Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №523/20703/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 523/20703/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача – авоката Довженка О.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне в режимі відеоконференції заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 6 500,00 доларів США.

Представник позивача - адвокат Довженко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подавався.

За таких обставин, в зв`язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Заслухавши думку представника позивача - адвоката Довженка О.В., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.05.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній одержав від позивача в борг суму у розмірі 6 500,00 (шість тисяч п`ятсот) доларів США на строк до 27.08.2022 року включно.

Про одержання вказаної суми позики та наявність боргових зобов`язань відповідача також свідчить заява відповідача про одержання суми коштів від 27.05.2022 року, підпис відповідача у якій посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С., реєстровий № 486.

При цьому оригінали договору позики та заяви було безпосередньо досліджено судом у судовому засіданні та встановлено, що вони ідентичні копіям, які додані стороною позивача до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог.

Отже, з досліджених фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на грошові кошти, які останній передав відповідачу відповідно до договору позики.

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та від 23.10.2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

При цьому Верховний Суд у постанові від 6 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24) виснував, що перебування боргового документа у кредитора свідчить про невиконання боржником зобов`язання, а тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані, лежить саме на позичальнику. Коли боргова розписка складена позичальником власноруч, він має спростувати не лише належність підпису, а й факт самого виконання документа та отримання грошей за допомогою беззаперечних доказів.

Із урахуванням наведених вище положень законодавства та судової практики, суд приходить до висновку, що власноручне підписання відповідачем договору та заяви про одержання коштів від 27.05.2022 року підтверджує як факт укладення між сторонами договору позики, так і факт отримання відповідачем від позивача обумовленої грошової суми.

Приймаючи до уваги пункти 7 та 10 договору позики, а також наявність оригіналів боргових документів: договору позики та заяви про її одержання у позивача, за відсутності жодних доказів повернення позики відповідачем, це свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 154/3443/18.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, суд констатує, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.

Жодних доказів на спростування вищезазначених обставин, зокрема, доказів на підтвердження факту виконання відповідачем умов вказаного договору позики та про фактичне повернення останнім суми грошових коштів, отриманих в позику від позивача, відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором позики у розмірі 6500,00 (шість тисяч п`ятсот) доларів США.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд задовольнив позов, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 2 145,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 626, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за договором позики від 27.05.2022 року в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п`ять) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук