Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №570/1113/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1113/26

Номер провадження 2/570/1434/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В., з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів, -

в с т а н о в и в :

05.03.2026 р. представниця позивачки ОСОБА_1 – адвокат Андрієнко І.В. звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третини) всіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

Також представниця позивачки просить: припинити з моменту набрання рішенням законної сили подальше примусове виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08.03.2023 року у справі № 570/3921/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. У разі наявності заборгованості по аліментах за виконавчим листом по справі № 570/3921/22, просить проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання; стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 витрати позивачки на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог представниця позивачки вказує, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 з 24 травня 2014 року. У шлюбі у сторін народилась спільна дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 р. по справі № 570/348/17 шлюб було розірвано та неповнолітню дитину ОСОБА_3 залишено з матір`ю.

Відповідно до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08.03.2023 року у справі № 570/3921/22 було призначено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 71628374 від 24.04.2023 року розпочалось примусове стягнення аліментів.

Син ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом із позивачкою.

До листопада 2024 року відповідач не сплачував аліменти. Станом на кінець листопада 2024 р. після накладення арешту державним виконавцем на рахунки платника аліментів відповідач погасив борг та з того часу сплачує в місяць 2 000 грн.

Відповідач є працездатним, згідно відповіді ПФУ від 10.07.2025 р. проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , має офіційний дохід.

Протягом останнього року відповідач сплачував лише визначений судом розмір аліментів, жодної іншої допомоги на утримання та лікування дитини не надавав.

Розмір аліментів, присуджених до стягнення відповідно до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08.03.2023 року, є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Рівень витрат на дитину постійно зростає, дитина потребує значних витрат, які позивач не має можливості забезпечити за власні кошти та за присуджені аліменти, тому представниця позивачки просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.03.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представниця позивачки ОСОБА_1 – адвокат Андрієнко І.В. подала до суду заяву вх.№8731 від 08.05.2026 р., у якій просить розглядати справу без участі позивачки та її представниці за наявними матеріалами у справі; вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву до суду не подав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату і час розгляду справи належним чином, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень з боку позивачки, суд ухвалює заочне рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 13.08.2015 р. виконавчим комітетом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, актовий запис про народження №68 від 13.08.2015 р.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05.04.2017 р. розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 травня 2014 року виконавчим комітетом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (актовий запис №20); неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено з матір`ю. Рішення суду набрало законної сили 18.04.2017 р.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08.03.2023 р. ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 грн 00 коп., але не менше розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 10.04.2023 р.

На підставі виконавчого листа №570/3921/22, виданого Рівненським районним судом Рівненської області 12.04.2023 р., державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №71628374 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000,00 грн, але не менше розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у Постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст.12,81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є особою працездатного віку та спроможний належним чином виконувати свій обов`язок забезпечувати свою неповнолітню дитину.

Доказів наявності у відповідача на утриманні інших осіб, окрім неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріали справи не містять.

Відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Жодних доказів, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, про надання відповідачем додатково, окрім стягнутих рішенням суду аліментів, матеріального забезпечення дитини, матеріали справи не містять.

Представницею позивачки до позовної заяви додано відповідь на запит №279759808 від 10.07.2025 р. Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Із відповіді вбачається, що відповідач отримує заробітну плату/дохід застрахованої особи від військової частини НОМЕР_1 , - водночас, розміру доходів відповідача у згаданому документі не наведено.

Інших доказів на підтвердження суми доходів відповідача суду не надано.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Як встановлено у частині 2 статті 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зважаючи на зазначене вище, суд робить висновок, що присудження аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) на одну дитину відповідатиме мінімальному рекомендованому розміру аліментів, та сприятиме забезпеченню належного матеріального утримання дитини відповідного віку.

При цьому суд також враховує інтереси дитини, рівність обов`язку матері та батька по утриманню дитини, а також необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дитини, що, на думку суду, буде забезпечувати її нормальний духовний та фізичний розвиток.

За правилами ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в той час ст. 192 СК України, якою регулюються правовідносини щодо зміни розміру аліментів, не містить норми про те, що зміна розміру аліментів присуджується з дати звернення до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вона має право на звернення до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на дітей відповідно дост.185 СК України.

Відповідно дост. 185 СК Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню у рахунок відшкодування додаткових витрат, слід враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Щодо стягнення судових витрат позивачки на професійну правничу допомогу з відповідача суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Такі висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 31 травня 2023 року у справі №757/13974/21-ц.

У позовній заяві представниця позивачки просить стягнути з відповідача сплачені витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу стороною позивачки надано копію договору №86 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.12.2025 року та копію квитанції №4 від 09 січня 2026 року про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на рахунок АБ «Ірини Андрієнко» (ЄДРПОУ 45759937) грошових коштів у розмірі 16000,00 грн на підставі рахунку 3 від 10.12.2025 р. та договору 86 від 10.12.2025 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, який станом на час звернення позивачки із вказаним позовом до суду (05.03.2026 р.) становить 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів - задоволити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

Припинити з моменту набрання цим рішенням законної сили подальше примусове виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08.03.2023 року у справі №570/3921/22 (провадження №2/570/252/2023) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. У разі наявності заборгованості по виконанню рішення суду від 08.03.2023 року у справі №570/3921/22 - проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати останньої на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса останнього відомого місця реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.