Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №696/341/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 696/341/26

2/703/1788/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 121218,73 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 березня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №57-007-850-2-20-Г відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 53251 грн 12 коп., строком з 12 березня 2020 до 10 березня 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Сторони погодили, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором складають єдиний договір.

Свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитом відповідачка не виконала. Згідно розрахунку заборгованість відповідачки становить 121218 грн 73 коп., з яких: 51273 грн 61 коп. – заборгованість за кредитом, 69945 грн 12 коп. – заборгованість за відсотками.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набула право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором №57-007-850-2-20-Г від 12 березня 2020 року.

ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 27 грудня 2024 року уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно умов указаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором №57-007-850-2-20-Г від 12 березня 2020 року.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», а в подальшому - ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03 вересня 2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Розмір заборгованості відповідачки підтверджується довідкою та виписками по особових рахунках позичальника.

Оскільки на даний час відповідачка ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, тому останній змушений був звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в порядку ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

У наданому суду відзиві відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї відсотків за кредитом або зменшити такі у зв`язку з її скрутним матеріальним становищем про що надала відповідні докази.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12 березня 2020 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 57-007-850-2-20-Г.

Пунктом 5.5. Кредитного договору визначено, що своїм підписом позичальник підтверджує, в тому числі, що із правилами, які розміщенні на офіційному сайті кредитодовця www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також умовами договору, ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у правилах, договорі та додатках до нього, жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів; укладання цього договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього договору; один оригінал цього договору із додатками, тарифи, паспорт споживчого кредиту ним отримані, з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення цього договору, а також графіком платежів у письмовій формі ознайомлений; до підписання цього Договору ознайомлений з інформацією, передбаченою ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов:

п.2.2 - кредит надається на строк з 12 березня 2020 року до 10 березня 2023 року включно;

п.2.3 - загальний розмір кредиту складає 53251 грн 12 коп.;

п.2.4 - процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 39,00% річних;

п. 2.17 - процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в пункті 2.2. Договору становить 0.1% річних.

Додатком №1 до кредитного договору №57-007-850-2-20-Г від 12.03.2020 є Графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту з Додатком №1 до нього, який містить основні умови кредитування та в якому визначено графік платежів за умовами кредитного договору.

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і надав позичальнику кредитні кошти в сумі 53251 грн 12 коп., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку з 12.03.2020 по 02.12.2022 та квитанціями від 12 березня 2020 року.

Відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, відкритого відповідачу в АТ «Мегабанк».

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 57-007-850-2-20-Г від 12.03.2020.

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 57-007-850-2-20-Г від 12.03.2020.

Вказане підтверджується договорами про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03 вересня 2024 року, договором про відступлення прав вимоги №1/12 від 27 грудня 2024 року, витягом з додатку №1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, реєстром боржників.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03 вересня 2024 року.

За правилом ч.1ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи, зокрема з копії кредитного договору, слідує, що правочин містить фізичний (власноручний) підпис відповідача, а не електронний підпис (ЕЦП/КЕП), передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У силу ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Як встановлено судом кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто він є чинним.

Із дослідженого у судовому засіданні кредитного договору, вбачається, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання вказаного договору.

У наданому суду відзиві відповідачка не заперечувала факт укладення кредитного договору між АТ «Мегабанк» та нею та отримання кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Єврокредит» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 57-007-850-2-20-Г від 12 березня 2020 року, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1,2 ст.1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до розрахунку заборгованості, розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № 57-007-850-2-20-Г від 12.03.2020 станом на 03.09.2024 склав 121218 грн 73 коп., що складається, зокрема, із заборгованості за кредитом (в тому числі простроченим) в сумі 51273 грн 61 коп.

Як вбачається з наданих суду доказів відповідачка взяті на себе зобов`язання в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором не виконала, кредитні кошти не повернула, відтак, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 51273 грн 61коп. є обґрунтованими.

Щодо нарахуванням відсотків, суд доходить наступного.

У наданому суду відзиві відповідачка просила відмовити у стягненні відсотків, або зменшити такі у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до п.2.2 Кредитного договору кредит надається на строк з 12 березня 2020 року до 10 березня 2023 року включно.

Пунктом 2.4 Кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 39,00% річних.

Відповідно до п. 2.17 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в пункті 2.2 Кредитного договору становить 0.1% річних.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір заборгованості відповідачки за відсотками за кредитним договором № 57-007-850-2-20-Г від 12.03.2020 становить 69945 грн 12 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі положень ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З системного аналізу вказаних положень кредитного договору від 12 березня 2020 року вбачається, що з 12 березня 2020 року по 10 березня 2023 року позивачем нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 39% річних, а в подальшому, за користування кредитом понад строк, тобто після 10 березня 2023 року, у розмірі 0,1% річних.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

У постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Відтак, з аналізу змісту вказаних правових висновків ВС та ВП ВС, стає зрозумілим, що кваліфікувати як несправедливі (а отже і недійсні) можна умови договору щодо нарахування санкцій за порушення однією зі сторін своїх договірних зобов`язань, у разі, якщо їх розмір вносить істотним дисбаланс у обсяг прав та обов`язків учасників правовідношення за договором.

У даному ж випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов`язань позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном).

Отже правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами у даній справі не має.

Суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодилася із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважала умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.

Разом з тим, як визначено умовами кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в пункті 2.2 Кредитного договору, становить 0.1% річних.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості з 01 квітня 2023 року по 01 вересня 2024 року відповідачці нарахована заборгованість за понадстрокове користування кредитом в розмірі 39% річних. Тоді як згідно умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитом понад строк становить 0,1% річних.

Судом самостійно проведено розрахунок відсотків річних за понадстрокове користування кредитом та встановлено, що за період з 01 квітня 2023 року по 01 вересня 2024 року з відповідача підлягає стягненню 73 грн 80 коп. відсотків за понадстрокове користування кредитом за визначений позивачем період.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 69945 грн 12 коп. підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 41079 грн 23 коп.

Інші заперечення відповідачки не спростовують викладені судом обставини та не свідчать про необґрунтованість вимог позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

У поданому суду відзиві відповідачка зазначила про необгрунтоване покладення на неї витрат на правничу допомогу.

Суд відхиляє вказані доводи відповідачки з огляду на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір від 01 липня 2025 року №1/07 про надання правничої допомоги, укладеної між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», вартість послуг від 01 липня 2025 року та акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12074455.

З наданих документів вбачається, що сторони погодили витрати на правничу допомогу за послуги надані адвокатським об`єднанням в сумі 11200 грн.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Надаючи оцінку співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, суд ураховує кількість підготовлених процесуальних документів представником позивача, а також кількість витраченого часу на інші дії.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді, є доведеними та обґрунтованими в сумі 5000 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2028 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 92352 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором, 2028 грн 40 коп. судового збору та 5000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 99381(дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят одна) грн 24 (двадцять чотири ) коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», адреса: 49001, м. Дніпро, Дніпропетровська область, пров. Ушинського, 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.Я. Биченко