Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №287/482/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/482/26

провадження 2-а/287/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Барановський Ігор Іванович до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У поданому адміністративному позові представник позивача Барановський І.І. просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20.03.2026 року серії ЕНА № 6874323 та закрити справу.

На обґрунтування поданого позову зазначає, що 20 березня 2026 року поліцейський Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області склав відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6874323 за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом) та наклав на нього штраф у розмірі 3400,00 гривень. Вважає, що вказана постанова є незаконною, виходячи з наступного. Так, у постанові (графа 7) поліцейський серед доказів зазначив, що проводилась відеофіксація на портативний відеореєстратор поліцейського 858242. Насправді будь-якого відеодоказу про те, що позивач 20 березня 2026 року керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом немає. Вказує, що у дійсності у ОСОБА_1 під час звернення до нього поліцейського було при собі посвідчення водія з правом керування транспортними засобами відповідних категорій та наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1 підтверджена графою 4 постанови. Під час військового стану дія посвідчення водія по відповідним категоріям продовжується. При цьому поліцейським не конкретизовано, по якій саме категорії відсутнє посвідчення водія та на який саме вид транспортного засобу необхідна дана категорія, тому це позбавляє ОСОБА_1 належним чином захищатися. При цьому, при накладенні стягнення, всупереч ч. 2 ст. 33, ст. 280 КУпАП, п. 1 розд. V Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не враховано особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини , що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Також, зазначає, що до постанови не долучено протокол про адміністративне правопорушення. На місця позивач оспорював факт порушення, тому поліцейський, не склавши протокол, не дотримався положень ч.ч. 1,4 ст. 258 КУпАП. Окрім цього, до постанови не долучено жодного доказу, який би вказував на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду судді Винару Л.В.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання.

07.04.2026 на адресу суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд», від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області Яремчука О.В. надійшло клопотання з проханням перенести розгляд справи та направити на адресу управління копію адміністративного позову та додатків до нього для подання у встановлені законодавством строки відзиву.

08.04.2026 на адресу суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд», від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області Яремчука О.В. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. У поданому відзиві представник відповідача просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, стверджує, що 20.03.2026, о 17 год. 40 хв., по вул. Українська, в с. Білокоровичі, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz 609D», номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати даним транспортним засобом, при цьому на транспортному засобі розбитий зовнішній світловий пристрій, чим порушив п. 2.1а та п. 31 Правил дорожнього руху. У зв`язку з порушенням вищевказаних норм поліцейським СРПП Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції Єрмійчуком О.С. винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. Вказує про те, що позивачем не надано доказів його неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності. Доказами встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази, що додаються до позову. Вказує, що переглядом відеозапису із нагрудного відео-реєстратора установлено, що на відео зафіксований порядок розгляду справи стосовно ОСОБА_1 , роз`яснення йому суті скоєного адміністративного правопорушення та ознайомлення останнього зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, роз`яснення йому порядку сплати штрафу і оскарження постанови. При цьому, звертає увагу суду, що хоч КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, проте це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог. На думку представника відповідача, твердження позивача про неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача до суду надійшла письмова заява, у якій він просить провести розгляд справи без його участі та без участі його довірителя Дейнеко І.М., позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. У поданому відзиві просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

У відповідності до частини 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосував до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, та встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6874323 від 20.03.2026, винесеної поліцейським Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Єрмійчуком О.С. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. (а.с. 7).

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 20.03.2026, о 17 год. 40 хв., по вул. Українська, в с. Білокоровичі, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz 609D», номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати даним транспортним засобом, при цьому на транспортному засобі розбитий зовнішній світловий пристрій, чим порушив п. 2.1а та п. 31 Правил дорожнього руху.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001року (далі - ПДР).

Згідно пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Виходячи з викладеного, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 127/19283/17.

Також, п. 31 Правил дорожнього руху передбачає вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за версією поліцейського, відбулося через керування позивачем автомобілем марки «Mercedes-Benz 609D», номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати даним транспортним засобом, при цьому на транспортному засобі розбитий зовнішній світловий пристрій.

Також, у постанові серії ЕНА № 6874323 від 20.03.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП зазначено, що особа ОСОБА_1 підтверджується посвідченням водія НОМЕР_1 .

Окрім цього, до позовної заяви представником позивача в якості доказу додана копія посвідчення водія НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 , з якої вбачається, що термін дії категорій В і С становить з 28.09.2022 по 28.09.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом адміністративного проступку за ч. 2 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини, що забезпечують безпеку дорожнього руху та врегульовують порядок керування транспортними засобами, оскільки правопорушення полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка не має на це права (відповідного посвідчення, або ж її право тимчасово обмежено).

Об`єктивна сторона ч. 2 ст. 126 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Також це може бути передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, або керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена такого права.

Суб`єктом вказаного правопорушення є фізична особа, яка керує транспортним засобом, не маючи на це права керування. Це може бути як особа, яка не отримувала посвідчення водія взагалі, так і особа, яка втратила право керування через попередні порушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, полягає в наявності винних, умисних дій особи, яка керує транспортним засобом без відповідного права (водійського посвідчення). Це означає, що особа усвідомлює, що не має права керувати транспортним засобом, і дозволяє собі це, керуючи ним.

Слід зазначити, що відповідно до статей 12-1, 20 Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 « Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України прийняв 03.03.2022 постанову № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», згідно п. 1-1 якої установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії "С", "С1" на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії "В".

Також, відповідно до п.п 1 п. 1 постанови № 184 установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Водночас, Кабінет Міністрів України 25.03.2022 прийняв постанову № 360 «Деякі питання підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами в період дії воєнного стану на території України або окремих її місцевостях», згідно п.п. 3 п. 1 якої в період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях право на керування транспортними засобами категорії C, C1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії «В» і навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше 3-х років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорії «С1».

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указані постанови Кабінету Міністрів України регулюють різні за своїм змістом правовідносини - питання безпосереднього допуску до керування транспортними засоби та окремо питання отримання права на таке керування з подальшою видачею посвідчення водія відповідної категорії.

Тобто, у період дії правового режиму воєнного стану в Україні особи, які мають посвідчення водія категорії "В", допускаються до керування транспортними засобами категорії "С", "С1" без перепідготовки, навчання, тощо.

Також, у період дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї посвідчення водія, виданого їй вперше, строк дії якого закінчився.

Отже, суд дійшов висновку, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 184 від 03.03.2022 щодо допуску водіїв до керування транспортними засобами в період воєнного стану застосовується до тих, строк дії посвідчення водія України яких закінчився після набрання чинності нормами вказаної постанови, тобто після 03.03.2022 року.

Таким чином, оскільки строк дії посвідчення водія позивача закінчився 28.09.2024, тому на нього поширюється дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №184 від 03.03.2022 та він може бути допущений до керування транспортними засобами на період воєнного стану.

Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву у якому посилався на норми законодавства згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом, не маючи права керування відповідними транспортними засобами. Також, до вказаного відзиву представником відповідача додано диск з відеозаписом події з нагрудної камери працівника поліції. Суд дослідив вказаний відеозапис та встановив, що на ньому не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в тому числі з порушенням Правил дорожнього руху, оскільки відеозапис розпочинається з того моменту, як працівник поліції роз`яснює особі його права та обов`язки, надалі повідомляє, що винесена постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП та вручає особі копію постанови. При цьому, відповідач жодним чином не був позбавлений можливості надати відповідні докази на підтвердження своєї позиції у справі.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, , що ОСОБА_1 було порушено п. 2.1А ПДР, у зв`язку з чим, з огляду на норми ч. 2 ст. 77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення ПДР України відповідачем не надано та судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищевказаного, суд вважає, що відповідач доказів правомірності винесення постанови не надав, вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушенням - закрити.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 126, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача Барановський Ігор Іванович до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.

Постанову поліцейського Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції Єрмійчука Олександра Сергійовича серії ЕНА № 6874323 від 20.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. - скасувати.

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 20.12.2003 року органом № 1828, РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Барановський Ігор Іванович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: 11501, м. Коростень, вул. Князя Мала, 17, Житомирської області.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, місце знаходження: 10008, м. Житомир, Старий Бульвар, 5/37, Житомирської області.

Суддя: Л. В. Винар