Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №295/16560/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16560/25

Категорія 67

2-др/295/58/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Зосименко О.М.,

за участю секретаря Забродцького А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

установив:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27.04.2026 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

01.05.2026 року представником позивача було надіслано до суду заяву про винесення додаткового рішення у справі в частині правової допомоги у розмірі 40 000,00 грн., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору 12 112,00 грн, витрати на проведення оцінки ринкової вартості транспортного засобу 3 500,00 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача направила клопотання в якому просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, задовольнити заяву про винесення додаткового рішення. Відповідач надав заяву в якій просить справу розглядати у його відсутність, заперечує щодо задоволення витрат на правову допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

П. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ч. 1 ст. 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши рішення встановлено, що витрати на правову допомогу не стягувались.

Згідно наданого представником позивача договору про надання професійної правової допомоги № 08/07 від 08.07.2025 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору розмір витрат на правову допомогу становить 40 000,00 грн. Також згідно акту приймання-передачі наданих послуг з незалежної оцінки майна від 10.11.2025 року позивач понесла витрати на проведення оцінки ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 3 500,00 грн.

Зі змісту ст. 137 ЦПК України випливає, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано: Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., Акт про отримання правової допомоги, Рахунок.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи, кількість фактичних засідань, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання додаткових пояснень і документів та значимості таких дій уданій справі, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн є не спів мірною складності справи та обсягу і характеру виконаної роботи, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивач понесла документально підтвердженні витрати на виготовлення висновку №ЕР-239/11-25 від 10.10.2025 року про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу в розмірі 3 500,00 грн, то суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає сума судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду у розмірі 3 500,00 грн.

Також встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 12 112,00 грн, що підтверджується квитанцією.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем визнано позов, позивачці слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, стягнути з відповідача

Оскільки вказані питання не було вирішено при постановленні рішення, тому слід постановити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Житомирського обласного центру соціально-психологічної допомоги на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору 6 056,00 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 3 500,00 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя О.М. Зосименко