Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №711/3950/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3950/26

Провадження № 2/711/2485/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя - Скляренко В.М.,

при секретарі – Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповіда льністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – Грибанов Д.В., який діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 09.01.2026р., – звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії №00-10514939 від 29.07.2025 року в загальній сумі 11 089,42 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 29.07.2025р. між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-10514939, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 6 000 грн. 23.01.2026 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №00-10514939 на загальну суму 11 089,42 грн., з яких: 6 901,60грн. – заборгованість по тілу кредиту; 2 687,82 грн. – несплачені відсотки за користування кредитом; 1500 грн. – штрафні санкції згідно умов договору.

Оскільки відповідачка не виконала своїх грошових зобов`язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

21.04.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак, в позовній заяві просив, у випадку неявки представника позивача в судове засідання, розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі доказів. Також, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення судової повістки на її номер мобільного телефону (повідомлення доставлене 23.04.2026р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29.07.2025р. між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі договір кредитної лінії №00-10514939 (далі – Договір кредиту), відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 6 000 грн. строком на 360 календарних днів, який зобов`язувалась повернути та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в порядку, передбаченим графіком платежів, але не пізніше 24.07.2026р. (останній день строку кредитування) /а.с. 12-20/.

У пункті 1.5 Договору кредиту сторони визначили, що стандартна процентна ставка складає 0,94% за кожен день користування кредитом. Додатково сторони погодили можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,24% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеному п. 1.4 договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту).

У п. 1.6 Договору кредиту сторони передбачили, що за надання кредиту позичальник сплачує кредитору одноразову комісію в розмірі 20% від суми кредиту, тобто 1 200 грн., яка сплачується в останній день строку кредитування.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів кожні 15 днів відповідно до графіку платежів.

Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту /а.с. 18-19/.

Разом з тим, умовами договору, а саме п. 6.4, визначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання за договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку в вигляді штрафу, а саме: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – у розмірі 300 грн.; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – у розмірі 600 грн.; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – у розмірі 900 грн.; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – у розмірі 600 грн.; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – у розмірі 600 грн.

Окрім того, умовами договору визначено, що у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від Позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії (п. 4.2.6 договору).

Як вбачається із детального розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії №00-10514939, після отримання кредиту відповідачка 11.08.2025р. здійснила одноразове погашення кредиту на загальну суму 500 грн., з яких зараховано: на погашення комісії – 224 грн., в зв`язку з чим залишкова заборгованість за комісією складає – 976 грн.; на погашення заборгованості за наданим кредитом – 74,40 грн., в зв`язку з чим залишкова заборгованість за кредитом складає – 5925,60 грн.; на погашення нарахованих станом на 11.08.2025р. процентів – 201,60 грн. В зв`язку із зазначеним, відбулося повернення відповідачки в графік та зафіксовано загальну суму заборгованості – 6 901,60 грн., яка складалася із заборгованості за кредитом в розмірі 5 925,60 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 976 грн. В подальшому, відповідачкою не здійснювалося жодного платежу на виконання умов вищевказаного договору.

В зв`язку із зазначеним, відповідно до складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» розрахунку, розмір заборгованості відповідачки за Договором кредиту станом на 23.01.2026р. складав 11 089,42грн., з яких: тіло кредиту – 5 925,60 грн., проценти за користування кредитом – 2 687,82грн.; комісія за видачу кредиту – 976 грн., штрафні санкції – 1 500 грн. /а.с. 21/.

23.01.2026 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №231226-МК/ЄАПБ, за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло шляхом купівлі належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги до боржників, що визначені в реєстрах боржників (п. 2.1, 2.2 договору), в тому числі і права кредитора за Договором №00-10514939 від 29.07.2025 року /а.с. 22-27/. Згідно витягу з реєстру боржників від 23.01.2026р. до позивача перейшло право вимоги за Договором №00-10514939 від 29.07.2025 року в розмірі суми заборгованості 11 089,42 грн. (заборгованість за тілом кредиту – 6 901,60 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 2 687,82 грн., заборгованість за штрафними санкціями – 1 500 грн.) /а.с. 26/.

Оскільки дотепер відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». При цьому, згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачкою було укладено Договір кредиту в електронній формі. На підставі такого договору відповідачкою 29.07.2025р. було отримано у кредит грошові кошти в сумі 6 000 грн., які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитними коштами в межах строку дії договору, але в порушення умов договору не зробила цього, внаслідок чого має не виконане грошове зобов`язання перед кредитором.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі простроченняповернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроковогоповернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідачки, яке належить кредитору за Договором кредиту, обумовлено дійсністю договору факторингу №231226-МК/ЄАПБ від 23.01.2026р., на підставі якого право вимоги кредитора було відступлене на користь позивача.

В даному випадку предметом позовних вимог є заборгованість, що обчислена первісним кредитором та складається із заборгованості за тілом кредиту, а також нарахованими первісним кредитором процентами за користування кредитом,комісією за видачу кредиту та штрафами.

Аналіз змісту наданого позивачем розрахунку свідчить, що заборгованість розрахована та обчислена первісним кредитором за період користування кредитом з 29.07.2025р. по 29.09.2025р. включно, тобто за 63 дні фактичного користування кредитом. При цьому, розмір процентів перші 15 днів нараховувався за стандартною процентною ставкою 0,24% на день шляхом обчислення розміру процентів від залишку заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн., а в подальшому – за процентною ставкою 0,94 на день шляхом обчислення розміру процентів від залишку заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 925,60 грн.

Зазначений розрахунок відповідає умовам Договору кредиту, оскільки здійснений у відповідності до положень, передбачених п.п. 1.5, 1.5.2, 3.1-3.4, 6.4 Договору кредиту.

За таких обставин станом на 23.01.2026р. розмір заборгованості відповідачки складав наступні значення: тіло кредиту – 5 925,60 грн.; проценти за користування кредитом – 2 687,82 грн.; комісія за надання кредиту – 976 грн., штрафні санкції – 1500 грн.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом принципу диспозитивності, закріпленому у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті аргументів сторін, якими вони обґрунтовують свою процесуальну позицію.

В даному випадку предметом позовних вимог є стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 11 089,42 грн., з яких: 6 901,60 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 2 687,82 грн. – несплачені відсотки за користування кредитом; 1 500 – штрафні санкції.

Разом з тим, за обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що на підставі Кредитного договору відповідачкою було отримано у кредит суму коштів в розмірі 6 000 грн. Оскільки відповідачкою було сплачено 74,40 грн. – на погашення заборгованості за тілом кредиту, то відповідно сума заборгованості відповідачки за тілом кредиту складає 5 925,60 грн., про що і відображено у детальному розрахунку заборгованості /а.с. 21/. Окрім того, за умовами Кредитного договору, внаслідок отримання кредитних коштів, у відповідачки виникло також зобов`язання перед кредитором зі сплати комісії за видачу кредиту. В той же час, зобов`язання зі сплати комісії не є тотожним зобов`язанню з повернення кредитних коштів і не є складовим елементом тіла кредиту, а є оплатою послуг кредитодавця. Позивач у своїх заявах по суті справи не заявляв вимог про стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту, як і не обґрунтовував розміру залишку заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 901,60 грн. тим, що до складу такої суми включено суму комісії. За таких обставин, враховуючи зміст позовних вимог, підстави позову та доводи на обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 901,60 грн. підлягають частковому задоволенню в межах суми 5 925,60 грн., оскільки саме така сума є залишком заборгованості за тілом кредиту, а вимог про стягнення комісії за видачу кредитних коштів позивач не заявляв.

Окрім того, за обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що укладаючи Договір кредиту відповідачка погодила умови кредитування, в тому числі і розмір процентів за користування кредитом, а саме: у розмірі 0,24% за перші 15 днів користування кредитом (знижена процента ставка) та у розмірі 0,94% - на наступні дні користування кредитом (стандартна процентна ставка). Відповідні умови наявні у тексті Договору кредиту, у Паспорті споживчого кредиту та у Графіку платежів. Саме відповідно до таких умов і здійснено нарахування процентів за кредитним договором №00-10514939.

В даному випадку предметом позовних вимог є сума процентів, що нараховані за період користування кредитом з 29.07.2025р. по 29.09.2025р., тобто за 63 дні фактичного користування кредитом на загальну суму 2 687,82 грн. (із урахуванням сплаченої суми процентів 201,60 грн.) При цьому, розмір процентів нараховувався за зниженою процентною ставкою 0,24% на день за 15 днів користування кредитом та стандартною процентною ставкою 0,94% на день за 48 днів користування кредитом на суму залишку заборгованості по тілу кредиту, що відповідає положенням п.п. 1.5, 3.1-3.4 Договору кредиту. Отже фактично кредитор заявив вимогу про стягнення процентів, що нараховані в якості плати за фактичний період користування кредитними коштами, який є меншим від первинного погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за процентами на суму 2 687,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення із відповідачки на користь позивача.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки штрафних санкцій (штрафів) в розмірі 1 500 грн., то слід зазначити наступне.

Умовами кредитним договором №00-10514939 від 29.07.2025р., а саме п. 6.4 договору, погоджено розмір штрафів, які нараховуються у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання за договором, а саме: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – 300 грн.; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – 600 грн.; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – 900 грн.; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – 600 грн.; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання – 600 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків – протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Оскільки штраф за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 1 500 грн. нарахований відповідачці в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідачка є звільненою від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідачки на користь позивача немає.

За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 8 613,42 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662,40грн. /а.с. 1/.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 8 613,42грн., що складає 77,67% від ціни позову (8 613,42 грн. / 11 089,42 грн. * 100%).

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 067,89 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 77,67% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 067,89 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, реквізити IВAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором кредитної лінії №00-10514939 від 29.07.2025р. в загальній сумі 8 613,42 грн., а також судовий збір у розмірі 2 067,89 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22 травня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко