Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №368/1973/24 — Кагарлицький районний суд Київської області

Суд: Кагарлицький районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №368/1973/24

Суддя: Іванюта Т. Є.

Справа № 368/1973/24

2/368/105/26

Рішення

Іменем України

"16" квітня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем та факту не проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

встановив :

Заявниця звернулася до суду з даною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно. За життя ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка площею 2,78 га з кадастровим номером 3222284800:03:007:022, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.01.2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Леонівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за №5, згідно з яким ОСОБА_3 заповіла земельну ділянку, посвідчену державним актом Серія ЯБ№523448 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Леонівської сільської ради - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями майна ОСОБА_3 за заповітом.

Станом на день відкриття спадщини Позивач проживав спільно зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 10.12.2024 року №140. Таким чином, Позивач прийняв спадщину ОСОБА_3 шляхом спільного проживання з нею.

Для отримання спадщини ОСОБА_3 . Позивач звернувся до Кагарлицької державної нотаріальної контори.

Листом від 16.12.2024 року №580/02-31 державний нотаріус Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачова Л.І. повідомила Позивачу, що з наданої довідки виконавчого комітету Кагарлицької міської ради вбачається, що станом на день смерті спадкодавця Позивач не був зареєстрований разом з нею за однією адресою, а тому підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину відсутні. Для вирішення даного питання Позивачу рекомендовано звернутися до суду.

А тому просить суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 станом на день смерті останньої та відкриття її спадщини.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримав та просила її задоволити.

Відповідач------

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями майна ОСОБА_3 за заповітом.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодався) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 1. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавием на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для отримання спадщини ОСОБА_3 . Позивач звернувся до Кагарлицької державної нотаріальної контори.

Таким чином, у Позивача виникла необхідність встановити за рішенням суду факт спільного проживання з ОСОБА_3 станом на день смерті останньої та відкриття її спадщини.

На користь того, що Позивач проживав спільно зі спадкодавцем, свідчить також те, що Позивач був опікуном ОСОБА_3 та на постійній основі доглядав за нею до дня смерті.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 08.11.2023 року у справі № 368/1428/13-ц ОСОБА_3 було визнано недієздатною та призначено Позивача її опікуном. Вказаним рішенням суд встановив, шо ОСОБА_3 хворіла на психічну хворобу ще з 2003 року, неодноразово перебувала на лікуванні у психіатричній лікарні. Висновком судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 мала стійке, хронічне психічне захворювання - судинну деменцію, за своїм станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Протягом більше 10 років Позивач опікувався ОСОБА_3 та спільно проживав з нею, оскільки цього вимагав стан її здоров`я та неможливість самостійно потурбуватися про себе.

Необхідно зазначити, що Відповідач, який також є спадкоємцем ОСОБА_3 , не прийняв її спадщини, оскільки із заявою про прийняття спадщини не звертався та спільно зі спадкодавцем не проживав.

Відповідач був зареєстрований з ОСОБА_3 за однією адресою, проте з 2014 року виїхав за кордон та спільно з нею не проживав. У той же час, прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем пов`язується саме з фактом спільного проживання, а не реєстрації.

Факт проживання позивача із спадкодавцем підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистій: чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 роз`яснив, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду у справах № 336/709/18-ц від 07.11.2018, № 303/1816/17 від 23.12.2019, зокрема зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року дійшов категоричного висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця (позивач) за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те. що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставин", встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом

Відповідно до ч. 1, 2 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Таким чином, спадкові права Позивача підлягають захисту шляхом встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини її ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факту непроживання Відповідача ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 на час відкриття її спадщини.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. 529, 549 ЦК УРСР. ст. ст. 27. 31, 256 Цивільного процесуального кодексу України. суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Встановити факт постійногшо проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на час відкриття спадщини.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на час відкриття спадщини.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2026 року.

Суддя : Т.Є. Іванюта

Оригінал: reyestr.court.gov.ua