Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №569/9235/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулася ОСОБА_1 , в якій просить суд розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 26.03.2016 Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, залишивши проживати сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, а сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що протягом останніх років між сторонами виникали постійні непорозуміння та сварки на побутовому рівні, в результаті спільно не проживають з відповідачем з 17 грудня 2025 року, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства.

Зазначає, що сімейні стосунки між сторонами не склалися, різні погляди на життя, шлюб існує лише формально. У зв`язку з цим позивач вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам сторін, тому шлюб підлягає розірванню. Позивач, посилаючись на норми права, які містяться в статтях 24, 104, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, просить шлюб між ними розірвати, без надання строку на примирення.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 20-21)

Представник позивача адвокат Цуняк В.Й. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позову, просить розірвати шлюб між сторонами, розгляд справи проводити без його участі.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі та між ними існують сімейні правовідносини. Так, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 встановлено, що 26 березня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, актовий запис № 291 (а.с. 5)

Від зазначено шлюбу сторони мають двох спільних синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) (а.с. 10-13)

Судом встановлено, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини, почуття взаємної любові та поваги втрачено. Намірів на примирення сторони не мають, що підтверджується поданими до суду заявами.

Спір щодо поділу спільного майна подружжя між сторонами відсутній. Також між сторонами досягнуто згоди щодо місця проживання їхніх малолітніх дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Судом встановлено, що визначений сторонами порядок проживання дітей відповідає їхнім інтересам, забезпечує належні умови для виховання та розвитку дітей, а також не порушує прав та законних інтересів сторін.

Відповідач позов визнав у повному обсязі, проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей у запропонований позивачем спосіб не заперечував, що підтверджується поданою до суду заявою.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положення ч. 3 ст. 56 СК України передбачають право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов?язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 112 СК України передбачає, що з метою встановлення підстав для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При вирішенні спору по суті суд враховує, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Суд встановив, що сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося. Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв`язку із чим, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу і розриває шлюб між сторонами без вжиття заходів для примирення. Розірвання шлюбу не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Суд встановив, що між сторонами відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, оскільки відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував щодо проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, а сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком.

Враховуючи досягнуту між сторонами згоду, а також те, що визначення місця проживання дітей у запропонований сторонами спосіб відповідає їхнім інтересам, сприятиме забезпеченню належних умов для виховання, розвитку та утримання дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення місця проживання дітей разом із відповідними батьками.

Оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, сторони тривалий час не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть, наміру на примирення не мають, а тому подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін та не відповідатиме фактичним сімейним відносинам, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За правилами ст. 142 ЦПК України, з огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, підлягають поверненню ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665,60 грн. Інші 50 відсотків судового збору в сумі 665,60 грн підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд роз`яснює сторонам, що згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі статей 24, 56, 105, 110, 112-115 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 259, 263- 265, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 26 березня 2016 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, актовий запис № 291.

Залишити проживати сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Залишити проживати сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією № 1.623113363.1 від 17 квітня 2026 року (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено та підписано 21 травня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА