Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №572/6604/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 572/6604/25

Провадження № 2/572/933/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МОРОЗ Ю.М.

за участі :

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу №572/6604/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним заповіт, складений 26 грудня 2018 року ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сарненського РНО Білотіл Е.Ю. за реєстровим номером 2115.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у позовній заяві зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина на усе її майно, в тому числі, на житловий будинок загальною площею 54,2 м2, з надвірними будівлями, розташовані по АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті чоловіка – ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_6 виявив бажання успадкувати майно, що залишилось після смерті матері, в зв`язку із чим ОСОБА_9 , яка діяла від імені ОСОБА_6 , звернулась до державного нотаріуса Сарненської РДНК Рівненської області Рій К.Ю., яка відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , повідомивши, що спадкодавицею 26 грудня 2018 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського РНО Рівненської області, за реєстровим номером 215 на користь іншої особи на все майно, належне померлій на день смерті. Спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, отже, частка ОСОБА_6 у спадковому майні складає 1/6 частину.

Позивач вказує, що мати – ОСОБА_7 на момент посвідчення заповіту мала діагноз : атеросклеротична деменція, внаслідок чого неодноразово лікувалась у КЗ «ОПЛ с.Орлівка», а 31 липня 2018 року рішенням Сарненського районного суду Рівненської області за заявою ОСОБА_2 була визнана недієздатною.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що волевиявлення ОСОБА_7 під час посвідчення заповіту не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

З огляду на наведене, правочин, укладений заповідачем, має бути визнаний судом недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені довірителем вимоги, пояснила, щ ОСОБА_6 виявив бажання прийняти спадщину, що залишилась після смерті матері – ОСОБА_7 . При зверненні з цього питання до нотаріуса, позивач дізнався, що спадкодавцем укладено заповіт щодо належного їй майна на користь відповідача, а тому позивач має право лише на 1/6 частину спадкового майна.

Представник просить врахувати, що 21 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання матері недієздатною.

Ухвалою суду в межах вказаного провадження було призначено експертизу, за висновком якої ОСОБА_7 визнана такою, що не усвідомлює значення своїх дій, при чому, заповіт було складено після призначення судом експертизи, до цього спадкодавиця неодноразово проходила лікування в КП ОПЛ с.Орлівка, через що її волевиявлення не відповідало дійсній волі заповідача.

Заповіт є одностороннім правочином, через що на нього поширюється вимоги до правочинів.

Враховуючи наведене, представник позивача просить застосувати до заповіту, який є предметом позову, визначені законодавством наслідки недійсності правочину.

Відповідач ОСОБА_2 в суді заявлені до нього позовні вимоги не визнав повністю, підтвердивши, що мати дійсно мала вади пам`яті, вказує, що позивач неодноразово брав у неї кошти, які не повертав, забирали банківські картки, а тому він вирішив встановити опікунство, оскільки це було пов`язано із можливістю ОСОБА_2 самостійно блокувати банківські рахунки матері, з метою запобігання використання позивачем її грошових коштів.

Відповідач вказує, що мати дійсно перебувала у лікарні, а після лікування виявила бажання укласти заповіт на користь ОСОБА_2 , при чому останній вказує, що після лікування вона почувалась значно краще, самостійно виявила бажання розпорядитись майном.

Крім цього, відповідач пояснив, що він особисто супроводжував мати до нотаріуса, де посвідчувався заповіт, під час чого мати дії, які вчиняла, повністю розуміла.

Відповідач вважає, що даний позов ініційовано саме дружиною позивача, який через стан здоров`я самостійно не може вирішувати такі питання.

Представник відповідача підтримав позицію довірителя. Не заперечує, що судовим рішенням заповідача визнано недієздатною, через наявні у неї розлади пам`яті, проте звертає увагу на ту обставину, що вона проходила лікування, через що стан її здоров`я час від часу покращувався.

Отже, розладів особистості, внаслідок чого вона б не усвідомлювала значення своїх дій під час посвідчення заповіту, вона не мала.

Представник вказує, що 21 грудня 2018 року була мати сторін була виписана із медичного закладу та за власною ініціативою звернулась до нотаріуса, яка була зобов`язана пересвідчитись у дієздатності спадкодавця, проте посвідчила заповіт, що підтверджує ту обставину, що жодних сумнівів у добровільності укладення спадкодавицею заповіту вона не мала.

Належних та достатніх доказів на спростування вказаних обставин, на думку представника відповідача, позивачем суду не надано.

Позивачем було заявлено клопотання про забезпечення заявленого позову шляхом заборони Сарненській державній нотаріальній конторі Рівненської області вчиняти дії щодо оформлення спадщини у спадковій справі №106/2024 за заповітом, складеним ОСОБА_7 26 грудня 2018 року та посвідченим приватним нотаріусом Сарненського РНО Білотіл Е.Ю. за реєстровим номером 2115 – до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Клопотання задоволено ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28 січня 2026 року.

Позивачем, крім цього, заявлено клопотання про допит у судовому засіданні свідків.

Вказане клопотання судом також задоволено.

Інших клопотань заявлено не було.

Врахувавши думку сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу права на спадкування майна, яке залишилось після смерті спадкодавця.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Сторни не заперечують тієї обставини, що ОСОБА_7 укладався заповіт на користь сина – ОСОБА_2 .

Наявність спірного майна, належного ОСОБА_7 на час відкриття спадщини підтверджено дослідженими судом копіями рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2008 року, Інформацією, сформованою 04 грудня 2025 року за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» та технічним паспортом на будинковолодіння, відповідно до яких спадкодавця дійсно на праві власності мала будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку 1965 року забудови загальною площею 54,5 м2 та господарських приміщень.

Згідно із ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 липня 2024 року судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла у селищі Клесів Сарненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років.

Відповідно до статті 202 ЦКУ заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 1257 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 листопада 1958 року, доводить, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Відповідно до ст.1261 ЦК України, якою визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки – позивач відноситься до першої черги спадкування за законом після смерті матері, прийняв спадщину після її смерті, оскільки проживав із нею на час смерті (що доводиться копією довідки №1106 від 07 серпня 2025 року, виданої Клесівською селищною радою), отже, дійсно має право вимоги до відповідача.

Із матеріалів, долучених до позовної заяви, а саме : Витягу зі спадкового реєстру від 06 серпня 2025 року, Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23 серпня 2024 року та постанови завідувача Сарненської ДНК Рівненської області від 16 серпня 2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_7 із датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрито спадкову справу. Спадкоємцем за заповітом після смерті останньої прийнято спадщину відповідно до закону. В той же час, ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , в зв`язку із наявністю заповіту, посвідченого на користь іншої особи.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. При чому частиною й статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на ту обставину, що мати була визнана судом недієздатною, до цього тривалий час хворіла, через що зміст укладеного нею заповіту на користь відповідача не відповідав її волевиявленню.

На доведення вказаних вище обставин позивачем надано суду копії виписок із історії хвороби ОСОБА_7 №2552, №509, №1199, № 2305, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , №1310, відповідно до яких остання протягом 2017-2020 року проходила лікування у КЗ «ОПЛ с.Орлівка» з приводу атеросклеротичної деменції.

Допитана судом свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що позивача та його мати знала, оскільки працювала у школі разом із її сином ОСОБА_12 .

Про хворобу ОСОБА_7 знала зі слів, при зустрічі останнім часом вона свідка не упізнавала, могла заблукати. При зустрічі вона скаржилась на умови проживання, скаржилась, що ОСОБА_13 забирає кошти, ОСОБА_12 не памятала, вважала, що він помер, плутаючи події із життя.

Свідок пояснила, що з якого часу ОСОБА_7 захворіла, їй невідомо, однак, такий стан у неї був останні кілька років.

Наскільки тяжким був її стан свідок оцінити не може, пояснивши, що не має для цього відповідної медичної освіти.

Про обставини укладення заповіту свідкові нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 показала, що є невісткою позивача, в зв`язку із чим неодноразово відвідувала ОСОБА_7 . Пояснила, що останній час відвідувала її у 2018 році та була присутня під час того, як відповідач постійно погрожував та ображав як бабусю, так і ОСОБА_12 , а також безпосередньо свідка та її чоловіка ОСОБА_15 , провокував на сварки.

ОСОБА_16 була спокійна, усіх упізнавала до 2018 року, в подальшому вона нікого не упізнавала.

Про обставини укладення заповіту свідкові також нічого не відомо.

Одночасно, попри те, що свідок вважає, що ОСОБА_7 , яка не віддавала звіт своїм діям, повідомляла правдиві обставини щодо вчинення відносно неї ОСОБА_13 неправомірних дій.

Таким чином, наведені вище докази доводять наявність у спадкодавці певного захворювання, пов`язаного із розладом психіки.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року ОСОБА_7 дійсно була визнана недієздатною внаслідок психічного захворювання.

Однак, відповідно до наявної в матеріалах справи інформації – оспорюваний заповіт був посвідчений до визнання заповідача недієздатною, а саме – 26 грудня 2018 року.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано докази наявності у заповідача певного захворювання, внаслідок якого вона в подальшому була визнана недієздатною.

Однак, сторона має довести належними, допустимими та достатніми доказами наявність у стані заповідача таких змін у психіці, які б перешкоджали їй усвідомлювати значення своїх дій на момент укладення заповіту.

В даному випадку суд погоджується із позицією представника відповідача, що ключовим доказом у цій справі мав бути висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, про призначення якої позивач не клопотав.

Отже, суд вважає, що надані стороною позивача доказів недостатньо для того, щоб констатувати наявність у психіці заповідача на час посвідчення заповіту такого стану, який свідчить про те, що остання не усвідомлювала значення своїх дій.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_6 до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 1235, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_4 (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 ) до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ) про визнання недійсним заповіту, складеного 26 грудня 2018 року ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого приватним нотаріусом Сарненського РНО Білотіл Е.Ю. за реєстровим номером 2115 – відмовити, за їх безпідставністю.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_4 , застосовані ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28 січня 2026 року – у виді заборони Сарненській державній нотаріальній конторі Рівненської області вчиняти дії щодо оформлення спадщини у спадковій справі №106/2024 за заповітом, складеним ОСОБА_7 26 грудня 2018 року та посвідченим приватним нотаріусом Сарненського РНО Білотіл Е.Ю. за реєстровим номером 2115.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: