Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №569/6884/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6884/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610268 від 09.03.2026 зазначено, що 05.03.2026, о 19 год 01 хв, в м. Рівне по вул. Княгині Ольги, 21, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, недотримався безпечного інтервалу та допустив наїзд на транспортний засіб «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований справа походу руху транспортних засобів, чим порушив вимоги п. п. 2.3 б, 13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень та завдано матеріальних збитків.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610293 від 09.03.2026 зазначено, що ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, 05.03.2026, о 19 год 01 хв, в м. Рівне по вул. Княгині Ольги, 25, повторно керував транспортним засобом «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610265 від 09.03.2026 зазначено, що 05.03.2026, о 19 год 01 хв, в м. Рівне по вул. Княгині Ольги, 25, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив її місце, чим порушив вимоги п. 2.10 а Правил дорожнього руху.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, вказав, що 09.03.2026 його викликав начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказав їхати до відділку поліції, підписувати всі документи про вчинення ним дорожньо-транспортної події та визнавати вину. Зазначив, що не вчиняв жодних адміністративних правопорушень, оскільки того дня не керував транспортним засобом«Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , за обставин викладених в протоколі. Вказав, що 05.03.2026 передав вказаний автомобіль в користування ОСОБА_2 , якому необхідно було дістатися додому в с. Олександрія Рівненського району. Просив закрити провадження у справі, так як не керував авто та не вчиняв адміністративних правопорушень.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Дудка І.О. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП. На доведення доводів посилався на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 .

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об`єктів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

Отже, умовами настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є наявність: 1) порушень учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, 2) пошкоджень транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, 3) причинного зв`язку між порушенням Правил дорожньогоруху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відсутність хоча б однієї з вищевказаних умов не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 1.10 ПДР дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

За змістом п. 1.10 ПДР залишення місця дорожньо-транспортної пригоди – це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Пунктом 2.10 а ПДР передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушеніправила дорожнього рухуі прагне до цього.

Згідно з ч. 5 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності може бути притягнуто, зокрема за повторне вчинення протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно з п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Таким чином, об`єктивна сторона складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124, 126 КУпАП, полягає в тому, що особа має обов`язково керувати транспортним засобом.

Відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Натомість, матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколах.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює водієм в ІНФОРМАЦІЯ_3 в підпорядкуванні ОСОБА_1 , останній є його командиром, вказав, що 05.03.2026 попросив у ОСОБА_1 в користування службовий автомобіль «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки йому необхідно було терміново доїхати додому в с. Олександрія Рівненської області, на що останній погодився та передав йому авто. Після чого він керуючи вказаним транспортним засобом «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , 05.03.2026, близько 19 год, в м. Рівне по вул. Княгині Ольги здійснив наїзд на інший транспортний засіб, проте відразу не відчув зіткнення та продовжив рух далі, а про подію дорожньо-транспортної події дізнався пізніше від ОСОБА_1 .

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що 05.03.2026, о 19 год 01 хв, в м. Рівне по вул. Княгині Ольги, 21, рухається транспортний засіб «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 , який згодом здійснив наїзд на транспортний засіб «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_3 , після чого продовжив рух далі та зник в невідомому напрямку. З даного відео неможливо встановити особу водія (файл «10.32.3.118_T102_O_Kn.Olgu 2_20260305185800_to_20260305190300», хронологічний відрізок: 19:00:40 і далі за відео).

Таким чином, наявними у матеріалах справи відеозаписами не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 05.03.2026, о 19 год 01 хв, в м. Рівне по вул. Княгині Ольги транспортним засобом «Mercedes-Benz ML270», д.н.з. НОМЕР_2 .

Не зафіксовано відеозаписом й факту перебування ОСОБА_1 за кермом цього автомобіля та будь-яких інших обставин, які б вказували, що саме він був його водієм.

Отже, за відсутності достовірно встановленого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 усі сумніви щодо доведеності його вини підлягають тлумаченню на його користь, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП.

Суд наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відтак провадження у справі слід закрити, у зв`язку із відсутністю об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії»Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину, обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК