Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №359/189/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/189/26

1-кп/359/376/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024100130003635 від 07.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

Вимогами ст. 17, ст. 65, ст. 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який діє по даний час.

Відповідно до ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 331 від 27.11.2023 солдат ОСОБА_4 зарахований у розпорядження командира окремої президентської бригади на посаду снайпера (2 категорії) 3 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення.

15.06.2024 солдат ОСОБА_4 направлений на лікування до КНП КМКЛ №4 виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації).

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, солдат ОСОБА_4 перебуваючи на посаді снайпера (2 категорії) 3 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. 11, ст. 16, ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 17, ст. 65, ст. 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, ст. 16, ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 2, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів, та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без поважних причин, 18.06.2024 закінчив лікування у КНП КМКЛ № 4 виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), після чого 19.06.2024 не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та вживаючи заходів до 03.10.2024, тобто до моменту затримання працівниками Подільського УП ГУНП у м. Києві та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Подільським районним судом міста Києва за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину та показав, що дійсно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Через деякий час обвинувачений був направлений на лікування. В подальшому він вирішив не з`являтися на службу та не виконувати свої службові обов`язки. Зазначив, що заходів для повернення до місця служби не приймав та чекав поки його затримають.

Обвинувачений, його захисник та прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом визнається доведеним, що військовослужбовець ОСОБА_4 здійснив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Під час судового розгляду обвинувачений відверто визнавав свою провину у злочині, висловлював щирий жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, а тому суд вважає, що обставиною, яка пом`якшує покарання слід визнати щире каяття. В свою чергу обставиною, яка обтяжує покарання є рецидив кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що обвинуваченим вчинено умисний тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.Дані про особу обвинуваченого свідчать про те, що згідно вимоги про судимість він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Відповідно до службової характеристики, за час проходження служби у військові частині НОМЕР_1 зарекомендував себе з негативної сторони. Свою роботу не завжди виконує, постійно сперечається зі старшими командирами, відмовляється виконувати бойові накази, наражаючи на небезпеку своїх побратимів. У складних обставинах не орієнтується, не може знайти правильне рішення, морально не стійкий.

Суд звертає увагу, що на території України триває воєнний стан, а обвинувачений, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, зобов`язаний був непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свої навички і майстерність, а також твердо знати й зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватися правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно перебувати у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин в умовах, коли військовослужбовці його ж військової частини виконують свій конституційний, військовий обов`язок, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет Батьківщини. Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

При цьому, суд зазначає, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року №2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69, ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69, ст. 75 КК України.

Встановлено, що попереднім вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2025 ОСОБА_4 , засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 03.03.2025 року.

Положеннями ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами частин першої - третьої цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Отже на підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2025 слід призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років три місяці.

При цьому у строк покарання, остаточно призначеного цим вироком, ОСОБА_4 необхідно зарахувати покарання, фактично відбуте за попереднім вироком за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Речові докази відсутні. Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2025р. слід призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років три місяці.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, остаточно призначеного цим вироком суду, частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2025р.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1