення договору, покупець та банк зобов`язуються укласти між собою кредитний договір на суму 20000,00 грн, виконання якого буде забезпечене іпотекою, де предметом застави буде той же житловий будинок із надвірними спорудами.

При цьому покупець зобов`язується сплатити суму договору 20000,00 грн протягом 2 банківських днів з моменту оформлення договору іпотеки (п. 2 договору).

04.05.2007 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Черкаське головне регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк», Центральним Смілянським відділенням та ОСОБА_2 як позичальником укладений кредитний договір.

За п. 1, 7 договору, банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти, зокрема 20000,00 грн для купівлі житлового будинку. Проценти сплачуються щомісячно, в розмірі 0,20% від суми кредиту. Договір діє до виконання сторонами зобов`язань за ним (п. 5.1 договору). Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором виступає іпотека житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Станом на 04.05.2007, 13-56 год житловий будинок під забороною не перебуває що підтверджується довідкою нотаріуса від 04.05.2007.

04.05.2007 між ОСОБА_2 як іпотекодавцем та Центральним Смілянським відділенням ЗАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателем укладений договір іпотеки №CSS0G00000196, за яким іпотекодавець передає в іпотеку жилий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №CSS0G00000196 від 04.05.2007, строк кредитування визначений із 04.05.2007 до 03.05.2027.

04.05.2007 договір посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М., зареєстрований в реєстрі під №3113.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 27.12.2007 в справі №2-2930/2007 р., що набрало законної сили 07.01.2008, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволений, розірваний договір купівлі-продажу будинковолодіння, укладений 23.03.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом 04.05.2007, запис в реєстрі №3108. Право власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , визнане за ОСОБА_4 .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26.07.2011 в справі №2-1369/11 р., що набрало законної сили 06.08.2011, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору, що не посвідчений нотаріально, дійсним, визнання права власності – задоволений, визнаний договір купівлі-продажу будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним, право власності на вказане будинковолодіння визнане за ОСОБА_3

11.07.2012 право власності на вказане вище будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 11.07.2012 №34785557.

13.12.2021 ОСОБА_3 все власне майно заповів ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В., запис в реєстрі №1738.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а 21.03.2025 в Смілянській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа.

Та обставина, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 є дочкою та батьком відповідно, підтверджується копіями паспорта громадянина України та свідоцтва про народження позивачки.

Із інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна – будинку за адресою АДРЕСА_1 (довідка №447477220 від 13.10.2025), встановлено, що право власності зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду від 26.07.2011. Заборона №4910349 на нерухоме майно зареєстрована 04.05.2007 приватним нотаріусом Новіковим І.М. на підставі договору іпотеки №CSS0GK00000196 від 04.05.2007, номер в реєстрі №3113 в інтересах ЗАТ КБ «ПриватБанк». Реєстраційний запис про іпотеку №4910205, іпотекодавець – ОСОБА_2 , строк виконання – 03.05.2027.

Представником відповідача в письмовій заяві визнано, що позикове зобов`язання ОСОБА_2 перед ЗАТ КБ «ПриватБанк», а також його правонаступниками, припинене 05.08.2008 виконанням, проведеним належним чином, а відомості про подібні зобов`язання ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 перед банком – відсутні.

01.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок за адресою АДРЕСА_1 , однак у видачі свідоцтва відмовлено через наявність іпотеки вказаного нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів законодавець у ч. 2 ст. 16 ЦК України визначає, зокрема й припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону №898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до визначення термінів, що наведене у статті 1 Закону №898-IV (тут і надалі - у редакції станом на час виникнення відповідних правовідносин ) основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Суб`єктами іпотечних правовідносин Закон №898-IV визначає іпотекодавця та іпотекодержателя. Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов`язанням. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

За ч. 2 ст. 3 Закону №898-IV взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та /або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження (рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року №8р/2020).

Відповідно до вимог статті 23 Закону №898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13) та Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 лютого 2015 року (провадження № 54/315), а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.05.2020 в справі №161/6253/15-ц.

За обставинами даної справи, всі обов`язки іпотекодавця після розірвання рішенням суду від 27.12.2007 договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 04.05.2007, перейшли до ОСОБА_4 у момент набуття права власності на предмет іпотеки і при цьому не має значення, чи була вона обізнана з тим, що вказане майно обтяжене, хоча із матеріалів вбачається, що нею була надана згода на заставу житлового будинку.

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону №898-IV, серед яких, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З набранням 06.08.2011 законної сили рішенням суду, право власності на будинковолодіння було набуте ОСОБА_3 , іпотека, що виникла на підставі договору від 04.05.2007, не була припинена у встановленому порядку.

Вказані обставини сторонами не заперечувалися та належним чином підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили та відомостями державного реєстру, за якими право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 11.07.2012 та станом на жовтень 2025 року, тобто вже після його смерті, залишилось зареєстроване за останнім.

Разом із тим, під час судового розгляду відповідачем визнано припинення зобов`язання іпотекодавця ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.05.2007 після 05.08.2008 внаслідок виконання обов`язку боржником за кредитним договором, що проведене належним чином.

Відомості про подібні зобов`язання ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 перед банком – відсутні та учасниками таких не повідомлялося.

З викладеного слідує, що після 05.08.2008 основне зобов`язання позичальника ОСОБА_2 перед банком, що виникло на підставі кредитного договору від 04.05.2007, припинене, отже відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №898-IV вбачаються підстави для припинення іпотеки.

З огляду на викладений висновок, підстави збереження чинності іпотеки станом на час набуття ОСОБА_1 права власності на обтяжене нерухоме майно в порядку, що передбачений ч. 5 ст. 1268 ЦК України, не потребують додаткового з`ясування, оскільки при набутті за рішенням суду права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 відповідні обставини, виходячи із ст. 599, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону №898-IV припинили існування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 02.06.2022 у справі №602/1455/20 (провадження № 61-475св22) у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

За обставинами даної справи, стороною позивача з використанням належних та допустимих доказів доведені підстави припинення основного зобов`язання, що виникло на підставі кредитного договору від 04.05.2007, зобов`язаною стороною якого була ОСОБА_2 , з 05.08.2008.

З матеріалів справи не вбачається існування будь-яких претензій майнового характеру банківської установи щодо ОСОБА_3 або ж ОСОБА_1 .

Суд не погоджується із аргументами третьої особи щодо вибору позивачем неналежного способу правового захисту з огляду на наступне.

Перехід права власності на предмет іпотеки можливий шляхом звернення стягнення, а також на добровільних засадах, тобто за правочином.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя) (постанова ВП ВС від 29.05.2019 в справі №310/11024/15-ц).

При цьому у разі переходу права власності на предмет іпотеки, іпотека зберігає чинність для нового власника майна, а новий власник майна набуває статусу іпотекодавця. Вказаний перехід права власності здійснюється в не заборонений законом спосіб, зокрема шляхом спадкування, а також відчуження на підставі правочинів, в останньому випадку за загальним правилом, сформульованим у ч. 3 ст. 9 Закону №898-IV, вимагається згода іпотекодержателя.

Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц).

Для обставин даної справи це означає, що після припинення права власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки, у відповідних правовідносинах по суті з`явився майновий поручитель, ОСОБА_4 , яка з огляду на вказане вище, не несла відповідальності за невиконання позичальником основного зобов`язання, однак на належне їй нерухоме майно могло бути звернене стягнення.

Разом із тим, відомості про звернення стягнення на будинок сторонами не повідомлялися.

За вказаних обставин судом не вбачається, які майнові права сторін іпотечного договору можуть бути порушені в разі зняття обтяження із нерухомого майна, стягнення на яке не зверталося та яке станом на час припинення основного зобов`язання належним виконанням, третій особі не належало.

При цьому заміна іпотекодавця у відповідних правовідносинах жодним чином не захищає прав та законних інтересів позивачки, яка набула в порядку спадкування право на нерухоме майно, обтяжене іпотекою, правові підстави якої припинили своє існування, а особа не була спадкоємцем боржника за основним зобов`язанням.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, державній реєстрації прав підлягають, серед іншого, обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - заборона відчуження та/або користування; іпотека.

За п. 9 ч. 1 ст. 27 того ж Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Водночас, відповідно до правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 в справі №522/1528/15-ц, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації. Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (постанова ВП ВС від 27.03.2019 в справі №711/4556/16-ц).

У Постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №914/1201/19 сформульовано наступний висновок: «Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у поточній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України №1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

В силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV, відомості про право особи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).

За змістом правових норм, викладених в п. 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про іпотеку (обтяження), тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі №278/3367/19, від 03.09.2020 року у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19.

З огляду на викладене, суд вважає належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача визнання іпотеки припиненою, зняття заборони на відчуження вказаного нерухомого майна, а також скасування державної реєстрації іпотеки та державної реєстрації обтяження нерухомого майна.

Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 за укладеним ОСОБА_2 із Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Черкаське головне регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» договором іпотеки від 04.05.2007 №CSS0G00000196, що посвідчений 04.05.2007 приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим Ігорем Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі під №3113 (реєстраційний номер обтяження №4910205 від 04.05.2007).

Зняти заборону на відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що накладена 04.05.2007 приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим Ігорем Миколайовичем (реєстраційний номер обтяження №4910349 від 04.05.2007) на підставі договору іпотеки від 04.05.2007 №CSS0G00000196, що посвідчений 04.05.2007 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Новіковим І.М., зареєстрований в реєстрі під №3113.

Скасувати державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію заборони відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що вчинені на підставі договору іпотеки від 04.05.2007 №CSS0G00000196, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Новіковим І.М., зареєстрованого в реєстрі під №3113.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Новіков Ігор Миколайович, адреса: м. Сміла Черкаської області, вул. Незалежності, 24.

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 22.05.2026.

Суддя І.В. Овсієнко