Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №553/4513/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/4513/25

Провадження № 3/553/82/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.05.2026м. Полтава

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М., за участю секретаря судових засідань - Мороза Ю.С., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Чальцева Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, не працює, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 10.03.2025 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, постанова набрала законної сили 21.03.2025,

за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 488516 від 20.10.2025, складеного поліцейським відділу поліції №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління Поліції ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Ковалем С.А., ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наступних обставин: 20.10.2025 о 07:00 год., в м. Полтаві, по вул. Кільцева, 10, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я водій відмовився. Відмова зафіксована технічним приладом відеозапису бодікамери Ак7757310, без залучення свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, Чальцев Д.В. просив закрити провадження за ч. 2 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Просив врахувати, що у матеріалах, які надійшли на розгляд суду, відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Не зрозумілим є яким чином працівниками поліції було встановлено особу, яка спить в припаркованому транспортному засобі. Не є також доведеним належними доказами що транспортний засіб Skoda Octavia мав зазначений в протоколі реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки номерний знак на автомобілі був відсутній. Протокол складено з численними порушеннями. Відеозапис, зафіксований на бодікамеру не містить будь-якої інформації, яка б підтверджувала викладені у протоколі обставини.

Обґрунтовуючи свою позицію, захисник надав письмові заперечення, в яких зазначив, що під час складання протоколу поліцейським ОСОБА_2 не було встановлено особу, яка керувала транспортним засобом, а також не було встановлено сам факт керування транспортним засобом. В протоколі вказано що ідентифікацію ОСОБА_1 було здійснено на підставі водійського посвідчення серії НОМЕР_3 , хоча на відеозаписі не зафіксовано процесу ознайомлення ОСОБА_2 з зазначеним водійським посвідченням. Зі змісту протоколу ОСОБА_2 стверджує, що водійське посвідчення було пред`явлено останньому через застосунок «ДІЯ», що не тільки не зафіксовано на відеозаписі, а взагалі не відповідає дійсності. З відео доказів, котрі долучені до протоколу, не вбачається що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а відео файл розпочинається з того моменту, що автомобіль стоїть на місці та жодним чином не являється учасником дорожнього руху. Також, поліцейським Ковалем С.А. не було відібрано показань у ОСОБА_3 , а також у іншого громадянина (який присутній на відеозаписі) щодо обставин події. Крім того, ОСОБА_2 було порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. До матеріалів додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до зазначених документів ОСОБА_2 було встановлено що ОСОБА_1 має запах з порожнини рота, порушення мови та поведінку яка не відповідає обстановці. Знову ж таки, поліцейським Ковалем С.А., виходячи з відеозапису, не було встановлено зазначених ознак, більш того, ОСОБА_1 навіть слова не вимовив, протягом усього відеозапису. Таким чином, складені акт та направлення не можуть визнаватися належними доказами складу правопорушення відповідно до протоколу, оскільки складені на підставі вигаданих Ковалем С.А. обставин.

Крім того, вказував, що у провадженні Подільського районного суду міста Полтава перебуває справа №553/4558/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якої розглянуто справу щодо ОСОБА_1 та встановлено, що останній 20.10.2025 о 07 год 27 хв. у м. Полтаві, по вул. Кільцева, 10, керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Тобто зазначена справа є в прямій пов`язаності з матеріалами протоколу, оскільки вони є похідними від ч. 4 ст. 126 КУпАП. В межах даної справи було досліджено диски з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора поліцейського автомобіля, під час перегляду яких встановлено, що поліцейський автомобіль рухався по вулиці, де посеред дороги стояв автомобіль Skoda сірого кольору без номерних знаків з ввімкненим сигналом аварійної зупинки. Після чого, працівники патрульної поліції підійшли до водійських дверей, де за кермом перебувала невідома особа, яку пробудити не вдалося. Після чого поліцейські разом з пасажиром перемістили автомобіль з проїжджої частини на узбіччя дороги. Процес складання постанови або встановлення особи водія на відеозаписі не зафіксований. З вказаного відеозапису не вбачається факт руху транспортного засобу та беззаперечність факту керування ним саме ОСОБА_1 , оскільки його особу не було встановлено. Також, з відеозапису неможливо встановити яким чином здійснювався розгляд справи щодо ОСОБА_1 , встановлення його особи. Відтак, констатує, що відеозапис долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є однією з невід`ємних складових для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Отже відеозаписи, що додані як доказ у справі не дають можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом. За результатами розгляду було задоволено позовні вимоги та скасовано постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, доводи його захисника, суд дійшов наступного.

До протоколу долучено:

- Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а. с. 2)

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (а. с. 3);

- витяг з бази «АРМОР» (а. с. 4);

- диск з відеофайлами, де зафіксовано обставини події, що відбулася 20.10.2025 (а. с. 5).

Частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Розширеному тлумаченню зазначена норма не підлягає.

Слід зазначити,що кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівником поліції, при викладення суті адміністративного правопорушення у протоколі, не вказано таку кваліфікуючу ознаку як повторність.

Частиною 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2-5 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Положеннями п. 2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 07.11.2015 року № 1452/735 передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення міститься твердження про порушення ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яке виявилося у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння.

У відповідності до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення та додатків до нього не відповідає вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Диспозицією частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

Отже, суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що ставляться в вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом та вчинила повторно протягом року будь – яке правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 1.5 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 488516 від 20.10.2025 міститься твердження про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5. Правил дорожнього руху, проте доказів того, що він був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надано.

Долучений до матеріалів справи оптичний диск (а. с. 5), містить файли, де зафіксовано, що поліцейські підходять до транспортного засобу який не рухається, на місці водія сидить чоловік, який перебуває без свідомості та не реагує на вимоги поліцейських. Відеофайл не містить доказів встановлення особи та перевірки його документів.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів не вбачається факту керування автомобілем чи приведення його в рух. Зафіксовано знаходження невідомої особи в автомобілі з вимкненим двигуном що стоїть на дорозі, факт керування автомобілем на диску з відеозаписом не зафіксований. На відео взагалі відсутні будь-які ознаки, які могли хоча б побічно свідчити про ймовірне знаходження в автомобілі ОСОБА_1 та керування ним транспортним засобом. Жодних доказів цього при складанні протоколу та в судовому засіданні не подано.

Таким чином, у ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тому в нього не виникло визначеного п. 2.5 ПДР обов`язку проходити огляд на встановлення стану сп`яніння на вимогу поліцейських.

За таких обставин, суть адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Разом з тим, рішенням судді Подільського районного суду міста Полтави Москаленко В.В. від 30.03.2026 у справі №553/4558/25 скасовано постанову серії ЕНА №5974859 від 20.10.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн за ч. 3 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрито. Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №5974859 від 20.10.2025, складеної інспектором відділу поліції №2 ПРУП ГУ НП в Полтавській області лейтенантом поліції Біленко Євгенієм Володимировичем розглянуто справу щодо ОСОБА_1 та встановлено, що 20.10.2025 о 07 год 27 хв. у м. Полтаві по вул. Кільцева, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. До постанови додано відео з б/к АК7757310. В подальшому судом були досліджені диски з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора поліцейського автомобіля додані до відзиву, переглядом яких встановлено, що поліцейський автомобіль рухався по вулиці, де посеред дороги стояв автомобіль Skoda сірого кольору без номерних знаків з ввімкненим сигналом аварійної зупинки. Після чого поліцейські працівники патрульної поліції підійшли до водійських дверей, де за кермом перебувала невідома особа, яку пробудити не вдалося. Після чого, поліцейські разом із пасажиром перемістили автомобіль з проїжджої частини на узбіччя дороги. Процес складання постанови або встановлення особи водія на відеозаписі не зафіксовані. З вказаного відеозапису не вбачається факт руху транспортного засобу та беззаперечність факту керування ним саме ОСОБА_1 , оскільки його особу не було встановлено. Також, з відеозапису неможливо встановити яким чином здійснювався розгляд справи щодо ОСОБА_1 , встановлено його особу. Відтак, суд констатував, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є однією з невід`ємних складових для кваліфікації дій притягуваного за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Отже відеозаписи, що додані як доказ у справі, не дають можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.

Як встановлено ч. 1 ст. 90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Згідно ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За відсутності доказів керування транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, ОСОБА_1 у розумінні диспозиції частини 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є суб`єктом вчинення цього адміністративного правопорушення і, відповідно, не може нести відповідальність.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в конкретному випадку, суд доходить висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо винуватості ОСОБА_1 не підтверджені належними і допустимими доказами, суперечать фактичним обставинам, встановленим у справі, тому наявні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 22.05.2026.

Суддя Ю.М. Подмаркова