Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №711/11355/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/11355/25

Провадження № 2-а/711/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

представника позивача адвоката Попової І.П.

представників відповідача Самофал М.С., Зерщикової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Позивач через свого представника – адвокат Попова І.П., яка діє на підставі ордеру серії СА №1143016 від 24.11.2025р., – звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 21.11.2025р. № Ц/ЧК/26626/445/П/ПС Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №Ц/ЧК-16124/445/П від 01.08.2025р., який був винесений головним державним інспектором цього органу. Натомість позивач вважає притягнення його адміністративної відповідальності незаконним та протиправним з наступних підстав:

1) за змістом положень Законів України «Про охорону праці» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів, за суб`єктним складом, відповідальність несуть суб`єкти господарювання, а не їх працівники;

2) диспозицією ст. 188-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність лише за невиконання вимог приписів посадових осіб лише центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, а не його територіальних органів, а відтак невиконання вимог приписів посадових осіб територіальних органів Державної служби з питань праці не утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КУпАП;

3) стаття 231 КУпАП не містить положення про уповноваження посадових осіб територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за ст. 188-4 КУпАП, а відтак головний державний інспектор Крикун С.В., який є посадовою особою територіального органу Державної служби України з питань праці, не мав законних прав та повноважень одноособово, без достатньої правової підстави, розглядати справу про адміністративне правопорушення і накладати адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення передбачене статтею 188-4 КУпАП;

4) головний державний інспектор Крикун С.В. не уповноважений безпосередньо Державною службою України з питань праці на складання протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого статтею 188-4 КУпАП, а відтак не мав законних прав та повноважень складати протокол про адміністративне правопорушення № Ц/ЧК/26626/445/ПТ від 21.11.2025р., внаслідок чого такий протокол є недопустимим доказом і не може братися до уваги, як доказ вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням положень ч. 1 ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не вказано місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

5) порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, оскільки позивача не було заздалегідь повідомлено про час і місце розгляду відповідної справи, а розгляд справи мав формальний характер. В позові акцентується увага, що за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці державним інспектором був складений відповідний акт №Ц/ЧК/16124/445-Ц/ЧК/26626/П/445 від 21.11.2025р. Одночасно із складанням такого акту та наданням його на підпис позивачу, державним інспектором надано позивачу для підписання і заздалегідь складені та оформлені протокол про адміністративне правопорушення №Ц/ЧК/26626/445/ПТ від 21.11.2025р. (час складання зазначено: 10 год. 30 хв.) та постанову по справі про адміністративне правопорушення № Ц/ЧК/26626/445/П/ПС від 21.11.2025р. Отже державним інспектором взагалі проігноровано вимоги КУпАП щодо забезпечення можливості позивачу скористатися правом на ознайомлення з матеріалами справи, надати пояснення, скористатися своєчасною правничою допомогою захисника, що є прямим порушенням права позивача на захист;

6) державним інспектором належно не з`ясовано, не досліджено та не враховано документи, якими врегульовано питання виконання припису та законодавства про охорону праці, яким визначені обов`язки працівників КП «ЧЕТ» у сфері охорони праці. У позові звертається увага, що наказом КП «ЧЕТ» від 08.08.2025 року № 127 «Про виконання припису Держпраці від 01.08.2025р.» затверджено план заходів щодо усунення недоліків, зазначених в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони праці. Пунктом 1 плану заходів щодо усунення недоліків, зазначених в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони праці визначено начальника відділу охорони праці та начальника технічного відділу відповідальними за отримання дозволу на виконання робіт із збереження балонів із зрідженим (пропан-бутаном) та стисненими (кисень) газами. У свою чергу згідно п. 3.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. №15, організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавцем доручена організація цієї роботи. Оскільки позивач є керівником суб`єкта господарювання (директор підприємства), а відповідальними особами за виконання вимог припису є інші спеціалісти, яким роботодавцем доручена організація цієї роботи у КП «ЧЕТ», то безпосередньо позивач не є особою, на яку покладається відповідальність.

Отже, оскільки головним державним інспектором Крикуном С.В. не забезпечено дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав позивача, як особи, яка притягується до відповідальності, не з`ясовано обставини справи, які підлягали з`ясуванню, не зібрано та не досліджено докази, які мають значення для правильного розгляду справи, та не доведено складу адміністративного правопорушення визначеного ст. 188-4 КУпАП, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 188-4 КУпАП – закриттю.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 , фельдшером КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, уповноваженими посадовими особами Міжрегіонального управління відповідно до направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 10.07.2024 року №Ц/3.1/22585-24, у період з 16.07.2025р. по 27.07.2025р. було проведено позапланову перевірку КП «ЧЕТ». Результати даної перевірки оформлені Актом від 29.07.2025р. №Ц/ЧК/16124/445 та винесено Припис від 01.08.2025р. № Ц/ЧК/16124/445/П.

Припис від 01.08.2025р. №Ц/ЧК/16124/445/П виданий уповноваженою на те посадовою особою відповідача - головним державним інспектором відділу з питань безпеки праці Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Крикуном С.В., за наявності підстав, а саме: абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Відповідач, як територіальний орган Державної служби України з питань праці, є органом, що здійснює нагляд у сфері охорони праці, який має повноваження на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань охорони праці, а вимоги, які видаються Міжрегіональним управлінням, є законними вимогами посадових осіб центрального органу виконавчої влади в розумінні ст. 188-4 КупАП і є обов`язковими для виконання, у строк, визначений у Приписі в графі «Термін усунення порушень», тобто в даному випадку до 22.09.2025р.

У період з 20.11.2025р. по 21.11.2025р. відповідачем було проведено позапланову перевірку КП «ЧЕТ» на предмет виконання вимог припису та виявлено невиконання вимог п. 1, 8 припису від 01.08.2025р., що зафіксоване у відповідному акті від 21.11.2025р. Невиконання вимог припису (з посиланням на конкретні пункти) і є суть адміністративного правопорушення за ст. 188-4 КУпАП, внаслідок чого державним інспектором було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення, за результатом розгляду якого винесено оскаржувану постанову. При цьому, головний державний інспектор Крикун С.В. діяв у відповідності до положень п. 2 ч. 2 ст. 231, ч. 2 ст. 255 КУпАП.

У відзиві акцентується увага, що складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КупАП, є невиконання посадовою особою – директором Марченком Б.А. – законної вимоги щодо забезпечення усунення виявлених у приписі порушень. Покладання директором підприємства на інших працівників обов`язків щодо виконання вимог припису не звільняє його від відповідальності, оскільки контроль та кінцевий результат виконання вимог припису залишається за директором підприємства, яким в даному випадку є позивач – ОСОБА_1 . До того ж невизначеність терміну усунення порушення у п. 1 відповідного припису не звільняє керівника від адміністративної відповідальності за факт тривалого невиконання вимоги Припису станом на 21.11.2025р.

Відповідач зазначає, що позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КупАП, та ознайомлено зі ст. 63 Конституції України, про що свідчить його підпис у відповідних графах Протоколу про адміністративне правопорушення №Ц/ЧК/26626/445/ПТ від 21.11.2025р. Також була дотримана процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивачу було надано можливість надати пояснення, проте вони відсутні у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» відповідного протоколу. До того ж позивач був присутній безпосередньо в момент винесення оскаржуваної постанови та мав повну можливість ознайомитися з матеріалами справи, дати пояснення та скористатися правом на захист на місці.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова є правомірною, винесеною головним державним інспектор Крикуном С.В. з дотриманням усіх необхідних процедур та правових підстав, що виключає необхідність її скасування.

08.12.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку позовного провадження з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України.

15.12.2025р. на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив відповідача проти позову.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Попова І.П. – підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснила, що в діях позивача відсутні елементи складу правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КУпАП, а відтак відсутні законні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Зауважила, що фактично 21.11.2025р. одночасно із врученням позивачу акту про результати перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення йому було вручено і оскаржувану постанову, що свідчить про формальний розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення.

Представники відповідача – Самофал М.С. та Зерщикова Т.В. – заперечили проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Пояснили, що 20.11.2025р. головний державний інспектор Крикун С.В. здійснював перевірку на КП «Черкасиелектротранс» на предмет виконання вимог припису від 01.08.2025р. і виявив невиконання вимог пунктів 1 та 8 про що було повідомлено позивача та повідомлено, що 21.11.2025р. буде складено акт за результатами перевірки та протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188-4 КУпАП. 21.11.2025р. інспектор прибув на підприємство із складеними заздалегідь проектами відповідних документів. В присутності позивача було оформлено протокол та складено оскаржувану постанову, копії яких вручені позивачу. Будь-яких зауважень чи клопотань з боку позивача не було і він їх не заявляв.

19.05.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши надані учасниками справи суду докази, судом встановлені наступні обставини справи.

08.07.2025р. із ОСОБА_2 , яка працювала фельдшером КП «Черкасиелектротранс», стався нещасний випадок зі смертельним наслідком.

У період часу з 16.07.2025р. по 27.07.2025р. посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі – ЦМУ Держпраці) було проведено позапланову перевірку КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради (далі – КП «ЧЕТ»). За результатом перевірки був складений акт №Ц/ЧК/16124/445 від 29.07.2025р.

На підставі відповідного акту головним державним інспектором відділу з питань безпеки праці управління інспекційної діяльності у Черкаській області ЦМУ Держпраці Крикуном С.В. винесений припис №Ц/ЧК/16124/445/П від 01.08.2025р., відповідно до якого директора КП «ЧЕТ» Марченко Б.А. зобов`язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про працю.

Наказом КП «ЧЕТ» №127 від 08.08.2025р. затверджений план заходів щодо усунення недоліків, зазначених в приписі від 01.08.2025р. про усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони праці, та встановлено термін виконання вимог кожного пункту припису до 20.09.2025р. Також відповідним наказом контроль за його виконання покладено на начальника відділу охорони праці Євтушенко В.В.

Відповідно до направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), виданого на підставі наказу ЦМУ Держпраці №Ц/2/35368-25 від 18.11.2025р., в період з 20.11.2025р. до 21.11.2025р. інспектором Крикуном С.В. здійснювалась перевірка виконання вимог припису №Ц/ЧК/16124/445/П від 01.08.2025р. за результатом якої виявлено порушення вимог законодавства на КП «ЧЕТ» в частині невиконання пунктів №1, 8 припису №Ц/ЧК/16124/445/П від 01.08.2025р.: 1) роботодавець КП «ЧЕТ» не набув права на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: заповнення, злив і ремонт балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх зберігання; 2) роботодавець КП «ЧЕТ» не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не проведено навчання і перевірка знань з питань праці, яка проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов`язків. За результатом перевірки був складений акт №Ц/ЧК/16124/445-Ц/ЧК/26626/П/445 від 21.11.2025р.

Внаслідок виявлених недоліків 21.11.2025р. інспектором Крикуном С.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення №Ц/ЧК/26626/445/ПТ. Відповідно до такого протоколу: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді директора КП «ЧЕТ», вчинив адміністративне правопорушення, 21.11.2025р., що передбачено статтею 188-4 КУпАП, а саме: відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не виконав вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, а саме не виконані пункти № 1, 8 припису ЦМУ Держпраці №Ц/ЧК/16124/445/П від 01.08.2025р. Роботодавець не набув права на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: заповнення, злив і ремонт балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх зберігання. Роботодавець не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не проведено навчання і перевірка знань з питань охорони праці, яка проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов`язків (протокол №15 від 04.09.2024р., протокол №17 від 30.08.2024р., протокол №33 від 09.08.2024р.)».

За результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №Ц/ЧК/26626/445/ПТ позивача, як директора КП «ЧЕТ», притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., про що інспектором Крикуном С.В. складено відповідну постанову №Ц/ЧК/26626/445/П/ПС від 21.11.2025р.

Не погоджуючись з правомірністю дій інспектора Крикуна С.В. та заперечуючи наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з а. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України №2694-ХІІ від 14.10.1992р. «Про охорону праці» (далі – Закон №2964) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Статтею 39 Закону №2694 передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема:

- видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі – Положення №96), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пп. 50 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов`язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства.

Відповідно до пп. 54 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання вимог посадових осіб Держпраці.

Згідно з пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 21 Закону України №3166-VI від 17.03.2011р. «Про центральні органи виконавчої влади» (далі – Закон №3166) визначені загальні засади утворення та діяльності територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Частиною 3 статті 21 Закону №3166 передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади. Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Постановою КМУ №563 від 25.05.2011р. затверджено Типове положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади (далі – Типове положення).

Згідно з п. 3 Типового положення завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до пп. 2 п. 4 такого Типового положення територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний нагляд (контроль).

Відповідно до ст. 188-4 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 188-4 КУпАП виражається у невиконанні законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (формальний склад).

В цьому контексті слід зауважити, що аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що центральні органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження, як безпосередньо, так і через територіальні органи. При цьому територіальний орган хоча і є окремою юридичною особою публічного права, але діє та виступає від імені центрального органу виконавчої влади, а повноваження такого територіального органу обмежуються територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Тож в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці вимоги приписів посадових осіб територіального органу Держпраці щодо усунення порушень законодавства про охорону праці мають таку ж юридичну силу, як і приписи посадових осіб Держпраці, і є обов`язковими до виконання, а невиконання таких вимог санкціонується відповідальністю, передбаченою ст. 188-4 КУпАП.

Стосовно зауважень сторони позивача про розмежування на законодавчому рівні понять відповідальності за невиконання вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади та посадових осіб його територіальних органів, то суд зауважує наступне.

Положення ст. 39 Закону №2694 не передбачають розмежування статусу посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та його територіальних органів. Зазначене обумовлюється тим, що територіальний орган по суті є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади, а відтак посадові особи як центрального органу виконавчої влади, так і його структурного підрозділу, мають однаковий юридичний статус та однакові повноваження у сфері нагляду за додержанням законодавства про охорону праці. За таких обставин об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КУпАП, передбачає, як невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, так і його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів.

Відповідно до п. 1 Положення про ЦМУ Держпраці, затвердженого наказом Держпраці №170 від 23.09.2022р., Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження ЦМУ Держпраці поширюються на територію Чернігівської. Черкаської, Київської областей та м. Києва.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позапланова перевірка КП «ЧЕТ» здійснювалась головним державним інспектором ЦМУ Держпраці Крикуном С.В. з дотриманням передбаченого законом порядку і була обумовлена нещасним випадком зі смертельним наслідком, що трапився 08.07.2025р. з працівником КП «ЧЕТ».

Згідно з ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 КупАП від імені органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право головні державні інспектори, начальники інспекцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та їх заступники.

Отже, твердження сторони позивача про те, що головний державний інспектор Крикун С.В. не мав законних прав та повноважень одноособово розглядати справу про адміністративне правопорушення та накладати адміністративне стягнення, є безпідставне.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що на підставі акту №Ц/ЧК/16124/445 від 29.07.2025р. інспектором Крикуном С.В. був винесений припис №Ц/ЧК/16124/445/П від 01.08.2025р., відповідно до якого директора КП «ЧЕТ» Марченко Б.А. зобов`язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про працю. Копія такого припису була отримана позивачем 01.08.2025р., про що свідчить його підпис на приписі.

За змістом припису на позивача було покладено обов`язок по усуненню порушень законодавства у сфері охорони праці, а саме: пункт 1 - роботодавець КП «ЧЕТ» не набув права на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: заповнення, злив і ремонт балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх зберігання – термін усунення порушення не встановлений; пункт 8 - роботодавець КП «ЧЕТ» не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не проведено навчання і перевірка знань з питань праці, яка проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов`язків – термін усунення порушення до 22.09.2025р.

Наказом КП «ЧЕТ» №127 від 08.08.2025р. затверджений план заходів щодо усунення недоліків, зазначених в приписі від 01.08.2025р. про усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони праці, та встановлено термін виконання вимог кожного пункту припису до 20.09.2025р. Також відповідним наказом контроль за його виконання покладено на начальника відділу охорони праці Євтушенко В.В.

В період часу з 20 по 21 листопада 2025 року інспектором Крикуном С.В. під час перевірки виконання вимог припису від 01.08.2025р. встановлено, що вимог п. 1, 8 припису залишились без належного виконання, що зафіксовано у акті №Ц/ЧК/16124/445-Ц/ЧК/26626/П/445 та стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної позивачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо фактичного виконання ним вимог припису від 01.08.2025р., то суд звертає увагу, що аналіз змісту вимог припису від 01.08.2025р. свідчить, що ним чітко передбачено перелік заходів, які необхідно було вжити роботодавцю для усунення порушень вимог законодавства про охорону працю, і такі заходи передбачали отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки (п. 1) та проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці (п. 8). Для виконання таких заходів у приписі був визначений конкретний часовий проміжок. При цьому, суд звертає, що відсутність визначеної у приписі конкретної дати для виконання вимог п. 1, свідчить про те, що відповідні заходи можуть бути вчинені роботодавцем протягом максимально можливого строку, що може бути визначений для таких заходів. Так у приписі наявне застереження про те, що терміни усунення порушень визначаються посадовою особою Держпраці за погодженням із суб`єктом господарювання і не повинні перевищувати трьох місяців. Таким чином, слід виснувати, що для виконання вимог припису позивачу були встановлені наступні строки: п. 1 – до 01.11.2025р.; п. 8 – до 22.09.2025р.

Позивач є директором КП «ЧЕТ», а відтак саме він зобов`язаний в силу своєї посади здійснювати організацію та контроль за виконанням заходів, направлених на усунення порушень законодавства про охорону праці на підприємстві. Покладання позивачем на інших посадових осіб КП «ЧЕТ» обов`язків з фактичного виконання відповідних заходів не звільняє його від відповідальності за їх результат, оскільки контроль за організацію таких заходів та їх результат все одно залишається за директором підприємства.

Таким чином, підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст. 188-4 КУпАП стало незабезпечення ним, як посадовою особою роботодавця – директор КП «ЧЕТ» – законної вимоги щодо забезпечення усунення виявлених у приписі порушень.

Стосовно доводів сторони позивача щодо суб`єкта відповідальності за ст. 188-4 КУпАП, то суд зауважує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону 2694 передбачено, що за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Частиною 6 статті 43 Закону №2964 передбачено, що притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, положеннями Закону №2694 передбачено, що за порушення законодавства про охорону праці до суб`єкта господарської діяльності може бути застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, тоді як притягнення до відповідальності посадових осіб такого суб`єкта за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КУпАП, є працівник чи посадова особа роботодавця, на якого було покладено обов`язок з виконання законних вимог посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці.

Отже, беручи до уваги, що за приписом від 01.08.2025р. саме позивача, як керівника КП «ЧЕТ», було зобов`язано у визначений строк (крайній строк – до 01.11.2025р.) вжити конкретних заходів для усунення конкретно визначених порушень законодавства про охорону праці, але позивач не забезпечив належну організацію та виконання таких заходів, то доводи сторони позивач про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП є необґрунтованими.

Стосовно доводів сторони позивача про порушення процедури оформлення посадовими особами відповідача матеріалів та розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, то суд зауважує наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП. Тобто, з огляду на положення КУпАП протокол є актом, який повинен містити інформацію про конкретне діяння, яке ставлять у вину особі, виходячи з правової природи поняття адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що процедура перевірки посадовими особами відповідача виконання позивачем вимог припису від 01.08.2025р. тривала в період часу з 20 по 21.11.2025р. Сторона позивача не заперечувала тієї обставини, що позивачу було відомо про проведення на КП «Черкасиелектротранс» перевірки на предмет виконання вимог припису від 01.08.2025р., за результатами якої інспектором Крикун С.В. було складено акт за результатами проведеної перевірки та протокол про адміністративне правопорушення, які 21.11.2025р. були вручені позивачу.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення № Ц/ЧК/26626/445/ПТ від 21.11.2025р. містить всі необхідні відомості, що передбачені ст. 256 КУпАП зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. До того складання протоколу відбувалось у присутності позивача і позивача під розписку було ознайомлено зі змістом положень ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. При цьому, позивач не викладав ніяких пояснень у відповідному протоколі та не заявляв ніяких клопотань про відкладення розгляду такого протоколу інспектором Крикуном С.В., зокрема, з тих підстав, що позивач бажає скористатись правом на правову допомогу.

За результатом розгляду протоколу інспектором Крикуном С.В. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП із накладенням штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 188-4 КУпАП.

В оскаржуваній постанові належним чином обґрунтовано зміст підстав та обставин, які обумовили її винесення.

В цьому контексті слід зауважити, що положення КУпАП не забороняють складання протоколу про адміністративне правопорушення та його розгляд в один день. Наявні у ст. 277-2 КУпАП приписи щодо необхідності вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи, в даному випадку є незастосовними, оскільки така норма закону регулює лише порядок вручення повісток у випадках, коли справи про адміністративне правопорушення розглядається судом.

Не є підставою для визнання оскаржуваної постанови і ті обставини, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови мало формальний характер, оскільки інспектор Крикун С.В. прибув до КП «ЧЕТ» із вже заздалегідь заповненими бланками відповідних документів (акт; протокол; постанова). В цьому аспекті суд зазначає, що очевидним є те, що складання змістовних та значних за обсягом документів потребує значного часу та певних технічних засобів, внаслідок чого цілком виправданим та правомірним є виготовлення бланків таких документів або їх попереднє часткове складання із викладенням основного масиву інформації з використанням друкувальних засобів. В той же час складання будь-якого документу завершується його підписанням відповідною посадовою особою. Отже, попереднє складання посадовою особою проекту відповідного документу і подальше закінчення складання такого документу шляхом його підписання та виконання всіх необхідних процедурних дій, пов`язаних із складанням такого документу, не спотворює його сутності та змісту, а отже і не свідчить про протиправність таких дій.

Окремо слід зауважити, що враховуючи характер та зміст спірних правовідносин, очевидним є те, що позивач не був обмежений у своєму праві висловити зауваження щодо змісту складених у його присутності документах (акт; протокол; постанова), а також викласти свої письмові пояснення у таких документах. Отже доводи позивача про те, що розгляд справи мав формальний характер не свідчать про те, що внаслідок застосовної до позивача процедури відбулось порушення чи обмеження його законних прав та інтересів такого ступеню, що зумовлює необхідність визнання наслідків таких дій протиправними.

В цьому контексті слід зауважити, що формальні недоліки процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема, оформлення процесуальних документів на заздалегідь підготовлених з використанням друкувальної техніки проектах) самі по собі не нівелюють правомірності винесеного рішення суб`єкту владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки мають оцінюватись в аспекті істотності таких недоліків та змісту їх негативного впливу на реалізацію особою законних прав і свобод людини такого ступеню, що ставить під сумнів об`єктивність та обґрунтованість результату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протилежне розуміння процесуальних норм матиме ознаки надмірного формалізму, що суперечить суспільному інтересу у забезпеченні встановленого правопорядку, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання ними своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому, суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у постанові) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії відповідача. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За обставинам даної справи суду не надано доказів, які б свідчили про істотне порушення законних прав і свобод позивача, а також про необґрунтованість чи протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою. Надані відповідачем суду докази свідчать, що оскаржувана постанова від 21.11.2025р. була винесена внаслідок події правопорушення, передбаченого ст. 188-4 КУпАП, обставини якої підтверджуються належним обсягом доказів, що стало підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Будь-яких обставин, які свідчать про неповноту чи необ`єктивність розгляду відносно позивача справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, встановлено те, що така відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з дотриманням встановленої процедури на підставі належних та допустимих доказів уповноваженою особою. Крім того, стягнення призначене органом який виніс постанову визначено в межах санкції відповідної статті КУпАП, з врахуванням фактичних обставин справи. Таке стягнення відповідає засадам його призначення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає, що при ухваленні оскаржуваних позивачем постанов про притягнення до відповідальності факт вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення був доведений поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність ознак протиправної діяльності в діях уповноваженої посадової особи відповідача, які слугують належною правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови, а доводи позивача про істотне порушення його прав під час процедури розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Тож з урахуванням всіх обставин справи, перевіривши відповідність дій головного державного інспектора відділу з питань безпеки праці Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Крикуна С.В. вимогам ст. 2 КАС України при прийнятті постанови №Ц/ЧК/26626/445/П/ПС від 21.11.2025р., суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 188-4, 245, 251, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 20 травня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко