Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №357/3965/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3965/26

3/357/1782/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , працюючого провідним інженером в ТОВ « Бюро спеціально-технічного інжинірингу «Стандарт.Т», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.5 ст.126 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599855 від 24.02.2026 року: 24.02.2026 року о 15 год. 01 хв. в м. Біла Церква, вул. Таращанська, 194, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_3 , не маючи права керування транспортними засобами повторно протягом року (постанова серії ЕНА 4878998), та будучи позбавленим права керування постановою Уманського районного суду Черкаської області 705/325/20 від 31.03.2020.

Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив суду, що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення автомобіль перебував на ремонті, тому останній прибув до СТО, та сидів в автомобілі й чекав товариша, котрий і мав керувати транспортним засобом, аби їхати на випробування автомобіля. В цей час під`їхали поліцейські та оглянули автомобіль, пояснивши, що схожий транспортний засіб здійснив дорожньо-транспортну пригоду та залишив її місце. Згодом працівники поліції зазначили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 зауважив суду, що автомобілем він не керував, транспортний засіб знаходився в нерухомому стані, а двигун був заведений, оскільки надворі було холодно.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Шовкопляс С.П. просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Адвокат Шовкопляс С.П. зазначив, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого йому правопорушення, оскільки він не керував автомобілем 24.02.2026, а лише перебував у ньому.

Поліцейський батальйону №2 полку патрульної поліції у м. Біла Церква та Білоцерківському районі ДПП ОСОБА_2 , яким здійснювалось оформлення даних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, викликався судом для надання особистих пояснень, проте в судове засідання не з`явився, на електронну пошту суду надіслав заяву, в якій просив провести розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, надані стороною захисту копію довідки №1109/01 від 16.04.2026 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також дослідивши докази, які містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599855 від 24.02.2026 року, довідку щодо кваліфікації адміністративного правопорушення, копію постанови серії ЕНА № 4878998 від 03.06.2025, роздруківку постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень, розписку ОСОБА_3 від 24.02.2026, рапорт від 24.02.2026, відеозаписи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, виходячи з наступних підстав.

Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимоги ст.280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1(а) Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Нормами статті 15 Закону України «Про дорожній рух» серед іншого регламентовано, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Суддя зазначає, що суб`єктом правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП являється особа, котра була водієм транспортного засобу та безпосередньо здійснювала рух, керуючи транспортним засобом, а тому матеріали справи повинні містити докази на підтвердження факту керування транспортним засобом.

Протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується те, що останній 24.02.2026 року о 15 год. 01 хв. в м. Біла Церква, вул. Таращанська, 194, керував транспортним засобом «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_3 , не маючи права керування транспортними засобами повторно протягом, та будучи позбавленим права керування.

Пояснення сторони захисту заперечують обставини вказані у протоколі, зокрема факт керування 24.02.2026 о 15 год. 01 хв. ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки останній лише перебував у автомобілі.

З досліджених судом відеозаписів вбачається, що працівники поліції, рухаючись на службовому автомобілі здійснили зупинку, після чого підійшли до припаркованого автомобіля «Mitsubishi L200», у якому перебував ОСОБА_1 . Поліцейський зазначив, що схожий автомобіль нещодавно здійснив дорожньо-транспортну пригоду та залишив її місце, тому попросив у ОСОБА_1 дозволу оглянути транспортний засіб та з`ясовував обставини стосовно можливої причетності даного автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди. Згодом працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами у зв`язку із чим необхідно скласти матеріали за статтею 126 КУпАП.

При вирішенні даної справи, суддя бере до уваги вимоги п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, які регламентують, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, визначає, що:

1. Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

2. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Враховуючи наведене, суддя зазначає, що орган Національної поліції не був позбавлений можливості долучити до матеріалів справи відеозаписи, на яких було би зафіксовано усі обставини події та фіксації адміністративного правопорушення, зокрема й відеозаписів, на яких було б зафіксовано, рух автомобіля «Mitsubishi L200» та факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте таких відеозаписів дматеріали справи не містять.

При цьому, суддя також зауважує, що у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Однак, надані суду матеріали справи не містять доказів, які б в дійсності підтверджували факт керування ОСОБА_1 автмобілем та спросовували надані стороною захисту пояснення.

Враховуючи вищевикладене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «АЛЛЕНЕ де Рібермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що достатніх доказів факту вчинення інкримінованого діяння суду не надано, суддя дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, ст. 221, ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.5 ст.126 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяО.О. Гребінь