Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №703/2056/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2056/26

2/703/1773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі судового засідання Мельник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сміла в порядку спрощеного провадження цивільну справу №703/2056/25 за позовом:

ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

до

ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2

про зміну способу стягнення та збільшення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах якого діє адвокат Спіцина Юлія Андріївна з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.02.2011 по 25.04.2016 роки. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2016 року у справі № 703/1295/16-ц шлюб було розірвано. Позивач та відповідач від шлюбу мають спільних дітей. Сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З відповідачки ОСОБА_5 рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 у справі № 703/419/18 на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 19 лютого 2018 року і до повноліття дітей.

Як зазначено позивачем, що з цих підстав у відділі державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 56942820 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/419/18 від 06.06.2018 заборгованість ОСОБА_8 становить 259069 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам №25162/20.13-43 від 25.03.2026. Відповідачка 02.06.2021 змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією паспорта та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Також позивач вказує на те, що після розірвання шлюбу діти проживають разом із ним та перебувають виключно на його утриманні, тоді як відповідачка проживає окремо, участі у вихованні дітей не бере, з ними не спілкується та не сплачує аліменти у визначеному судом розмірі. Встановлений рішенням суду у 2018 році розмір аліментів на даний час є недостатнім для забезпечення належного утримання дітей та не покриває значної частини витрат на їх харчування, лікування, навчання, розвиток та інші щоденні потреби. При цьому позивач посилається на те, що діти ростуть, а їх потреби та витрати на забезпечення належного рівня життя істотно збільшились. Також зазначає про те, що заборгованість у відповідачки складає 259069 гривень станом на 25.03.2026. На дату подачі позову розмір аліментів які сплачуються відповідачкою відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 є меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів тобто менший за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому він є недостатнім для утримання двох дітей та забезпечення їх належного рівня життя необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. У зв`язку з наведеним позивач просить суд змінити встановлений рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 року розмір аліментів та стягувати з відповідачки на його користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки зусіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 06.04.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, в позовній заяві представник просила розглядати справу без її участі, наполягала на позовних вимогах та просила їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, проте надіслала заяву, в якій позов до себе визнала, просила справу розглядати без її участі.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 виданий Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 19 вересня 2018 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області 02 жовтня 2014 року).

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 у справі № 703/419/18 із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було стягнуто аліменти на утримання доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 19 лютого 2018 року і до повноліття дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню у справі, яка розглядається, оскільки мають преюдиційне значення.

На підставі зазначеного рішення суду видано виконавчий лист № 703/419/18 на виконання якого 08.08.2018 року відділом державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 56942820.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2016 року у справі № 703/1295/16-ц шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою ОСББ «Сузір`я -2» № 7 від 27.03.2026.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів чи стану його здоров`я може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий ч. 3 ст. 181 СК України).

При цьому слід відзначити, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

За положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13).

Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема те, що право на визначення підстави позову є виключеним правом позивача (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), а у взаємозв`язку із установленим статтею 12 цього Кодексу принципом змагальності сторін на позивача покладається обов`язок доведення визначеної ним підстави позову.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 визначив підставою його позову наявність додаткових витрат на розвиток та навчання дітей, зміна матеріального стану платника аліментів, а також недостатність аліментів, що стягуються за судовим рішенням.

Оскільки, відповідачка після розлучення добровільно не надавала позивачу грошових коштів на утримання дітей, не дбала про їх фізичний та емоційний стан, не приділяла їм належної материнської уваги позивачем було подано позовну заяву про стягнення з відповідачки аліментів.

Так, рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 року у справі №703/419/18 з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 19 лютого 2018 року і до повноліття дітей.

Відділом державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 56942820 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 року у справі №703/419/18 від 06.06.2018; заборгованість ОСОБА_2 станом на 25.03.2026 становить 259 069 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам №25162/20.13-43 від 25.03.2026.

Відповідачка 02.06.2021 року змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданий Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02 червня 2021 року.

Враховуючи наведені вище обставини у сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи позову про наявність правових підстав для зміни розміру та способу стягнення аліментів.

Таким чином, при визначенні аліментів у новому розмірі суд враховує обставини, що мають істотне значення, в тому числі матеріальне становище платника аліментів; обставини, що з віком потреби дітей зростають, що у свою чергу тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема з боку батька, з яким проживають діти, на забезпечення освіти гармонійного розвитку, медичного догляду, лікування та відпочинку; що суд вважає достатньою самостійною підставою для зміни розміру та способу аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, в контексті ст. 192 СК України, а тому з урахуванням вимог ст. 182 СК України, за умов розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання дітей двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Суд, ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 192 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення аліментів на утримання дитини– задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Сміла, Черкаської області, (ІПН НОМЕР_4 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 у справі № 703/419/18 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_5 ), уродженця м. Сміла, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнення за рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 у справі № 703/419/18 припинити станом на день набрання законної сили цим судовим рішенням та повернути його до суду після завершення виконання і погашення заборгованості по аліментах.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Сміла, Черкаської області, (ІПН НОМЕР_4 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 у доход держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Смілянського

міськрайонного суду О.О. Левчук